Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

У травні 2008 року ВАТ "Київелектромонтаж" (далі –позивач) звернувся з позовом до господарського суду м. Києва про стягнення з ВАТ "Трест "Київміськбуд-2" (далі –відповідач) 40900,00 грн. основного боргу за договором субпідряду №22/53 від 19.04.2005, 10732,16 грн. інфляційних втрат та 1200,10 грн. відсотків річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.07.2008 у справі №47/130 (суддя Станік С.Р.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 26131,70 грн. основного боргу, 7888,70 грн. індексу інфляції, 766,77 грн. 3% річних, 347,87 грн. витрат по сплаті державного мита та 77,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 у справі №47/130 (колегія суддів у складі: Корсак В.А. –головуючий суддя, судді Коршун Н.М., Авдеєв П.В.) апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 02.07.2008 –без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі №47/130 судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 11, 525, 526, 614, 879 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у призначене судове засідання не з'явились.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій 19.04.2005 між ВАТ "Київелектромонтаж", за договором субпідрядник, та ВАТ "Трест "Київміськбуд-2", за договором підрядник, був укладений договір субпідряду №22/53, предметом якого є виконання субпідрядником електромонтажних робіт при виконанні ремонтно-будівельних робіт у Київському міському шпиталі інвалідів ВВВ за адресою: с.м.т. Пуща-Водиця, вул. Червонофлотська, 26.

Спір, що виник між сторонами, пов'язаний з неналежним, на думку позивача (субпідрядника за договором субпідряду №22/53), виконанням відповідачем (підрядником) взятих на себе договірних зобов'язань у частині здійснення повного розрахунку за виконані субпідрядником роботи, обумовлені та погоджені договірними сторонами.

Враховуючи сутність даного спору, вирішального значення набуває дослідження та правова оцінка господарськими судами першої на апеляційної інстанцій погоджених сторонами умов договірного зобов'язання в частині здійснення розрахунків між сторонами.

Так, судами попередніх судових інстанцій при дослідженні умов договору субпідряду №22/53 від 19.04.2005, укладеного між сторонами, встановлено наступне:

- відповідно до п. 3.1 договору підрядник забезпечує безперервне фінансування робіт згідно з графіком виконання робіт при умові надходження коштів від генпідрядника –АТ ХК "Київміськбуд";

- пунктом 3.3 договору подальші розрахунки здійснюються підрядником у розмірі 90% кожного оформленого акту виконаних робіт впродовж двох банківських днів після отримання коштів від генпідрядника - АТ ХК "Київміськбуд" та підписання сторонами актів виконаних робіт; розрахунки проводяться за фактично виконані фізичні об'єми робіт з врахуванням фактичної вартості використаних матеріалів; накопичені за період будівництва 10% відкладених платежів (як гарантія належного виконання умов договору і виконання доручених обсягів робіт у відповідності з ДБН та ТУ) та кінцевий розрахунок сплачуються після закінчення робіт і підписання Акту введення об'єкта в експлуатацію і проведення перевірки вартості робіт та використаних ресурсів органами держекспертизи;

- позивачем не надано доказів введення об'єкту будівництва в експлуатацію і проведення перевірки вартості робіт та використання ресурсів органами держекспертизи;

- згідно із п. 3.4 договору підрядник щомісячно перераховує субпідряднику у формі авансу кошти на придбання матеріалів на програму поточного місяця згідно з графіком виконання робіт при умові авансування об'єкту генпідрядником.

На підставі досліджених актів приймання виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, судами встановлено, що позивач відповідно до взятих на себе договірних зобов'язань за договором субпідряду №22/53 виконав електромонтажні роботи, обумовлені сторонами, на загальну суму 144221,00 грн., а відповідач прийняв зазначені роботи у повному обсязі, однак, свої обов'язки по оплаті вартості виконаних позивачем робіт в повному обсязі у строк, встановлений п. 3.3 договору субпідряду №22/53 не виконав, а лише частково здійснив оплату у розмірі 85000,00 грн.

Також при розрахунку основної суми боргу судами прийнято до уваги довідку про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2005 року, відповідно до якої з субпідрядника (позивача) знято 14917,00 грн., а також вирахувано із загальної суми боргу вартість послуг генпідряду згідно з п. 3.5 договору субпідряду №22/53 у розмірі 3750,00 грн.

Місцевим господарським судом, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, не були прийняті до уваги доводи відповідача стосовно ненастання у останнього строку виконання зобов'язання по оплаті вартості виконаних позивачем робіт з підстав того, що генпідрядник –АТ ХК "Київміськбуд" не перерахував на рахунок відповідача кошти за виконані роботи, оскільки укладений між сторонами договір субпідряду №22/53 від 19.04.2005 є двостороннім договором, а невиконання контрагентом відповідача (генпідрядником) зобов'язання перед відповідачем щодо перерахування коштів згідно зі ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не є підставою для невиконання відповідачем зобов'язань за договором субпідряду №22/53 та звільнення від відповідальності останнього.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися із даним висновком судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Водночас, досліджуючи умови договору субпідряду №22/53 від 19.04.2005 ані місцевий господарський суд, ані апеляційний господарський суд, не врахували застереження, які були погоджені сторонами у пунктах 3.3, 3.4 вказаного договору стосовно ролі генпідрядника –АТ ХК "Київміськбуд" у здійсненні розрахунків між сторонами, та які мають принципове значення для вирішення питання того чи настав строк виконання зобов'язання відповідачем зі здійснення розрахунків з позивачем за виконану останнім роботу.

Відтак суди прийшли до передчасних висновків про порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині здійснення розрахунків за виконану позивачем роботу, не дослідивши при цьому з витребуванням від сторін відповідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України доказів вчинення генпідрядником –АТ ХК "Київміськбуд" юридично-значимих дій, в залежність від яких ставиться визначення строків виникнення у відповідача обов'язку здійснити розрахунки з позивачем за договором субпідряду №22/53 від 19.04.2005, визначених у пунктах 3.3, 3.4.

Лише після дослідження вищезазначених обставин справи, які дадуть змогу або встановити виникнення у відповідача обов'язку здійснити розрахунки за договором, і, як наслідок, встановити період прострочення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, або, навпаки, відсутність з боку відповідача прострочення виконання договірних зобов'язань, можна буде вести мову про наявність чи відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду м. Києва від 02.07.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 у справі №47/130.

Справу №47/130 направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.