Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У листопаді 2007 р. Український фінансово-промисловий концерн "УФПК" (далі –Концерн) звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просив зобов'язати Український фонд підтримки підприємництва (далі –Фонд) укласти з ним договір на надання безповоротної фінансової бюджетної підтримки на суму у розмірі 1 130 400,00 грн. на умовах договору № 4-НП від 05.05.2003 р.

Позовні вимоги Концерн обґрунтовував тим, що Фонд, в порушення законодавства України, зокрема, Бюджетного кодексу України (2542-14) , та укладеного між ними договору № 4-НП від 05.05.2003 р. відмовляється надати йому суму у розмірі 1 130 400,00 грн. як безповоротну фінансову бюджетну підтримку та укласти відповідний договір.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.01.2008 р. (суддя Мандриченко О.В.) у задоволенні позовних вимог Концерну відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2008 р. (колегія суддів: Мартюк А.І., Зубець Л.П., Лосєв А.М.) рішення господарського суду м. Києва від 21.01.2008 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова мотивовані відсутністю підстав для укладення за рішенням суду договору між Концерном та Фондом.

Концерн звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2008 р. і рішення господарського суду м. Києва від 21.01.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Викладені у касаційній скарзі вимоги Концерн обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів надали неправильну оцінку доказам по справі, прийшли до неправильних висновків, порушили (неправильно застосували) ст.ст. 4 та 4-2 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23, 51 та 119 Бюджетного кодексу України, ст. 187 Господарського кодексу України, ст. 36 Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік".

Фонд скористався правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Концерну, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2008 р. і рішення господарського суду м. Києва від 21.01.2008 р. –без змін. Викладені у відзиві вимоги Фонд обґрунтовує тим, що доводи Концерну, наведені у касаційній скарзі, є безпідставними.

Треті особи не скористались правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Концерну до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Концерну не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

– між Концерном та Фондом 05.05.2003 р. було укладено договір № 4-НП, відповідно до якого Фонд зобов'язався перерахувати Концерну грошові кошти у розмірі 4 000 000,00 грн. на реалізацію міжрегіональної програми зниження соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості і підтримки малого підприємництва –підпрограми "Підтримка вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва" в рамка реалізації заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва;

– п. 2.1 договору № 4-НП від 05.05.2003 р. встановлено, що кошті на реалізацію міжрегіональної програми зниження соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості і підтримки малого підприємництва –підпрограми "Підтримка вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва" перераховуються Фондом з коштів, що надходять до спеціального фонду на реалізацію заходів Національної програма згідно з п. 27 ст. 6 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 р.";

– Фонд перерахував на особистий рахунок Концерну протягом травня-грудня 2003 р. за графіком всього 4 210 300,00 грн., що відображено в акті "Про результати зустрічної перевірки Українського фінансового-промислового концерну з питань використання ним коштів державного бюджету на реалізацію заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва України" від 09.06.2004 р., складеному Рахунковою палатою України (надалі –акт від 09.06.2004 р.);

– Концерн не виконав заходів, передбачених власною програмою, в результаті чого не зміг освоїти вчасно виділені йому кошти, тому частина коштів у розмірі 1 130 400,00 грн. була ним повернута Фонду, що також відображено в акті від 09.06.2004 р., складеному Рахунковою палатою України;

– повторне надання Концерну на виконання програми частини грошових коштів, через неспроможність їх освоєння у повному обсязі, договором № 4-НП від 05.05.2003 р. не передбачено.

Крім того, повторне надання Концерну на виконання програми частини грошових коштів, через неспроможність їх освоєння у повному обсязі не передбачено ні Законом України "Про державний бюджет на 2003 рік" (380-15) , ні відповідними розпорядженнями Кабінету Міністрів України або уповноважених згідно законодавства України органів.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для зобов'язання Фонду надати Концерну 1 130 400,00 грн. як безповоротну фінансову бюджетну підтримку, і відповідно, про зобов'язання Фонду укласти з Концерном відповідний договір на умовах договору № 4-НП від 05.05.2003 р.

Відповідно до частини першої ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Однак, як зазначено, вище, підстави для зобов'язання Фонду укласти з Концерном договір на надання безповоротної фінансової бюджетної підтримки на суму у розмірі 1 130 400,00 грн. на умовах договору № 4-НП від 05.05.2003 р. відсутні.

Тобто Концерн, всупереч вимог частини першої ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не довів обставини, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог.

Наведене свідчить, що господарські суди першої та другої інстанції обґрунтовано відмовили Концерну у задоволенні його позовних вимог.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2008 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Українського фінансово-промислового концерну "УФПК" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2008 р. у справі № 18/524 господарського суду м. Києва –без змін.