Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

У червні 2008 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі –позивач) звернулась до господарського суду Закарпатської області з позовом до Мукачівського міського комунального підприємства "Мукачівтепло" про стягнення 1234348,66 грн. основного боргу, 129080,78 грн. пені, 66415,40 грн. 3% річних та 449198,85 грн. інфляційних збитків у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/06-1411 ТЕ-12 від 29.12.2006.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 08.07.2008 у справі №12/107 (суддя Тисянчин В.М.) позов задоволено частково. За рішенням підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1234348,66 грн. основного боргу, 7000,00 грн. пені, 66415,40 грн. 3% річних та 449198,85 грн. інфляційних збитків, 18791,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти стягнення пені –провадження у справі припинено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2008 у справі №12/107 (колегія суддів у складі: Якімець Г.Г. –головуючий суддя, судді Зварич О.В., Юрченко Я.О.) апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення господарського суду Закарпатської області від 08.07.2008 скасовано в частині припинення провадження, прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ММКП "Мукачівтепло" пені в розмірі 129080,78 грн. задоволені повністю; в решті рішення суду залишено без змін; стягнуто з відповідача на користь позивача 646,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, а рішення місцевого господарського суду в частині зменшення пені залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Враховуючи те, що відповідачем не оскаржується постанова апеляційного господарського суду в частині стягнення з останнього суми основного боргу за договором на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/06-1411 ТЕ-12 від 29.12.2006, а також нарахованих йому інфляційних втрат та відсотків річних у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, в свою чергу, попередніми судовими інстанціями на підставі досліджень обставин справи та доказів, поданих сторонами на їх підтвердження, встановлено наявність у відповідача перед позивачем безспірного боргу у заявленому до стягнення розмірі та наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, а відтак прийняті у справі судові рішення підлягають перегляду в оскаржуваній частині, а саме щодо позовних вимог про стягнення пені.

Дослідивши умови договору №06/06-1411 ТЕ-12 від 29.12.2006, якими сторони погодили відповідальність за невиконання або неналежне виконання ними договірних зобов'язань, місцевим господарським судом встановлено, що пунктом 7.2 вказаного договору сторони визначили, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, покупець (відповідач) сплачує на користь постачальника (позивача), крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 7.5 договору неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Місцевий господарський суд, перевіривши правильність нарахування позивачем пені відповідно до умов договору, п. 2 ст. 258 ЦК України, ст. ст. 216- 218, 220 ГК України, положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) , прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, однак, з огляду на наявність обставин, що заслуговують на увагу суду (нетривалість існування боргу, об'єктивні причини виникнення боргу, пов'язані з низькою платоспроможністю населення, майново-економічний стан сторони), місцевий господарський суд обмежив, як виняток, стягнення пені до 7000,00 грн. на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 509, ч. 3 ст. 551 ЦК України, а в решті вимог у цій частині позову провадження у справі припинив.

В свою чергу, апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд рішення місцевого господарського суду, встановив, що відповідач не обґрунтував жодними належними в розумінні ст. 34 ГПК України доказами винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій. Інформація про стан проведення претензійно-позовної роботи ММКП "Мукачівтепло" на 02.06.2008, яка надана відповідачем у суді першої інстанції, не може, розцінюватись як такий доказ. Інших доказів винятковості обставин, які призвели до порушення грошового зобов'язання, відповідачем господарському суду Закарпатської області надано не було.

Таким чином, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що місцевим господарським судом безпідставно обмежено стягнення пені і припинено провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 122080,78 грн.

При цьому, представлена відповідачем апеляційному господарському суду довідка щодо суми збитків по відпуску теплової енергії, не підписана керівником підприємства і не засвідчена печаткою підприємства, а тому не була прийнята судом апеляційної інстанції до уваги.

Вищий господарський суд України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність у місцевого господарського суду правових підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення пені, оскільки перелік підстав припинення провадження у справі, визначений у ст. 80 ГПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Прийшовши до висновку про наявність підстав для зменшення розміру нарахованої пені відповідно до положень ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України, місцевий господарський суд в іншій частині пені (в розмірі 122080,78 грн.) повинен був відмовити в позові, а не припиняти провадження у справі.

В той же час, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися із висновком апеляційного господарського суду про відсутність обґрунтованих підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, виходячи з наступного.

Види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) визначено у статті 217 Господарського кодексу України як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Відповідно до пункту 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 №02-5/293 (v_293800-94) "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як у відзиві на позовну заяву, так і на апеляційну скаргу, відповідач звертав увагу судів на той факт, що заборгованість за спожитий природний газ перед позивачем виникла у зв'язку з неналежною оплатою населенням та іншими споживачами за отримані послуги з теплопостачання, в підтвердження чого суду апеляційної інстанції було надано помісячне нарахування та оплата за теплову енергію у 2007 році (а.с. 87) та довідку, підписану головним бухгалтером відповідача, якою підтверджується збитковість даного підприємства (а.с. 88).

Також відповідач посилався на те, що за період з 2006 року по червень 2008 року відповідачем на виконання вимог Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" (554-15) укладено 926 відповідних договорів з реструктуризації заборгованості на загальну суму 2205164,77 грн.

Враховуючи наведені обставини справи та приписи названих правових норм, суд касаційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про можливість зменшення суми нарахованої пені.

При цьому, апеляційний господарський суд, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду в цій частині, не спростував його висновків, та, маючи сумніви щодо достовірності поданих відповідачем доказів на підтвердження його збитковості, не був позбавлений права та можливості в порядку ст. 38 ГПК України витребувати від останнього додаткові докази (додатково довідку за підписом керівника відповідача).

Таким чином, оскаржувана постанова підлягає частковому скасуванню з огляду на наявність обґрунтованих підстав для застосування положень п. 3 ст. 83 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Мукачівського міського комунального підприємства "Мукачівтепло" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2008 у справі №12/107 скасувати в частині стягнення 122080 грн. 78 коп. пені; в решті залишити без змін.