Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Радіоремсервіс" ЛТД звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської міської ради, третя особа - Виконком Івано-Франківської міської ради, та просило зобов'язати відповідача укласти з товариством договір оренди земельної ділянки площею 0,12000 га для будівництва багатоквартирного будинку на орендованій земельній ділянці по вул. Ленкавського, 4"А" у м. Івано-Франківську.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу міськрадою наданий дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки для вказаної мети, виготовлений проект землеустрою був поданий на розгляд і затвердження Івано-Франківської міської ради, про що свідчить клопотання товариства від 14.03.07 р. №1031, однак у встановлений законом термін позитивної відповіді не отримано.

Доповідач: Шаргало В.І.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.12.2007 року (суддя Максимів Т.В.) позов задоволений, зобов'язано Івано-Франківську міську раду укласти з ТОВ "Радіоремсервіс" ЛТД договір оренди вказаної земельної ділянки в запропонованій товариством редакції.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем проведені всі необхідні дії для розгляду та вирішення міськрадою питання щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки в оренду, проте міськрадою відмовлено товариству в розгляді цього питання, відсутність обґрунтованого рішення з цього приводу свідчить про бездіяльність міськради та позбавляє позивача права на реалізацію його інтересів у визначений законом спосіб; поданий товариством проект договору містить всі істотні умови та відповідає формі і змісту Типового договору оренди землі, затв. постановою КМУ №220 від 03.03.2004 р. (220-2004-п)

Не погоджуючись з названим судовим рішенням, громадяни ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких посилаючись на те, що прийняте у справі рішення стосується їх інтересів, однак вони не були залучені до участі у справі, просять його скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Вимоги касаційних скарг мотивовані тим, що скаржники є суміжними землекористувачами з позивачем, однак, межі земельної ділянки останнього з ними не погоджувались.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін та скаржників, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом під час розгляду справи встановлено, що Рішенням Івано-Франківської міськради від 25.10.2005 р. №356 дозволено ТОВ "Радіоремсервіс" ЛТД проведення проектно-пошукових робіт для будівництва багатоквартирного будинку .. на орендованій земельній ділянці на місці власних приміщень столярного цеху на вул. Ленкавського, 4А… при умові переоформлення через міське управління земельних ресурсів зміни цільового використання земельної ділянки.

Рішенням ІХ сесії міськради п'ятого скликання від 10.10.2006 року товариству наданий дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вищезазначений проект землеустрою був виготовлений за замовленням товариства та поданий останнім міськраді разом з іншими документами. Однак, міськрадою не було прийнято рішення з цього приводу.

З урахуванням вищезазначених обставин справи та з огляду на норми законодавства, зокрема, ст. 641 Цивільного кодексу України, ст. 15 Закону України "Про оренду землі", ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 179 Господарського кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем проведені всі необхідні дії для розгляду та вирішення міськрадою питання щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки, проте міськрадою не прийнято обґрунтованого рішення з цього приводу, що позбавляє позивача права на реалізацію його інтересів у визначен ий законом спосіб; поданий товариством проект договору містить всі істотні умови.

Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснень, що містяться в п. п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Проте, в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції в повній мірі не досліджено обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача, не надано належної оцінки наявним у справі доказам, що в свою чергу унеможливило правильне застосування норм матеріального права.

Приписами статті 12 Земельного кодексу України та пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" чітко окреслене коло повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких, зокрема, належать розпорядження землями територіальних громад, надання земель у користування, організація землеустрою, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів та ін.

Порядок надання юридичним особам у користуванням земельних ділянок (у тому числі і на умовах оренди) встановлений статтею 123 Земельного кодексу України, за нормами якої юридична особа зацікавлена в одержанні земельної ділянки звертається з відповідним клопотанням, в даному випадку до міськради. Міськрада розглядає клопотання у місячний термін і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Після виготовлення проекту землевідведення та отримання всіх визначених цією статтею необхідних погоджень органом місцевого самоврядування приймається рішення щодо оренди земельної ділянки.

За правилами ст. 124 цього Кодексу саме відповідне рішення органу місцевого самоврядування є правовою підставою для укладення договору земельної ділянки за погодженим проектом землевідведення.

Відповідно до ч. 3 ст. 125 Кодексу приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості ), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Такий порядок відведення земельних ділянок встановлений законодавством з метою максимального врахування прав і законних інтересів відповідних територіальних громад та суміжних землекористувачів.

Листом від 05.12.2007 року №2050/01-15/486 Івано-Франківська міськрада повідомила позивача, що питання про затвердження проекту землеустрою товариства щодо відведення земельної ділянки площею 0,1200 га за вказаною адресою для будівництва житлового будинку на орендованій земельній ділянці на місці власних приміщень столярного цеху було предметом розгляду пленарного засідання ХІХ сесії 5 скликання міськради, яке відбулося 14.11.2007 року. Однак, для позитивного вирішення цього питання не було набрано необхідної кількості голосів. Тобто висновок суду першої інстанції щодо бездіяльності міськради щодо вирішення питання про затвердження проекту землеустрою товариства не підтверджується матеріалами справи, оскільки зі змісту зазначеного листа вбачається, що назване питання було винесено на розгляд сесії міськради, проте для його вирішення не було набрано необхідної кількості голосів, тим більш що це питання було пов'язане зі зміною цільового призначення земельної ділянки. Проте місцевий господарський суд при вирішенні спору не звернув належної уваги на ці обставини, не витребував від відповідача відповідні документи не дав їм належної оцінки при вирішенні спору.

Судова колегія також не може також погодитись з висновком судів попередніх інстанцій про надання всіх документів, які необхідні для розгляду згаданого клопотання позивача про надання земельної ділянки в оренду, тому що суд не дослідив питання про погодження меж земельної ділянки з сусідніми землекористувачами, яке в даному випадку є необхідним, оскільки площа раніше орендованої земельної ділянки складала 0,1155 га ( а.с. 44), а відповідно до даних проекту землеустрою та вищезазначеного листа міськради позивач просив в оренду земельну ділянку площею 0,1200 га.

З матеріалів згаданого проекту (а.с. 45) вбачається, що спірна земельна ділянка межує з земельною ділянкою гр. ОСОБА_1., особи яка оскаржила судове рішення у даній справі, і стверджує що з нею не було погоджено меж земельної ділянки позивача. Аналогічні твердження наведені і в касаційних скаргах гр. ОСОБА_2. та ОСОБА_3 Зазначенні доводи та документи, подані на їх підтвердження, не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Не можна вважати обґрунтованими висновки суду першої інстанції стосовно того, що сторонами погоджені всі істотні умови договору у відповідності з вимогами ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а саме: стосовно об'єкта оренди, строку дії договору та розміру орендної плати, оскільки в рішеннях міськради, на які посилався суд, приймаючи спірне рішення, дані щодо розміру земельної ділянки, строку оренди та розміру орендної плати відсутні. Відсутні і у матеріалах справи і належні докази прийняття повноважним органом рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Таким чином судом не досліджено зміст волевиявлення власника землі щодо істотних умов договору оренди (як і наявність самого волевиявлення, що для органу місцевого самоврядування виражається у вигляді прийняття відповідного рішення).

Приписами статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційній інстанції не надано право встановлювати чи вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені місцевим чи апеляційним господарськими судами.

З огляду на викладене, прийняте у справі рішення місцевого господарського суду не можна вважати законним і обґрунтованим, тому це рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти нове рішення.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційні скарги ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.12.2007 р. у справі №19/266 скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.