Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

за участю: прокурора: Громадський С.О., представників сторін:

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 29.10.2008 р. у справі №5020-12/576 (суддя: Харченко І.А.) забезпечено позов шляхом встановлення заборони відповідачу вчиняти дії з відключення електроенергії на об'єкті супермаркет "Ахтиар", розташованого у м. Севастополь, пр. Жовтневої резолюції, 50 до прийняття рішення у справі.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 р. (судді: Прокопанич Г.К., Антонова І.В., Лисенко В.А.) зазначена ухвала скасована, у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення господарським судом норм процесуального права, просив оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановив апеляційний господарський суд, 28.10.2008 р. ТОВ "Ахтиар-С" звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ "ЕК "Севастопольенерго" про скасування оперативно-господарської санкції.

Одночасно, позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії з відключення електроенергії на об'єкті супермаркет "Ахтиар", розташованого у м. Севастополь, пр. Жовт. Революції, 50.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що позовною вимогою є вимога про скасування оперативно-господарської санкції у вигляді припинення енергопостачання об'єкту за адресою: м. Севастополь, пр.Жовт. Революції, 50. Безпідставне припинення енергопостачання, на думку заявника, призведе до збитків та в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду м. Севастополя.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 29.10.2008 р. забезпечено позов шляхом заборони відповідачу вчиняти дії з відключення електроенергії на об'єкті супермаркет "Ахтиар", розташованого за адресою: м. Севастополь, пр. Жовт. Революції, 50.

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, за змістом ст. 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є скасування оперативно-господарської санкції у вигляді припинення ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" електропостачання на об'єкті супермаркет "Ахтиар", розташованого за адресою: м. Севастополь, пр. Жовт. Революції, 50.

Застосовуючи заходи до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії з відключення електроенергії на об'єкті супермаркет "Ахтиар", суд першої інстанції не зазначив, яким чином відсутність заборони може призвести до ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду про скасування оперативно-господарської санкції.

Більш того, забезпечуючи позов про скасування оперативно-господарської санкції у вигляді припинення електропостачання шляхом заборони вчиняти дії з відключення електроенергії, суд першої інстанції фактично вирішив позовні вимоги ТОВ "Ахтиар-С" по суті.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 р. № 9 (va009700-06) , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд першої інстанції не врахував, що з дня винесення ухвали ТОВ "Ахтиар-С" здійснюватиме господарську діяльність, експлуатуючи приміщення, у яких мали місце порушення Правил пожежної безпеки, що створює загрозу виникнення пожежі, перешкоджає її гасінню та евакуації людей.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що місцевий господарський суд не зазначив яким чином відсутність заборони може призвести до ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду про скасування оперативно-господарської санкції, апеляційний господарський суд правомірно скасував ухвалу суду першої інстанції і відмовив позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, оскільки вона є законною та обґрунтованою.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони спростовуються вищенаведеним. Крім того, відповідно до ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 р. у справі № 5020-12/576 залишити без змін.