Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У травні 2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлостройсервіс-2" (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просило встановити на його користь безстроковий безоплатний земельний сервітут площею 0,5013 га на право проведення будівельних робіт та подальшої експлуатації 24-х поверхового оздоровчого комплексу з апартаментами та паркінгом, розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1, та зобов'язати Одеську регіональну філію Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсів" зареєструвати вказаний сервітут у порядку, передбаченому для реєстрації договорів оренди.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Земельного кодексу України (2768-14) , обґрунтовувало тим, що воно є власником земельної ділянки площею 0,4361 га за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1, на якій як забудовник, маючи передбачені законодавством дозволи, має побудувати 24-х поверховий оздоровчий комплекс з апартаментами та паркінгом, проте проведення такого будівництва не можливо без встановлення безстрокового сервітуту на земельну ділянку площею 0,5013 га, яка оточує належну йому земельну ділянку, однак Одеська міська рада (далі –Рада) відмовила у встановленні такого сервітуту.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.05.2008 р. замінено неналежного відповідача –Одеську регіональну філію Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" на належного –Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" (далі –Підприємство).

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.07.2008 р. (суддя Рога Н.В.) позовні вимоги Товариства задоволено, проте зобов'язано Підприємство в особі Одеської регіональної філії здійснити державну реєстрацію безстрокового безоплатного земельного сервітуту площею 0,5013 га на право проведення будівельних робіт та подальшої експлуатації 24-х поверхового оздоровчого комплексу з апартаментами та паркінгом, розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1, у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав на нерухоме майно, а не у порядку, передбаченому для реєстрації договорів оренди, як про це просило Товариство у позовній заяві. Рішення прийнято з посиланням на норми Цивільного кодексу України (435-15) та Земельного кодексу України (2768-14) з мотивів, наведених Товариством у позовній заяві.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.08.2008 р. (колегія суддів: Величко Т.А., Бойко Л.І., Поліщук Л.В.) рішення господарського суду Одеської області від 17.07.2008 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено. Постанова мотивована тим, що Товариство не довело обґрунтованості позовних вимог.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.08.2008 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 17.07.2008 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що апеляційний господарський суд при прийнятті оскаржуваної постанови порушив ст. ст. 98, 99, 100 та 101 Земельного кодексу України та не врахував Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 р. № 174 (z0641-03) .

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту –це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Згідно зі ст. 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.

З наведених норм Земельного кодексу України (2768-14) випливає, що необхідною умовою встановлення земельного сервітуту є чітке визначення права власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками), наприклад –право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху тощо.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом апеляційної інстанції, Товариство у позовній заяві просило встановити на його користь безстроковий безоплатний земельний сервітут площею 0,5013 га на право проведення будівельних робіт та подальшої експлуатації 24-х поверхового оздоровчого комплексу з апартаментами та паркінгом, розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1.

Тобто Товариство, всупереч вимог ст. ст. 98 та 99 Земельного кодексу України, чітко не визначило яке саме право (права) користування чужою земельною ділянкою (земельною ділянкою комунальної власності м. Одеси за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1, площею 0,5013 га) воно вимагає для себе встановити, а обмежилось лише загальним визначенням: проведення будівельних робіт та подальша експлуатація 24-х поверхового оздоровчого комплексу з апартаментами та паркінгом.

Вказане не дає можливості чітко визначити:

– права та обов'язки Товариства з приводу користування чужою земельною ділянкою (земельною ділянкою комунальної власності м. Одеси за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1, площею 0,5013 га);

– права та обов'язки Ради, яка у даному випадку у відповідності до норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) уповноважена представляти інтереси власника земельної ділянки (земельної ділянки комунальної власності м. Одеси за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1, площею 0,5013 га).

Таким чином, наведене унеможливлює встановлення земельного сервітуту у редакції, запропонованій Товариством у позовній заяві, у зв'язку з чим у господарського суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимог Товариства про встановлення безстрокового безоплатного земельного сервітуту площею 0,5013 га на право проведення будівельних робіт та подальшої експлуатації 24-х поверхового оздоровчого комплексу з апартаментами та паркінгом, розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1, про що правильно зазначив господарський суд другої інстанції.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд обґрунтовано відмовив Товариству у задоволенні позовний вимог про встановлення безстрокового безоплатного земельного сервітуту площею 0,5013 га на право проведення будівельних робіт та подальшої експлуатації 24-х поверхового оздоровчого комплексу з апартаментами та паркінгом, розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1.

В свою чергу відмова у задоволенні позовних вимог Товариства про встановлення безстрокового безоплатного земельного сервітуту площею 0,5013 га на право проведення будівельних робіт та подальшої експлуатації 24-х поверхового оздоровчого комплексу з апартаментами та паркінгом, розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1, є підставою і для відмови у задоволенні похідної від неї позовної вимоги Товариства про зобов'язання Одеської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсів", яку у ході розгляду справи було замінено на Підприємство, зареєструвати вказаний сервітут у порядку, передбаченому для реєстрації договорів оренди.

Тобто, господарський суд апеляційної інстанції правильно відмовив Товариству у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Одеської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсів", яку у ході розгляду справи було замінено на Підприємство, зареєструвати земельний сервітут площею 0,5013 га на право проведення будівельних робіт та подальшої експлуатації 24-х поверхового оздоровчого комплексу з апартаментами та паркінгом, розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1, у порядку, передбаченому для реєстрації договорів оренди.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Одеського апеляційного господарського суду від 19.08.2008 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлостройсервіс-2" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.08.2008 р. у справі № 30/106-08-1854 господарського суду Одеської області –без змін.