2040/6997/18 Про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, зупинення видаткових операцій - 10.11.2022 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року (головуючий суддя Григоров А.М., судді: Подобайло З.Г., Бартош Н.С.) у справі №2040/6997/18 за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій,

Головне управління ДФС у Харківській області звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації", в якому просило суд:

- підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків;

- зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах, які обслуговують ТОВ "ХНЦС".

5 жовтня 2018 року представник відповідача адвокат Гордейчук В.В. звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з клопотанням про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, в якому просив суд вирішити питання розподілу витрат на правничу допомогу у розмірі 7500, 00 грн у відповідності до вимог статті 134 КАС України, шляхом покладення витрат у повному обсязі на Головне управління ДФС у Харківській області, додавши до вказаного клопотання завірені копії рахунку на оплату №6 від 24 вересня 2018 року, акт наданих послуг №6 до Договору юридичного обслуговування №27/04/2017-03 від 27 квітня 2017 року від 24 вересня 2018 року, платіжне доручення №937 від 25 вересня 2018 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій - залишено без задоволення.

30 жовтня 2018 року відповідач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з клопотанням про вирішення питання щодо розподілу судових витрат (уточнена редакція), в якому просив вирішити питання розподілу витрат на правничу допомогу у розмірі 8750 грн у відповідності до вимог статті 134 КАС України шляхом покладення витрат у повному обсязі на Головне управління ДФС у Харківській області, додавши в підтвердження вказаного клопотання копії акта наданих послуг №7 до Договору юридичного обслуговування №27/04/2017-03 від 27.04.2017 р. від 26 жовтня 2018 року, рахунку на оплату №7 від 26 жовтня 2018 року, платіжного доручення №991 від 29 жовтня 2018 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2018 року у задоволенні клопотання щодо розподілу судових витрат відмовлено в повному обсязі.

Обґрунтовуючи відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції указав, що, оскільки справа є незначної складності, розмір витрат на правову допомогу не є співрозмірним та пропорційним до предмету спору, у зв`язку з чим заява щодо розподілу судових витрат не підлягає задоволенню. Крім того, суд зазначив, що заявником не надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2018 року по справі №2040/6997/18 скасовано. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" про вирішення питання щодо розподілу судових витрат - задоволено частково. Прийнято додаткову постанову, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 6250 грн.

Ухвалюючи додаткову постанову, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем доведено належними доказами понесення ним витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката Гордійчука В.В. у розмірі 6250 грн, а тому наявні підстави для стягнення з позивача за рахунок бюджетних асигнувань на користь відповідача судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката.

Головним управлінням ДФС у Харківській області було подано касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року, в якій скаржник просить скасувати вказане судове рішення.

Доводи касаційної скарги позивача ґрунтуються на тому, що відповідач належним чином не обґрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданими адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витрачених адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правову допомогу.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач доводить, що суд апеляційної інстанцій не надав належної правової оцінки тій обставині, що в разі відмови суб`єкту владних повноважень у задоволенні позовних вимог, у справах, де суб`єкт виступає позивачем, не передбачено можливості здійснювати розподіл судових витрат на правничу допомогу.

Податковий орган заявив клопотання про заміну сторони відповідно до статті 52 КАС України, а саме Головне управління ДФС у Харківській області замінити на правонаступника Головне управління ДПС у Харківській області.

Суд визнає клопотання позивача таким, що підлягає задоволенню та здійснює процесуальне правонаступництво.

Надаючи правову оцінку висновкам Другого апеляційного адміністративного суду, пов`язаним з вирішенням питання про відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Як установлено судом апеляційної інстанції, між адвокатським бюро "Віталія Гордійчука", який діє як Адвокатське бюро з однієї сторони, та ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації", який діє як Клієнт укладено договір про надання правової допомоги №27/04/2017 - 03 від 27 квітня 2017 року, відповідно до п.п.1 п.1 Договору предметом є правова допомога, що надається Адвокатським бюро, в особі адвоката Гордейчука Віталія Вікторовича Клієнту шляхом надання усної та/або письмової консультації, телефонної консультації, складання юридичних висновків, довідок, адвокатських запитів; здійснення захисту та представництва у кримінальних справах; с складання процесуальних та інших документів; представництва в органах судової і виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, органах державної реєстрації актів цивільного стану Міністерства юстиції України, Державній фіскальній службі України та Пенсійному фонді України, а також їхніх територіальних органах, інших органах та в інших зносинах з суб`єктами владних повноважень їх посадовими особами; вчинення посередницьких дій від імені та в інтересах Клієнта при укладенні договорів, правочинів, вирішенні правових спорів, в інших зносинах із контрагентами, іншими суб`єктами господарювання; представництва інтересів Клієнта в бізнес-переговорах, в інших заходах (конференціях, зборах, зустрічах, тощо); вчинення інших юридично значущих дій від імені та в інтересах Клієнта.

Підпунктами 3.1 - 3.3. п.3 Договору визначено, що клієнт оплачує послуги згідно виставленого рахунку шляхом безготівкового розрахунку на банківський рахунок Адвокатського бюро. Якщо угодою передбачена авансова оплата, вона перераховується протягом п`яти календарних днів з моменту виставлення рахунку Адвокатського бюро. Оплата послуг в іншій частині здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання Клієнтом виставленого рахунку.

На підтвердження обґрунтованості витрат на правничу допомогу відповідачем до суду надано Договір про надання правової допомоги №27/04/2017 - 03 від 27 квітня 2017 року, Додаткову угоду №2 до Договору юридичного обслуговування №27/04/2017-03 від 27.04.2017 року від 16 квітня 2018 року, акт наданих послуг №6 до Договору про надання правової допомоги №27/04/2017 - 03 від 27.04.2017 року від 24 вересня 2018 року, Рахунок на оплату №6 від 24 вересня 2018 року, платіжне доручення №937 від 25 вересня 2018 року.

Апеляційним судом також установлено, що виконання умов Договору виконавець (Гордійчук В.В.) здійснив роботу щодо ознайомлення у Харківському окружному адміністративному суді з матеріалами справи №2040/6997/18. Загальна тривалість витраченого часу - 1 година; написання відзиву на адміністративний позов в рамках справи №2040/6997/18. Загальна тривалість витраченого часу - 4 години. Сторони не мають претензій одна до одної.

Крім того, установлено, що згідно пунктів 7,8 Рахунку на оплату №6 від 24 вересня 2018 року, складеного між виконавцем -Адвокатським бюро "Віталія Гордейчука" та замовником - ТОВ "ХНЦС", ціна за 1 годину ознайомлення представника відповідача - адвоката Гордійчука В.В. у Харківському окружному адміністративному суді з матеріалами справи №2040/6997/18 склала 1250 грн; ціна за 4 години написання представником відповідача - адвокатом Гордійчуком В.В. відзиву на адміністративний позов в рамках справи №2040/6997/18 склала 5000 грн. Рахунок на оплату виставлено на підставі акту наданих послуг №6 від 24.09.2108 р. за договором №27/04/2017 - 03 від 27.04.2017 р.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Частиною сьомою статті 139 КАС встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що заявлена сума 8750 грн для відшкодування витрат на правничу допомогу не є співмірною, а тому дійшов до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 6250 грн.

Твердження позивача, що відповідачем не було надано до суду детальний опис (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки матеріали справи містять належним чином завірені документи, як містять детальний опис робіт адвокатом.

Стосовно доводів позивача на ту обставину, що Кодекс адміністративного судочинства (2747-15) не передбачає стягнення судових витрат на правову допомогу відповідачу, який не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволенні позову суб`єкту владних повноважень - позивачу, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вказана стаття передбачає можливість здійснення розподілу судових витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем у справах, де позивачем виступає суб`єкт владних повноважень.

Доводячи про безпідставність стягнення витрат на правничу допомогу позивач стверджував, що захисником відповідача у справі виступав помічник адвоката, а не адвокат, що не відповідає приписам статті 134 КАС України, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в матеріалах справи наявні докази безпосередньої участі адвоката Гордійчука В.В. в процесуальних та інших діях.

Інші доводи позивача, наведені у касаційній скарзі, є подібними тим, що були наведені у поданих до суду першої інстанції заперечень, при цьому останнім надано судом апеляційної інстанції правильну оцінку, як таким що не свідчать про неспівмірність витрат.

Отже, дійсність юридичного факту понесення витрат на професійну правничу допомогу з боку "Харківський незалежний центр сертифікації" у сумі 6250 грн підтверджено належними доказами.

У касаційній скарзі податковий орган не наводить жодного аргументу щодо неспівмірності таких витрат.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Суд, переглянувши додаткову постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги податкового органу, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.