Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги;

відповідача: не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги;

відповідача 2): Яворенко С.М. (дов. від 08.07.08);

відповідача 3): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

У травні 2008 року ТОВ "КАМІА" (далі –позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Відділу земельних ресурсів у Зіньківському районі Полтавської області (далі –відповідач 1), Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Україна" (далі –відповідач 2) та ТОВ "Украгросток" (далі –відповідач 3) про зобов'язання Відділу земельних ресурсів у Зіньківському районі Полтавської області виготовити висновки до договорів оренди землі, укладених між позивачем і 400 особами (власниками землі) та передати відповідні реєстраційні справи до Зіньківського районного відділу Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" при Державному комітеті України по земельних ресурсах.

Заявою від 14.05.08 позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з клопотанням про забезпечення позову шляхом заборони Сільськогосподарському багатофункціональному кооперативу "Україна" і ТОВ "Украгросток" на час розгляду справи користуватися земельними ділянками на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району і зобов'язання не чинити перешкод у користуванні, проведенні робіт на вказаних землях сільськогосподарського призначення, а також допустити техніку та робітників по виробничим нарядам від позивача для виконання сільськогосподарських робіт на земельних ділянках.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.05.08 (суддя Тимошенко О.М.) клопотання позивача про забезпечення позову задоволено. Ухвала вмотивована посиланнями на статті 64 –67 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого клопотання в силу того, що невжиття запобіжних заходів в даному випадку може призвести до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.09.08 (колегією суддів у складі: Гаврилюка О.М. –головуючого, Мельника С.М., Рудченка С.Г.) апеляційну скаргу Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Україна" задоволено, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.05.08 в частині забезпечення позову скасовано. Постанова вмотивована тим, що в даному випадку відсутні підстави для забезпечення позову в розумінні приписів статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним судом постановою, ТОВ "КАМІА" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.09.08 скасувати, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.05.08 залишити в силі. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо невірного застосування судом апеляційної інстанції приписів статті 66 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

На адресу Вищого господарського суду України від Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Україна" надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "КАМІА", в якому другий відповідач вказав про законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просив залишити її без змін, а касаційну скаргу позивача –без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника другого відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. За приписами статті 67 названого Кодексу позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти конкретні дії.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів юридичної особи і застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в такому випадку входить ймовірність припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути на момент виконання рішення. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини такого звернення, та довести адекватність засобу забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Застосування заходів забезпечення позову не може мати наслідків досягнення позивачем результатів, які є змістом позовних вимог.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору. Відповідно до пункту 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду має містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство. Втім, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, виносячи ухвалу від 19.05.08 в порушення вищезазначеної норми, не навів мотивів, виходячи з яких він задовольнив клопотання позивача про забезпечення позову шляхом заборони СБК "Україна" та ТОВ "Украгросток" користуватися земельними ділянками на території Тарасівської сільської ради Зінківського району, за якими укладені договори оренди між позивачем (ТОВ "КАМІА") та власниками спірних земельних ділянок, не чинити перешкод у користуванні ними позивачем і проведенні сільськогосподарських робіт.

Касаційна інстанція констатує, що вибір способу забезпечення позову залежить від суті позовних вимог та повинен бути адекватний предмету спору. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність заходів щодо забезпечення позову, при цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. В розумінні статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України не допускається застосування заходів забезпечення позову, які не пов’язані із заявленими вимогами. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності повинна здійснюватися господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, чи майнових наслідків - заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом даного спору є вимога про зобов'язання Відділу земельних ресурсів у Зіньківському районі Полтавської області виготовити висновки до договорів оренди землі, укладених між позивачем і 400 особами (власниками землі) та передати відповідні реєстраційні справи до Зіньківського районного відділу Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" при Державному комітеті України по земельних ресурсах.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду, апеляційний суд виходив з того, що основною метою для вжиття заходів забезпечення позову є намагання позивача провести весняно-польові роботи на спірних земельних ділянках з метою уникнення недоотримання врожаю і тим самим заподіяння збитків. В той же час, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що в силу вимог частин 2 і 3 статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється, а відтак заявлене позивачем клопотання про забезпечення позову є безпідставним та необґрунтованим.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність підстав у даному випадку для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти певні дії. Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , а тому є законною та обґрунтованою.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим, підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМІА" залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03 вересня 2008 року у справі № 16/113 - без змін.