Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П. А.(головуючого),

Вовка І.В.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Українського фінансово-промислового концерну "УПФК" на ухвалу господарського суду м. Києва від 20.03.2008 року у справі № 6/622-18/75 (05-5-18/2745) за позовом Закритого акціонерного товариства "Комгрі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-реєстр", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрреєстр", третя особа: Український фінансово-промисловий концерн "УПФК" про зобов'язання вчинити дії,

У жовтні 2006 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсними дій реєстратора з внесення змін до реєстру щодо переходу права власності на цінні папери ЗАТ "Комгрі" в кількості 4 867 шт. від ЗАТ "Комгрі" до Українського фінансово-промисловий концерн "УПФК" у зв'язку з порушенням вимог закону.

Під час розгляду справи позивач уточнив заявлені вимоги та додатково просив визнати недійсним сертифікат акцій А № 2 від 10.01.2003 року і зобов'язати реєстраторів внести відповідні зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів.

У квітні 2008 року третя особа: Український фінансово-промисловий концерн "УПФК" звернулася до господарського суду з позовною заявою до ЗАТ "Комгрі" про визнання недійсною і скасування державної реєстрації змін № 1 до статуту ЗАТ "Комгрі", здійснену Броварською районною державною адміністрацією від 08.10.2001 року та визнання недійсною і скасування реєстрації випуску акцій ЗАТ "Комгрі" в кількості 10 816 шт. загальною номінальною вартістю 16 224 000 грн., здійснену на підставі протоколу № 4 загальних зборів акціонерів ЗАТ "Комгрі" від 17.09.2001 року та визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію випуску загальних акцій у зв'язку з порушенням його прав і вимог закону.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.03.2008 року зазначену позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п.п. 1, 4 ст. 63 ГПК України.

Доповідач-Вовк І.В.

В апеляційному порядку зазначена ухвала суду першої інстанції не переглядалася.

У касаційній скарзі Український фінансово-промисловий концерн "УПФК" вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним ухвалу скасувати та справу передати на розгляд суду першої інстанції.

Відзиви на касаційну скаргу від позивача та відповідачів до суду не надходили.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та оскаржену судову ухвалу, касаційний суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1,4 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано та не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Згідно з підпунктом "б" пункту 2 статті 3 Декрету "Про державне мито", ставка державного мита із позовних заяв немайнового характеру становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В п. 4.6 роз'яснень Вищого арбітражного суду України N 02-5/78 (v5_78800-98) від 04.03.1998 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального Кодексу (1798-12) " зазначено, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру. У випадках, коли в позовній заяві альтернативно викладено майнові або немайнові вимоги, господарському суду слід визначити предмет спору і вирішити питання щодо сплати позивачем державного мита у встановленому розмірі або стягнення його за рішенням суду. За наявності підстав для повернення чи відмови у прийнятті позовної заяви в частині однієї з вимог господарський суд порушує провадження у справі щодо альтернативної вимоги. У таких випадках питання стягнення державного мита вирішується за загальними правилами.

Проте, повертаючи позовну заяву з підстав її підписання неповноважною особою та ненадання доказів сплати державного мита у встановленому розмірі, суд першої інстанції не врахував зазначеного і не звернув уваги на додані до позову довіреність № 01/11 від 11.01.2008 року на ім'я Бєлкіна Л.М., яка надає йому повноваження на представництво в судах з усіма правами наданими законом позивачу, що узгоджується з вимогами ст. 22 ГПК України, та докази сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Отже, висновок місцевого господарського суду про повернення позовної заяви без розгляду не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах процесуального закону.

За таких обставин, оскаржена судова ухвала необґрунтована процесуальним законом, і тому підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Українського фінансово-промислового концерну "УПФК" задовольнити.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 20.03.2008 року скасувати, і справу № 6/622-18/75 (05-5-18/2745) передати на розгляд до суду першої інстанції.