16/13-ПН-08 Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки - 14.10.2008 Прийняття

Заступник прокурора Суворівського району міста Херсона в інтересах держави в особі Херсонської міської ради звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 27.03.2008 року по справі № 16/13-ПН-08 (суддя Немченко Л. М.) задоволено позовні вимоги.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.06.2008 року по справі № 16/13-ПН-08 (головуючий суддя Яценко О. М., судді Кагітіна Л. П., Хуторний В. М.) апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 задоволено: рішення Господарського суду Херсонської області від 27.03.2008 року по справі № 16/13-ПН-08 скасоване. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних відмовлено.

Херсонська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.06.2008 року, в якій стверджує про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржену постанову і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

25.09.2008 року до Вищого господарського суду України надійшла заяви Херсонської міської ради з проханням повернути касаційну скаргу для доопрацювання.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. - 111-3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду судом та повертається судом, якщо до надіслання ухвали про прийняття скарги (подання) до провадження від особи, що подала скаргу (подання), надійшла заява про її відкликання.

Стаття - 111-6 ГПК України передбачає, що особа, яка подала касаційну скаргу (подання), має право відмовитися від неї до винесення постанови касаційною інстанцією.

Оскільки дана заява надіслана після порушення касаційного провадження та з її змісту не вбачається відмови від касаційної скарги, колегія суддів відмовляє в задоволенні вказаної заяви та розглядає її по суті.

У зв'язку з перебуванням судді Полянського А. Г. у відпустці для перегляду в касаційному порядку справи № 16/13-ПН-08, призначену до розгляду на 14.10.2008 року, розпорядженням від 13.10.2008 року утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Коробенко Г. П., Фролова Г. М.

Відводів складу суду не заявлено.

Представники позивача, відповідача, третьої особи та прокурор в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. - 111-5, - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників учасників процесу.

За згодою присутніх в судовому засіданні учасників процесу 14.10.2008 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, - 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Статтею - 111-13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив з того, що відповідно до приписів ст. 120 ЗК України покупець нерухомого майна набуває права землекористувача, яке слід оформити у порядку, визначеному цим кодексом. Відповідач у судове засідання надав договір купівлі-продажу будівлі гаражів від 17.08.2005 року, за яким він набув права власності на придбане ним майно. Також, відповідач надав суду копію клопотання від 19.12.2007 року, переданого до Херсонської міської ради про виділення земельної ділянки під цільове використання -розміщення СТО. На день розгляду справи відповідач не надав доказів, що вищезазначене клопотання розглянуто Херсонською міською радою. У зв'язку з чим, суд задовольнив позовні вимоги та зобов'язав відповідача оформити належним чином право землекористування земельною ділянкою площею 450,5 кв. м, що знаходиться під гаражами, які належать йому на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від 17.08.2005року.

Апеляційним господарським судом встановлено, що згідно акта перевірки від 15.11.2007 року про виконання раніше виданих приписів, проведеною управлінням з контролю за використанням та охороню земель в Херсонській області, ПП ОСОБА_1. не усунув раніше виявлені порушення та користується самовільно зайнятою земельною ділянкою площею 5 575 кв. м, із них: 799 кв. м під будівлями та спорудами, 1 120 кв. м під автопарковкою перед гаражами та 3 656 кв. м під дворовою територією.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що відповідач приступив до використання спірної земельної ділянки після укладення договору купівлі-продажу від 17.08.2005 року. Вказаний договір недійсним в передбаченому законодавством порядку визнаний не був.

Пункт 5.9 договору купівлі-продажу передбачає, що питання користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт вирішується покупцем самостійно в порядку, визначеному чинним законодавством.

Також апеляційний суд встановив, що відповідач подав документи для оформлення землекористування спірною земельною ділянкою, які знаходяться по теперішній час на оформленні.

Відповідно до ст. 121 ЗК України самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власнику землі або власнику землі на підставі рішення суду.

Згідно акта перевірки від 15.11.2007 року розпорядження спірною земельною ділянкою здійснює Херсонська міська рада. На території цієї ділянки огородженої бетонними плитами знаходиться також майно, що перебуває в комунальній власності та знаходиться на балансі управляння житлового господарства і використовується ним для власних потреб чи передано в оренду.

Апеляційний господарський суд встановив, що позивачем всупереч статті 33, 34 ГПК України не доведено розмір земельної ділянки, яка підлягає звільненню. Так, в позовній заяві зазначено розмір самовільно зайнятої земельної ділянки 0,510 га. Тотожний розмір встановлено контролюючими органами та відображено в акті припису від 30.08.2007 року та 01.10.2007 року. Однак в уточненнях до позовної заяви розмір спірної земельної ділянки вказаний як 4776 кв. м. У відзиві Управління з контролю за використанням та охороною земель в Херсонській області зазначено два розміри земельної ділянки, яку використовує відповідач 0,0510 га та 0,5575 га. Згідно акта перевірки від 15.11.2007 року, дані якого покладено в основу позовної заяви зазначено, що позивач користується земельною ділянкою площею 5575 кв. м без правовстановлюючих документів. В цьому самому акті вказано, що загальна площа самовільно зайнятої земельної ділянки становить 4776 кв. м. Такі ж розміри дублюються в приписі від 15.11.2007 року.

Колегія суддів погоджується в висновком апеляційного суду, що вимоги про стягнення збитків не підлягають задоволенню, оскільки всупереч ст. 22 ЦК України позивачем не доведено самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, відповідно і склад цивільно-правого правопорушення відсутній.

Також апеляційний суд дійшов висновку, що рішення місцевого суду прийняте з порушенням норм процесуального права, а саме: суд прийняв рішення, що стосується прав і обов'язків ОСОБА_2 ., який придбав за договором купівлі-продажу від 29.11.2005 року у ОСОБА_1 . частину гаражів та входять до меж спірної ділянки, без залучення його до участі у справі.

В силу положень ст. - 111-7 ГПК України встановлення обставин справи, збирання та переоцінка доказів не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного суду відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, порушення норм процесуального права при винесенні оскарженої ухвали допущено не було, а тому підстав для зміни чи скасування ухвали суду апеляційної інстанції не вбачається.