Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

позивача: не з’явився,

відповідача: не з’явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: не з’явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1: не з’явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2: не з’явився

Управління охорони здоров’я Одеської міської ради звернулось до господарського суду з позовом та уточненням до нього про розірвання договору оренди № 23/01 від 04.06.2001 р., укладеного з ТОВ "Міський Андрологічний центр", зобов’язання відповідача звільнити займані приміщення, стягнення 103545,12 грн. заборгованості за договором оренди, в зв’язку з порушенням відповідачем умов договору, на підставі ст. ст. 611, 625 ЦК України, ст. ст. 188, 291 ГК України, ст. ст. 26, 27, 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Позовні вимоги обґрунтовані несплатою з 2005 р. орендних та комунальних платежів.

В свою чергу, ТОВ "Міський Андрологічний центр" звернувся з зустрічною позовною заявою про визнання договору оренди № 23/01 від 04.06.2001 р. недійсним в частині надання в оренду частини будівлі пологового будинку № 6 на підставі ст. ст. 48, 56 ЦК України 1963 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.05.2008 р. у справі №17/111-06-4961, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2008р. відмовлено у задоволенні первісного позову, зустрічний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою, Управління охорони здоров’я Одеської міської ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги залишити без задоволення, мотивуючи скаргу тим, що судом першої та апеляційної інстанції неповно з’ясовано обставини справи, незастосовано необхідних норм матеріального права та порушено норми матеріального та процесуального права.

У відзиві ТОВ "Міський Андрологічний центр" на касаційну скаргу, останній просить залишити судові рішення в силі, а скаргу без задоволення.

Сторони та треті особи зі справи не реалізували своє процесуальне право на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2001 р. між Управлінням охорони здоров’я Одеської міської ради та ТОВ "Міський Андрологічний центр" укладено договір оренди №23/01, за умовами якого, товариству передані в оренду нежитлові приміщення першого і третього поверху пологового будинку №6 загальною площею 600 кв.м по вул. Чорноморській, 1 в м. Одесі та приміщення жіночої консультації площею 90,28 кв. м по вул. Троїцькій, 39 в м. Одесі для використання з метою надання медичних послуг. Строк дії договору встановлений до 04.06.2011 р.

Пунктами 3.1, 4.4 договору передбачений обов’язок орендаря сплачувати орендну плату, асигнування за комунальні платежі, податок на додану вартість, земельний податок.

20.01.2005 р. між Одеською обласною радою в особі Управління охорони об’єктів культурної спадщини та ТОВ "Міський Андрологічний центр" укладено договір оренди об’єкту культурної спадщини з охоронними умовами, предметом якого є орендне користування об’єктом культурної спадщини –колишнім особняком Гавсевича, спорудженим у 1903 р., що розташований по вул. Чорноморській, 1 в м. Одесі.

За цим договором, товариству було передано в оренду об’єкт культурної спадщини (пологовий будинок №6) загальною площею 1153,99 кв.м з метою проведення комплексу ремонтно – реставраційних робіт з подальшим розміщенням медичної установи.

Як встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанції, фактично розрахунки за договором оренди №23/01 від 04.06.2001р. проводились ТОВ "Міський Андрологічний центр" на підставі рахунків, виставлених Управлінням охорони здоров’я Одеської міської ради, в яких зазначені суми платежів за два об’єкти оренди. Орендар до 2005 р. своєчасно сплачував платежі за договором, а з січня 2005р. платежі за оренду приміщення по вул. Чорноморській, 1 не проводив, у зв’язку з укладенням договору оренди об’єкту культурної спадщини з охоронними умовами з Одеською обласною радою.

Підставою для укладення названого договору стали такі обставини:

22.05.1990р. Одеський облвиконком прийняв рішення №160 "Про затвердження додаткового переліку пам’яток містобудування і архітектури місцевого значення", за яким затверджено перелік будівель і споруд, що підлягають взяттю під охорону як пам’ятки містобудування та архітектури місцевого значення і будівлю по вул. Чорноморській, 1 було передано на баланс Головному управлінню архітектури та містобудування облвиконкому та доручено цьому управлінню передати в користування закладу охорони здоров’я –пологовому будинку №6 міського відділу охорони здоров’я Одеського міськвиконкому.

25.11.1991 р. Одеська обласна рада прийняла рішення №266-ХХ1 "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування і районів області", яким пам’ятки історії та культури, як окремі об’єкти права власності та соціальної сфери до комунальної власності міст обласного підпорядкування не передавались.

Рішенням Одеської облради №154-ХХ1V від 24.04.2003р. "Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада" затверджено нову редакцію переліку об’єктів спільної власності та делеговано обласній держадміністрації повноваження по управлінню цими об’єктами. Згідно додатку до названого рішення, до переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада входить об’єкт культурної спадщини, розташований по вул. Чорноморській, 1 в м. Одесі.

Право власності Одеської обласної ради на будівлю по вул. Чорноморській, 1 в м. Одесі підтверджується постановою господарського суду Одеської області від 10.03.2006 р. у справі №30/455-05-11093А за позовом Одеської міської ради до Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації, Управління охорони здоров’я та медицини катастроф Одеської облдержадміністрації про визнання рішення Одеської обласної ради №154-ХХ1V "Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада" не чинним в частині включення до цього переліку об’єктів будівлю по вул. Чорноморській, 1 (Гефта) у м. Одесі, скасування свідоцтва про право власності від 20.01.2005 р. та визнання права власності на цю будівлю за територіальною громадою м. Одеси. Названа постанова господарського суду залишена без зміни ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.10.2007 р.

Проаналізувавши вищеназвані документи господарський суд першої та апеляційної інстанції дійшли обгрунтованого висновку, що Управління охорони здоров’я Одеської міської ради не мало права передавати в оренду будівлю по вул. Чорноморській, 1 і як наслідок право вимоги орендної плати та розірвання договору.

Крім того, власник будівлі –Одеська обласна рада не надавала Управлінню охорони здоров’я Одеської міської ради повноважень щодо його передачі в оренду.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції, з якими погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що договір оренди №23/01 від 04.06.2001 р. в частині надання в оренду приміщень першого і третього поверхів пологового будинку №6 загальною площею 600 кв.м по вул. Чорноморській, 1 в м. Одесі не відповідає ч.2 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та визнав його недійсним в цій частині. При цьому суд правильно зазначив, що відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений і без включення до нього недійсної частини і встановив, що спірний договір по всім іншим умовам є дійсним і обов’язковим до виконання сторонами.

Стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості за оренду приміщення по вул. Троїцькій, 39, то як встановлено господарським судом першої інстанції, товариство щомісячно сплачувало платежі за весь час оренди, на підставі рахунків, виставлених Управлінням охорони здоров’я Одеської міської ради. При цьому в названих рахунках зазначені ВЕВ (внутрішньо експлуатаційні витрати) які включають утримання МОП (молодшого обслуговуючого персоналу), фактично заробітну плату, яка не передбачена договором оренди, тому орендар суму цих витрат не сплачував.

Крім того, позивачем в порушення Методики розрахунку граничних розмірів плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, затвердженої рішенням Одеської міськради №4840-1V від 09.11.2005 р. в рахунках неправильно зазначав орендну плату, до складу якої включав суму, згідно експертної оцінки, з урахуванням індексу інфляції, податок на землю і податок на додану вартість.

За таких обставин, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про відсутність заборгованості по сплаті орендної плати і як наслідок, відсутність підстав для розірвання договору, виселення та стягнення заборгованості, колегія суддів визнає правомірним та обгрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, господарським судом попередніх інстанцій встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з урахуванням чого висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні первісного позову та задоволенні зустрічного позову колегія суддів визнає правомірним та обгрунтованим.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права, і не заперечує правильність та законність оскаржуваних судових актів, які відповідають чинному законодавству України і обставинам справи, підстави для скасування яких відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2008р. у справі № 17/111-06-4961 залишити без змін.