Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У листопаді 2007 р. Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги (далі -Училище) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, у якій просило зобов'язати фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 (далі -Підприємець) звільнити та передати йому приміщення площею 37,6 кв. м у будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Чапаєва, 3.

Позовні вимоги Училище, посилаючись на норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , обґрунтовувало тим, що між ним та Підприємцем укладено договір оренди № 1 від 16.08.2002 р., строк дії якого завершився, однак, не зважаючи на це, Підприємець ухиляється від передачі та повернення орендованого за вказаним договором майна.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.02.2008 р. (суддя Плеханова Л.Б.) у задоволенні позовних вимог Училища відмовлено. Рішення мотивовано тим, що договір оренди № 1 від 16.08.2002 р. у відповідності до ст. 764 Цивільного кодексу України продовжено на той самий строк, на який його було укладено, оскільки Училище не надало доказів повідомлення Підприємця протягом місяця з моменту закінчення строку найму про припинення вказаного договору.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.04.2008 р. (колегія суддів: Гаврилюк О.М., Мельник С.М., Рудченко С.Г.) рішення господарського суду Полтавської області від 22.02.2008 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Училища задоволено частково: зобов'язано Підприємця звільнити та передати Училищу приміщення площею 37,3 кв. м у будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Чапаєва, 3, а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постанова прийнята з мотивів, наведених Училищем у позовній заяві, при цьому апеляційний господарський суд, задовольняючи позовні вимоги частково, зазначив, що площа приміщень у будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Чапаєва, 3, які Училище передало в оренду Підприємцю за договором оренди № 1 від 16.08.2002 р., згідно вказаного договору складає не 37,6 кв. м, а 37,3 кв. м.

Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.04.2008 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Полтавської області від 22.02.2008 р., або скасувати вказані судові акти та передати справу на новий розгляд до господарського суду Полтавської області. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємець обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів порушили ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Училище скористалось правом, наданим ст. - 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Підприємця, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.04.2008 р. -без змін. Викладені у відзиві вимоги Училище обґрунтовує тим, що постанова, яка оскаржується, прийнята при правильному застосуванні норм матеріального права, а доводи Підприємця, викладені у касаційній скарзі, є безпідставними.

Підприємець також звернувся до Вищого господарського суду України з клопотанням, у якому просить забезпечити технічними засобами фіксацію судового процесу.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає таке.

Відповідно до частини третьої ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з частиною сьомою ст. - 81-1 Господарського процесуального кодексу України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З наведених норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) випливає, що фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється лише у господарському суді першої та/або апеляційної інстанції.

Таким чином, клопотання Підприємця про забезпечення фіксації судового процесу технічними засобами підлягає відхиленню.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємця підлягає задоволенню в частині вимог про скасування постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.04.2008 р. і рішення господарського суду Полтавської області від 22.02.2008 р. та передачі справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Частина друга ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Задовольняючи позовні вимоги Училища, апеляційний господарський суд виходив з того, що строк дії договору оренди № 1 від 16.08.2002 р., укладений між Підприємцем та Професійним технічним училищем № 21, правонаступником якого є Училище, завершився, оскільки Училище у відповідності до частини другої ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" повідомило Підприємця листом № 304-а від 07.09.2007 р. про припинення дії вказаного договору.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вказаний висновок є передчасним, оскільки його зроблено з порушенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, господарський суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку листу Училища № 304-а від 07.09.2007 р., виходив з копій вказаного листа, які містяться на сторінках справи №№ 27, 141 та 213, з яких вбачається, що Училище повідомляло Підприємця про припинення дії договору оренди № 1 від 16.08.2002 р.

Однак, господарським судом другої інстанції не було дано оцінки листу Училища № 304-а від 07.09.2007 р., копії якого містяться на сторінках справи №№ 66 та 183, з яких вбачається, що лист Училища № 304-а від 07.09.2007 р. не містить будь-яких посилань на припинення дії договору оренди № 1 від 16.08.2002 р.

Встановлення дійсного змісту листа Училища № 304-а від 07.09.2007 р., який був направлений на адресу Підприємця, виходячи з положення наведеною вище частини другої ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", має суттєве значення для вирішення даного спору.

Проте господарський суд апеляційної інстанції не встановив дійсного змісту листа Училища № 304-а від 07.09.2007 р., направленого на адресу Підприємця, оскільки в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оцінив копії вказаного листа, які містяться лише на сторінках справи №№ 27, 141 та 213, та залишив без оцінки копії цього ж листа, які знаходяться на сторінках справи №№ 66 та 183.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.04.2008 р. підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Не може бути залишено в силі та підлягає скасуванню і рішення господарського суду Полтавської області від 22.02.2008 р., оскільки воно мотивовано тим, що Училище не довело факту вручення Підприємцю листа № 304-а від 07.09.2007 р. про припинення дії договору оренди № 1 від 16.08.2002 р. Однак, як вже зазначалось вище, висновок про те, що лист Училища № 304-а від 07.09.2007 р., який надсилався на адресу Підприємця, містить посилання на припинення дії договору оренди № 1 від 16.08.2002 р. є передчасним, так як його було зроблено без дотримання вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.04.2008 р. та рішення господарського суду Полтавської області від 22.02.2008 р. підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10 та - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.04.2008 р. та рішення господарського суду Полтавської області від 22.02.2008 р. у справі № 8/528 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.