4/442 Про визнання кредитора таким, що прострочив прийняття виконання зобов'язання за договором про сумісну діяльність у будівництві житла та відстрочення виконання зобов'язання за цим договором - 17.12.2008 Прийняття

В листопаді 2007 року Спільне українсько-швейцарське підприємство в формі ТОВ "Хільмак" звернулося до Міністерства оборони України з позовними вимогами про визнання Міністерства оборони України таким, що прострочило прийняття виконання зобов’язання від Спільного українсько-швейцарського підприємства в формі ТОВ "Хільмак"; відстрочення виконання зобов’язання Спільного українсько-швейцарським підприємством в формі ТОВ "Хільмак" за додатковою угодою № ДУ-1/18СПЗ від 29.08.2006 до договору про сумісну діяльність у будівництві житла (без об’єднання вкладів учасників) від 23.08.2006 за № 227/ДБ-18СПЗ на час прострочення прийняття виконання зобов’язання Міністерством оборони України; та про зобов’язання Міністерства оборони України укласти додаткову угоду до договору про сумісну діяльність у будівництві житла (без об’єднання вкладів учасників) від 23.08.2006 № 227/ДБ-18СПЗ.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не відповідав на листи позивача щодо виконання договору, у зв’язку чим з вини відповідача виконання

Доповідач: Волік І.М.

зобов’язання було прострочено, отже, відповідач навмисно створив умови для прострочення виконання зобов’язання за додатковою угодою від 29.08.2006, ухиляючись від прийняття його виконання та погодження умов його виконання.

Так Спільне українсько-швейцарське підприємство в формі ТОВ "Хільмак" зазначає, що через відсутність в платіжних реквізитах, що містяться в розділі "Юридичні адреси" додаткової угоди № ДУ-1/18СПЗ від 29.08.2006 та в договорі № 227/ДБ-18СПЗ істотної умови –коду бюджетної класифікації спеціального рахунку Міністерства оборони України на оплату зазначених в п. 3 додаткової угоди грошових коштів, позивач не мав можливості виконати належним чином свої зобов’язання за зазначеною додатковою угодою.

Також, позивач просить відстрочити виконання зобов’язання Спільним українсько-швейцарським підприємством в формі ТОВ "Хільмак" за додатковою угодою № ДУ-1/18СПЗ від 29.08.2006 до договору про сумісну діяльність у будівництві житла (без об’єднання вкладів учасників) від 23.08.2006 за № 227/ДБ-18СПЗ на термін дії договору про сумісну діяльність у будівництві житла (без об’єднання вкладів учасників) від 23.08.2006 за № 227/ДБ-18СПЗ до 30.08.2009 та зобов’язати Міністерство оборони України надати Спільному українсько-швейцарському підприємству в формі ТОВ "Хільмак" платіжні реквізити для перерахування грошових коштів з вказівкою коду бюджетної класифікації платежу та спеціального рахунку Міністерства оборони України з моменту набрання чинності рішенням суду.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.03.2008 у справі № 4/442 (суддя І. Борисенко) позов Спільного українсько-швейцарського підприємства в формі ТОВ "Хільмак" до Міністерства оборони України задоволено частково; визнано Міністерство оборони України таким, що прострочило прийняття виконання зобов’язання за додатковою угодою № ДУ-1/18СПЗ від 29.08.2006 до договору про сумісну діяльність у будівництві житла (без об’єднання вкладів учасників) від 23.08.2006 за № 227/ДБ-18СПЗ; відстрочено виконання зобов’язання Спільним українсько-швейцарським підприємством в формі ТОВ "Хільмак" за додатковою угодою № ДУ-1/18СПЗ від 29.08.2006 до договору про сумісну діяльність у будівництві житла (без об’єднання вкладів учасників) від 23.08.2006 за № 227/ДБ-18СПЗ на термін дії договору про сумісну діяльність у будівництві житла (без об’єднання вкладів учасників) від 23.08.2006 за № 227/ДБ-18СПЗ; зобов’язано Міністерство оборони України надати Спільному українсько-швейцарському підприємству в формі ТОВ "Хільмак" рахунок для перерахування грошових коштів з вказівкою коду бюджетної класифікації платежу та спеціального рахунку Міністерства оборони України після набрання чинності рішенням суду; в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відсутність належним чином оформленого рахунку на сплату грошових коштів, зазначених в пункті 3 додаткової угоди № ДУ-1/18СПЗ, а також зупинення з 23.09.2006 до формування Державного департаменту надлишкового майна та земель укладення договорів, пов’язаних з відчуженням, реалізацією та передачею, у тому числі в оренду, військового майна, майна державних підприємств, їх об’єднань, установ та організацій, що належать до сфери управління відповідача, та із спільною забудовою під житло територій колишніх військових містечок унеможливили виконання позивачем зобов’язання за додатковою угодою № ДУ-1/18СПЗ від 29.08.2006 щодо перерахування грошових коштів, вказаних в пунктах 2, 3 додаткової угоди.

Оскільки для узгодження графіка платежів, надання рахунку з вказівкою коду бюджетної класифікації платежу, звільнення земельної ділянки від будівель та споруд, а також для виконання інших, передбачених договором № 227/ДБ-18СПЗ та додатковою угодою № ДУ-1/18СПЗ заходів, сторонам потрібен час, господарський суд першої інстанції вважав обґрунтованими вимоги позивача щодо відстрочення йому виконання зобов’язання за додатковою угодою № ДУ-1/18СПЗ від 29.08.2006 на термін дії основного договору № 227/ДБ-18СПЗ від 23.08.2006, тобто до 30.08.2009.

Вимога позивача про зобов’язання Міністерства оборони України укласти додаткову угоду до договору про сумісну діяльність у будівництві житла (без об’єднання вкладів учасників) від 23.08.2006 № 227/ДБ-18СПЗ не задоволена судом з огляду на положення частини 3 статті 179 Господарського кодексу України та статей 6, 627 Цивільного кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2008 (колегія суддів: Л. Кондес, С. Куровський, Ю. Михальська) рішення господарського суду м. Києва від 12.03.2008 у справі № 4/442 скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про визнання Міністерства оборони України таким, що прострочив прийняття виконання зобов’язання за додатковою угодою № ДУ-1/18 СПЗ від 29.08.2006 до договору про сумісну діяльність у будівництві житла (без об’єднання вкладів учасників) № 227/ДБ-18СПЗ від 23.08.2006, відстрочення виконання зобов’язання Спільним українсько-швейцарським підприємством в формі ТОВ "Хільмак" за додатковою угодою № ДУ-1/18 СПЗ від 29.08.2006 до договору про сумісну діяльність у будівництві житла (без об’єднання вкладів учасників) № 227/ДБ-18СПЗ від 23.08.2006 та зобов’язання Міністерства оборони України надати Спільному українсько-швейцарському підприємству в формі ТОВ "Хільмак" рахунок для перерахування грошових коштів з вказівкою коду бюджетної класифікації платежу та спеціального рахунку Міністерства оборони України відмовлено; в решті - рішення залишено без змін.

Постанова у справі мотивована наступними обставинами, що встановлені в ході перегляду рішення у справі в апеляційному порядку.

23.08.2006 між Міністерством оборони України, в особі директора Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України, та Спільним українсько-швейцарським підприємством в формі ТОВ "Хільмак" укладено договір № 227/ДБ-18СПЗ про спільну діяльність у будівництві житла (без об’єднання вкладів учасників).

Згідно з пунктом 2.1. даного договору його предметом є проведення спільної діяльності сторін щодо будівництва комплексу житлових будинків з об’єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення орієнтовно загальною площею квартир 26 000 кв.м. згідно з проектно-кошторисною документацією, що підлягають будівництву на земельній ділянці орієнтовною загальною площею 30 га, яка розташована в с. Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1).

Згідно з пунктом 7.1. договору № 227/ДБ-18СПЗ строк його дії встановлюється до 30.08.2009.

29.08.2006 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № ДУ-1/18СПЗ до договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об’єднання вкладів учасників) № 227/ДБ-18СПЗ від 23.08.2006 (надалі –додаткова угода № ДУ-1/18СПЗ).

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди № ДУ-1/18СПЗ сторони домовились, що вартість частки сторони 1 (відповідача) в спільній діяльності становить 17 000 000,00 грн. Згідно з пунктом 3 додаткової угоди № ДУ-1/18СПЗ сторона 2 (позивач) перераховує (передає) стороні 1 (відповідачу) грошові кошти (квартири та/або оплачені майнові права на квартири), передбачені у пункті 2 у розмірі та у такий спосіб: квартири (оплачені майнові права на квартири) площею 6 500 кв.м. на суму 16 850 000,00 грн. сторона-2 передає (перераховує) стороні-1 із розрахунку опосередкованої вартості спорудження житла, рекомендованої Мінбудом станом на 28.04.2006 в погодженому стороною-1 населеному пункті до 09.09.2006; 150 000,00 грн. сторона-2 перераховує до 09.09.2006 на рахунок вказаний стороною-1 за окремим договором за виконання частини функцій замовника будівництва.

Крім того, пунктом 7 додаткової угоди № ДУ-1/18СПЗ сторони встановили, що зазначена додаткова угода укладається зі скасувальною обставиною відповідно до ст. 212 ЦК України. Скасувальною обставиною сторони визначають невиконання стороною-2 своїх обов’язків за цією додатковою угодою по передачі (перерахуванню) квартир (оплачених майнових прав на квартири) у розмірі, кількості та терміни, визначені пунктами 2, 3 додаткової угоди, а додаткова угода та договір про спільну діяльність у будівництві житла (без об’єднання вкладів учасників) № 227/ДБ-18СПЗ від 23.08.2006 вважаються скасованими з усіма наслідками, передбаченими чинним законодавством України.

Згідно з частиною 2 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 4 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Строк виконання зобов’язань позивачем встановлений пунктом 3 додаткової угоди № ДУ-1/18СПЗ від 29.08.2006 до договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об’єднання вкладів учасників) № 227/ДБ-18СПЗ від 23.08.2006 до 09.09.2006.

За таких обставин справи, апеляційним господарським судом зауважено, що позивач не виконав своїх зобов’язань, визначених у пункті 3 додаткової угоди № ДУ-1/18 СПЗ від 29.08.2006 до договору № 227/ДБ-18СПЗ від 23.08.2006, оскільки строк виконання зобов’язання сторонами не змінювався.

При цьому, судом апеляційної інстанції посилання позивача, що він не міг виконати свого зобов’язання внаслідок відсутності коду бюджетної класифікації спеціального рахунку Міністерства оборони України, а також те, що відповідач ухилявся від прийняття виконання за додатковою угодою № ДУ-1/18 СПЗ від 29.08.2006 до договору № 227/ДБ-18СПЗ від 23.08.2006, відхилені виходячи з наступного.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, платіжні реквізити Міністерства оборони України вказані в договорі № 227/ДБ-18СПЗ від 23.08.2006, додатковій угоді № ДУ-1/18СПЗ від 29.08.2006, листі позивача № 227/7/3728 від 07.09.2006.

При цьому, позивач не надав документального обґрунтування необхідності зазначення коду бюджетної класифікації для перерахування грошових коштів відповідачу по даному виду операцій.

Отже, позивачем на надано суду доказів неможливості перерахування коштів за вказаними реквізитами відповідача, тобто доказів того, що він здійснив платіж відповідно до умов договору, а грошові кошти не надійшли до відповідача або повернулися позивачу через те, що в платіжному документі не зазначено коду бюджетної класифікації.

Посилання позивача на листи № 108 від 25.09.2006, № 117 від 06.10.2006, № 144 від 04.12.2006, № 41 від 08.06.2007, № 59 від 25.07.2007, як на доказ відмови відповідача від прийняття виконання за додатковою угодою № ДУ-1/18 СПЗ від 29.08.2006 до договору № 227/ДБ-18СПЗ від 23.08.2006, відхилені апеляційним господарським судом, оскільки зазначені листи датовані після строку виконання зобов’язання, до того ж, за умови заперечення відповідача щодо їх отримання, позивачем не надано належних доказів надіслання цих листів.

Щодо доводів позивача у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України розпорядження від 22.09.2006 № 491-р "Деякі питання управління майном, яке вивільняється в ході реформування Збройних сил", то вони також відхилені господарським судом апеляційної інстанції, оскільки воно також було прийнято після настання строку виконання зобов’язання, до того ж зауважено, що позивач не позбавлений був права відповідно до статті 537 ЦК України виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, якщо він вважав, що відповідач ухиляється від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з його боку.

Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної інстанції, Спільне українсько-швейцарське підприємство в формі ТОВ "Хільмак" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення процесуального права, просить постанову у справі скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача та третьої особи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

З урахуванням вимог цивільного законодавства про загальні умови виконання господарських зобов'язань та правових наслідків порушення зобов'язання, встановлених господарським судом апеляційної інстанції обставин щодо порушення позивачем порядку виконання позивачем грошових зобов'язань за укладеним між сторонами договором, позовні вимоги в частині визнання Міністерства оборони України таким, що прострочив прийняття виконання зобов’язання за додатковою угодою № ДУ-1/18 СПЗ від 29.08.2006 до договору про сумісну діяльність у будівництві житла (без об’єднан ня вкладів учасників) № 227/ДБ-18СПЗ від 23.08.2006, відстрочення виконання зобов’язання Спільним українсько-швейцарським підприємством в формі ТОВ "Хільмак" за додатковою угодою № ДУ-1/18 СПЗ від 29.08.2006 до договору про сумісну діяльність у будівництві житла (без об’єднання вкладів учасників) № 227/ДБ-18СПЗ від 23.08.2006 та зобов’язання Міністерства оборони України надати Спільному українсько-швейцарському підприємству в формі ТОВ "Хільмак" рахунок для перерахування грошових коштів з вказівкою коду бюджетної класифікації платежу та спеціального рахунку Міністерства оборони України є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні апеляційним господарським судом відмовлено правомірно.

Господарський суд касаційної інстанції, виходячи з положень ч. 3 ст. 179 ГК України, ст. ст. 6, 627 ЦК України, погоджується з висновком господарського суду першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання до укладення додаткової угоди до договору про сумісну діяльність у будівництві житла (без об’єднання вкладів учасників) № 227/ДБ-18СПЗ від 23.08.2006.

В силу вимог статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому перевірка правомірності чи неправомірності прийняття до уваги господарськими судами попередніх інстанцій того чи іншого доказу або їх відхилення при ухваленні оскаржуваних рішень не входить до повноважень касаційної інстанції.

Висновок апеляційного господарського суду про необґрунтованість заявлених позовних вимог є законним, відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, та відхиляються з тих же підстав, що і господарським судом апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України залишає оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін.