2-777/08 Про стягнення вартості частки в статутному фонді товариства - 18.12.2008 Прийняття

У квітні 2006р. ОСОБА_1звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" за участю третьої особи -Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації, про усунення перешкоди у здійсненні права власності особисто або через свого представника ОСОБА_1 над належною їй частковою у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю", зобов'язання відповідача забезпечити безперешкодний доступ позивача на територію кафе-бару "Найт-блюз", що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Дежавю" та знаходиться за адресою: м. Київ, Харківське шосе, буд.150/15 та допустити його до участі у справах Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю", та про визнання неправомірними дій учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" ОСОБА_3 та ОСОБА_4, пов'язаних з відмовою допуску до участі у справах Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю"ОСОБА_1

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги.

За поданою позивачем до Дарницького районного суду м. Києва 19.05.2006р. заявою про уточнення позовних вимог, позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову, а саме: накласти арешт на нерухоме майно TOB "Дежавю" - приміщення кафе-бару "Найт-блюз", що знаходиться за адресою в м. Києві по вул. Харківське шосе 150/15; накласти арешт на рухоме майно TOB "Дежавю" - обладнання, меблі, посуд, побутову техніку, що знаходяться в приміщенні кафе-бару "Найт-блюз"; накласти арешт на розрахункові рахунки TOB "Дежавю" (код 31024236) в КМФ АКБ Укрсоцбанк Дарницьке відділення (розрахунковий рахунок 26003028181261) МФО 322012; заборонити проведення загальних зборів учасників TOB "Дежавю" на час розгляду справи в суді та вирішення її по суті, оскільки невжиття подібних заходів забезпечення позову може суттєво ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22.05.2006р. у справі №2-3166/06 (суддя Майданевич А.Г.) задоволено заяву позивача щодо забезпечення позову частково. Накладено заборону на відчуження нежитлового приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 150/15 до вирішення спору по суті, а також накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю", що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Харківське шосе, 150/15 до вирішення спору по суті, в іншій частині відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16.11.2006р. у справі №22-6566/2006 (колегія суддів у складі головуючого судді Кравець В.А., суддів Усика Г.І., Лесько А.О.) ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22.05.2006р. про забезпечення позову залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилено.

За востаннє поданою позивачем до Дарницького районного суду м.Києва 31.05.2007р. заявою про уточнення позовних вимог, позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" на користь ОСОБА_1 сорок відсотків її частки у статутному капіталі товариства, у грошовому еквіваленті, що дорівнює сорока відсоткам від вартості нежилого приміщення кафе-клубу "Найт-блюз", що належить на праві власності ТОВ "Дежавю" в сумі 3465710грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24.04.2008р. у справі №2-777/2008 (суддя Мальченко А.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" на користь ОСОБА_1 2541776грн. в якості компенсації вартості її частки в даному товаристві внаслідок виключення останньої з учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2008р. у справі №2-777/2008 (колегія суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кошіля В.В., Шапрана В.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" задоволено частково. Резолютивну частину рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24.04.2008р. у справі №2-777/2008 змінено, виклавши її в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" на користь ОСОБА_1 2457336,04грн." В решті рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24.04.2008р. у справі №2-777/2008 залишено без змін.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, поясненнями до неї, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2008р. та рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24.04.2008р. у справі №2-777/2008, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Позивач скористався правом, наданим ст.- 111-2 ГПК України, та надіслав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача -без задоволення.

Водночас відповідачем подано до Вищого господарського суду України заперечення на відзив позивача, в якому відповідач просить оскаржувані судові акти скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Подані скаржником до Вищого господарського суду України додаткові пояснення до касаційної скарги з проханням додатково до вимог касаційної скарги скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22.05.2006р. у справі №2-3166/06 про забезпечення позову, колегією суддів касаційної інстанції не приймаються до розгляду внаслідок їх не відповідності вимогам розділу ХІІ-1 ГПК України (1798-12) у зв'язку з неподанням скаржником окремої касаційної скарги на зазначену ухвалу районного суду.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу з письмовими поясненнями до неї, відзив на касаційну скаргу, заперечення щодо відзиву на касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, проаналізувавши правильність застосування районним судом та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті зазначених рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" від 24.10.2000р., оформленим протоколом №2 від 24.10.2000р., ОСОБА_1була прийнята до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю", розмір статутного фонду товариства у зв'язку з включенням до складу учасників TOB "Дежавю" ОСОБА_1 та внесенням нею до статутного фонду майна збільшено до 440720грн.; затверджено перелік майна, яке передається до статутного фонду TOB "Дежавю" його учасниками; затверджено оцінку вартості майна, яке передається учасниками до статутного фонду TOB "Дежавю"; затверджено відповідні зміни до установчих документів TOB "Дежавю".

Відповідно до Угоди про внесення змін та доповнень до установчого договору TOB "Дежавю", затвердженого зборами засновників TOB "Дежавю" від 24.10.2000р. та зареєстрованої Дарницькою районною державного адміністрацією м. Києва 19.01.2001р., частка ОСОБА_1 у статутному фонді TOB "Дежавю" становила 40 відсотків. Частки ОСОБА_4 таОСОБА_3 у статутному фонді TOB "Дежавю" становили відповідно по 30 відсотків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням зборів учасників TOB "Дежавю" від 10.07.2006р., оформленим протоколом №03 від 10.07.2006р., за систематичне невиконання обов'язків, перешкоджання своїми діями досягненню цілей товариства та подання судового позову до TOB "Дежавю" з вимогою сплатити вартість частини майна товариства, а також заяви про накладення арешту на майно товариства позивача було виключено зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю", розмір статутного капіталу товариства зменшено пропорційно частціОСОБА_1

Згідно з протоколом №05 загальних зборів учасників TOB "Дежавю" від 01.08.2006р. було вирішено виплатити позивачу після затвердження звіту за рік, у якому ОСОБА_1була виключена зі складу учасників TOB "Дежавю", вартість частини майна товариства, пропорційну частці позивача у статутному капіталі на суму 161,72тис.грн.

Згідно п.8.2 Статуту TOB "Дежавю" при виході учасника з товариства йому сплачується вартість майна, пропорційна його частці в статутному фонді товариства у відповідності з балансом, складеним на день виходу. Виплата здійснюється після затвердження звіту за рік, на протязі якого учасник вибув з товариства. За вимогою учасника і за згодою зборів товариства частка може бути повернена повністю або частково у натуральній формі. Якщо учасників три і більше, учасник товариства, систематично не виконуючий чи неналежно виконуючий обов'язки, або перешкоджаючий своїми діями цілям товариства може бути виключений із товариства на підставі рішення зборів учасників товариства. При цьому такий учасник (його представник) в голосуванні не приймає участі. При виключенні учасника із товариства наступають наслідки, передбачені у цьому розділі статуту.

Районний суд, частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, з урахуванням даних балансу відповідача (без зазначення періоду, за які ці дані беруться),результатів судової будівельно-технічної експертизи від 05.02.2007р., із зазначенням приписів ст. 148 ЦК України, дійшов висновку що вартість частки ОСОБА_1 у статутному фонді TOB "Дежавю" становить 2541776грн.

Тоді як суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення райсуду, виходив з того, що судом першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 54, 55 Закону України "Про господарські товариства" неправомірно було визначено вартість частки позивача в майні TOB "Дежавю", виходячи з показників фінансового звіту TOB "Дежавю", складеного станом на 01.04.2006р., а не на дату виключення позивача зі складу учасників товариства, не було надано оцінки фінансовому звіту TOB "Дежавю" від 11.07.2006р. щодо визначення балансової (залишкової) вартості активів товариства та його зобов'язань на день виключення позивача зі складу учасників TOB "Дежавю", здійснивши розрахунок вартості частки, що підлягає стягненню на користь позивача, як різниці показника власного капіталу (код рядка 380), збільшеного на дійсну (ринкову) вартість кафе-клубу "Найт-блюз", та показника балансової вартості вказаного приміщення, застосувавши положення ст.ст. 51, 54, 55, 64 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 148, 190 ЦК України дійшов висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" на користь позивача підлягає стягненню 2457336,04грн.

Проте, з такими висновками судів колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про господарські товариства", вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України (2768-14) , права користування водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Згідно ч.ч.1, 2, 4 ст.52 цього Закону у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний (складений) капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного (складеного) капіталу не менше 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного (складеного) капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Відповідно до ст. 64 Закону "Про господарські товариства" учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере. Виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.

Правомірність і підстави виключення зі складу учасників товариства, позивач не лише не оскаржує, а водночас і визначає це як підґрунтя для виплати вартості її частки у статутному капіталі товариства.

Згідно ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Враховуючи зазначені приписи закону, суди попередніх інстанцій всупереч вимог ст. 43 ГПК України не дослідили на підставі належних та допустимих доказів, чи був внесений позивачем вклад до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю", і якими первинними бухгалтерськими документами у розумінні п.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (z0168-95) , та/або платіжними документами це підтверджується, а також чи видавалось Товариством з обмеженою відповідальністю "Дежавю" ОСОБА_1 свідоцтво про її вклад до статутного капіталу.

Оскільки судами не з'ясовано обставин щодо фактичного внесення позивачем своєї частки до статутного капіталу Товариства, передчасними є висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для здійснення виплат, передбачених ст. 54 Закону України "Про господарські товариства".

Водночас суд апеляційної інстанції, в оскаржуваному судовому акті встановив, що зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" були прийняті рішення, оформлені протоколом зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" №2 від 24.10.2000р., про включення позивача до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю", з зазначенням, що розмір статутного фонду товариства у зв'язку з включенням до складу учасників TOB "Дежавю" позивача та внесення нею до статутного фонду майна збільшено до 440720грн.; затвердження переліку майна, яке передається до статутного фонду TOB "Дежавю" його учасниками; затвердження оцінки вартості майна, яке передається учасниками до статутного фонду TOB "Дежавю"; затвердження відповідних змін до установчих документів TOB "Дежавю". Однак зазначений протокол зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" №2 від 24.10.2000р., на підставі якого суд апеляційної інстанції дійшов вказаних висновків, в матеріалах справи відсутній.

Крім того, апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване рішення райсуду, зазначивши, що згідно угоди про внесення змін та доповнень до установчого договору TOB "Дежавю", затвердженої зборами засновників TOB "Дежавю" від 24.10.2000р. та зареєстрованої Дарницькою районною державного адміністрацією м. Києва 19.01.2001р., визначені частки учасників ТОВ "Дежавю" ОСОБА_1 у розмірі 40 відсотків, ОСОБА_4 таОСОБА_3 відповідно у розмірі по 30 відсотків, не надав належної правової оцінки внесеним до ст.7 установчого договору TOB "Дежавю" змінам щодо вкладу позивача до статутного фонду Товариства, що не було з'ясовано й райсудом під час розгляду цієї справи.

Поряд з цим, судами не була надана належна оцінка наявній в матеріалах справи наданій відповідачем квитанції приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Соколова О.Є. №4 від 17.04.2007р. (т.2 а.с.68) щодо перерахування відповідачем на депозит для позивача 176300грн. по виплаті вартості її частки майна ТОВ "Дежавю" у зв'язку з її виключенням з Товариства.

При цьому, районний суд, прийнявши рішення про часткове задоволення позовних вимог в резолютивній частині рішення всупереч вимог ст. 215 ЦПК України не зазначив розподілу судових витрат між сторонами, чим порушив приписи ст. 88 ЦПК України. Викладене не було виправлено і судом апеляційної інстанції, який, приймаючи постанову про зміну судового рішення райсуду в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошової суми, всупереч приписів ст.ст. 49, 105 ГПК України не зазначив розподілу судових витрат.

Оскільки передбачені ст.ст. - 111-5, - 111-7 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" підлягає задоволенню частково, рішення у справі та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, здійснивши витребування первинних бухгалтерських та платіжних документів, зазначеного протоколу зборів учасників Товариства, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення з дотриманням норм процесуального права.