Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін від:

Згідно розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України від 16.12.2008р. Осетинського А.Й. розгляд касаційної скарги здійснюється у складі колегії суддів: Кривда Д.С. (головуючий), Жаботина Г.В., Полянський А.Г.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.07.2008р. (суддя Никифорчук М.І.), з урахуванням ухали про виправлення описки від 30.07.2008р., позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 7895грн., збитки від інфляції в розмірі 2360,60грн., 3% річних в розмірі 229грн., пеню розмірі 68885,62грн., державне мито в розмірі 793,70грн. та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.08.2008р. (судді Бойко Л.І. -головуючий, Величко Т.А., Жукова А.М.) рішення господарського суду Одеської області від 23.07.2008р. змінено та викладено в новій редакції; стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 7895грн., збитки від інфляції в розмірі 2360,60грн., 3% річних в розмірі 229грн., пеню розмірі 1212грн., державне мито в розмірі 117грн. та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача 55грн. судових витрат за апеляційне провадження.

Позивач в касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суд, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, а рішення місцевого господарського суду -залишити в силі.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 09.05.2007р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1та Приватним підприємством "Анастасія-Г" було укладено договір підряду №9, за умовами якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання провести оранку, дискування важкою бороною сільськогосподарських угідь відповідача відповідно до умов договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити роботу. Обсяг робіт по договору складає 500га, ціна дискування 1га ґрунту складає 50грн. Обробка ґрунту проводилась на паливно-мастильних матеріалах відповідача.

01.06.2007р. сторони склали акт здачі-приймання виконаних робіт за вказаним договором №9, згідно якого позивачем виконане дискування 427,9га земель на загальну суму 21395грн. Даний акт підписаний та засвідчений печатками сторін без зауважень.

За умовами п.6.3 договору підряду від 01.06.2007р. відповідач зобов'язався провести оплату вартості виконаних робіт на протязі 10 банківських днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Однак, на момент звернення до суд позовом у даній справі відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт і сума заборгованості складає 7895грн.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті виконаних робіт та з урахуванням вказаних норм законодавства, дійшли законного і обґрунтованого висновку, що сума боргу в розмірі 7895грн. доведена позивачем на підставі вказаних вище доказів.

Згідно приписів частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин відхилених господарським судом при розгляді спору.

Оскільки факт заборгованості відповідача перед позивачем підтверджений, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України, дійшов правильного висновку про обов'язок відповідача сплатити основний борг в зазначеній сумі, збільшений на річні та інфляційні втрати.

Також місцевий господарський суд, виходячи з умов договору, встановив, що за вказане прострочення сума пені складає 68885грн.

У відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, здійснюючи в апеляційному порядку перегляд рішення суду першої інстанції, на підставі статті 233 Господарського кодексу України зменшив розмір пені, оскільки застосування таких санкцій, у розмірах нарахованих позивачем у позовній заяві, є надмірно великим порівняно зі збитками кредитора.

Відповідно до зазначеної норми, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Право господарського суду зменшувати розмір неустойки встановлений пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Приймаючи рішення в зазначеній частині, господарський суд апеляційної інстанції не з'ясував наявність обставин, які відповідно до статті 233 Господарського кодексу України можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій. ' /p'

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, не дає можливості суду касаційної інстанції перевірити правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в постанові суду чи відхилені нею, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, п.3 ч.1 ст.- 111-9, - 111-10, ст.- 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.08.2008 року у справі №26-9/29-08-953 скасувати. Справу направити до Одеського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.