Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України А.Й. Осетинського від 15.12.2008 року у зв’язку з хворобою судді –доповідача Фролової Г.М. справу № 2/28 передано судді - доповідачу Муравйову О.В.

Для перегляду в касаційному порядку справи № 2/28 призначеної до розгляду на 16.12.2008 року, утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –Муравйов О.В., судді: Полянський А.Г., Коробенко Г.П.

Відводів складу суду не заявлено.

У лютому 2008 року Закрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Альфа" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської міської ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", третя особа, Відкрите акціонерне товариство "Львівський локомотиворемонтний завод" про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна –автозаправочну станцію, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Залізнична,1а за Закритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Альфа".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до пункту 4.3 Договору про сумісну діяльність, після прийняття об’єкта в експлуатацію, сторони зобов’язуються провести оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна, а саме: автозаправочний комплекс за адресою: м. Львів, вул. Залізнична,1а. Враховуючи те, що Відділ приватизації державного житлового фонду Залізничного району Львівської міської ради відмовив у оформленні права власності на автозаправочну станцію, позивач керуючись статтями 328, 375, 376 Цивільного кодексу України звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.05.2008 року у справі № 2/28 залучено до участі іншого відповідача –Відділ приватизації державного житлового фонду Залізничного району м. Львова.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.05.2008 року у справі № 2/28 залучено до участі іншого відповідача –відкрите акціонерне товариство "Львівський локомотиворемонтний завод".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.05.2008 року (суддя: Мороз Н.) у справі № 2/28 господарського суду Львівської області позов задоволено. Визнано за Закритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Альфа" право власності на об’єкт нерухомого майна –автозаправочну станцію, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Залізнична,1а.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" на користь Закритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Альфа" –85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Мотивуючи судове рішення, господарський суд зазначив, що відповідачі –1 - 3 не оспорюють належність позивачеві спірного майна. Відповідач –3 лише посилається на відсутність підстав для видачі свідоцтва внаслідок недотримання позивачем порядку його отримання. Зокрема, судом зазначено, що суду не надано доказів звернення до відповідача за проведенням державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно та відмови Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" провести таку реєстрацію. Зазначив суд і те, що ознаки спору щодо відповідачів –1 - 3 відсутні.

Врахувавши приписи статей 328, 331, 392 Цивільного кодексу України та Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, суд першої інстанції відзначив, що відповідно до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна, правовстановлювальним документом є, зокрема, рішення судів, при чому не лише про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, а й про встановлення факту права власності на об’єкти нерухомого майна.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 року (судді: Давид Л.Л. –головуючий, Краєвська М.В., Мурська Х.В.) по справі № 2/28 Господарського суду Львівської області пункт третій рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2008 року у справі № 2/28 скасовано. Витрати по розгляду позовної заяви та апеляційних скарг віднесено на рахунок позивача. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2008 року у справі № 2/28 залишено без змін.

Мотивуючи постанову, апеляційний господарський суд зазначив, що погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість та законність позовних вимог, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Зазначив, лише, що з пояснень представників позивача та Відкритого акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" вбачається, що спору між ними з приводу визнання права власності на об’єкт нерухомого майна не існує, а відтак в місцевого господарського суду не було підстав для переведення Відкритого акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" зі статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в статус відповідача –4 та покладення на нього судових витрат по справі, а відтак дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду в частині третій підлягає скасуванню, а судові витрати по розгляду позовної заяви та апеляційних скарг слід віднести на рахунок позивача за клопотанням останнього.

Не погоджуючись з постановою суду, Львівська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненням до неї на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 року у справі № 2/28 господарського суду Львівської області, в яких просить рішення та постанову у справі № 2/28 Господарського суду Львівської області скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Закритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Альфа" відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального права. Зокрема, заявником зазначено, що осудові рішення про визнання права власності на спірні приміщення прийнятті за відсутності належних документів, які б це право підтверджували, а відтак судові рішення є необґрунтованими та такими, що прийняті внаслідок порушення норм матеріального права, зокрема, статті 376 Цивільного кодексу України.

Відзиви на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до роз’яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Судові рішення цим вимогам не відповідають.

Як встановлено судами, 29.04.1999 року між Закритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Альфа" (сторона - 1) та Львівським державним локомотиво - ремонтним заводом" (сторона - 2) було укладено Договір про сумісну діяльність, за умовами якого сторони зобов’язались шляхом об'єднання майна і зусиль сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, а саме: будівництво та експлуатація автозаправного комплексу, який буде знаходитись за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, 1а.

Відповідно до пункту 3.2 Договору сторона –1 зобов'язалась оформити необхідну документацію, підготувати територію для проведення будівництва, тощо, а сторона - 2, згідно із пунктом 3.1 Договору, зобов’язалась провести роботи по будівництву та здачі в експлуатацію автозаправного комплексу, залучити для виконання робіт трудові, матеріальні та інші ресурси.

Судами також встановлено, що згідно пунктів 4.1, 4.2. Договору з урахуванням змін, внесених доповненням №3 від 07.03.2007 року, об’єкт –автозаправна станція по вул. Залізнична, 1а у м. Львові після завершення будівництва та введення його в експлуатацію, належить стороні –1 на праві власності. Оформлення права власності на об’єкт відповідно до законодавства здійснює сторона – 1.

Відповідно до пункту 5.1 Договору згідно з доповненням № 3 від 07.03.2007 року, прибуток, отриманий в результаті сумісної діяльності, розподіляється сторонами щорічно відповідно до часток сторона –1 –95%, сторона –2 –5%.

Судами встановлено, сторона –2 відвела для будівництва автозаправної станції частину земельної ділянки, належної їй на праві постійного землекористування, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею І-ЛВ №001294 від 29.09.2000 року, отримала необхідну дозвільну документацію, що підтверджується, зокрема, листом ГУАМ від 12.03.1999 року №1610/301 "Про погодження робочого проекту автозаправної станції "Львівського локомотивного заводу" на вул. Залізничній в м. Львові" тощо. Сторона –1, в свою чергу, забезпечила фінансування та будівництво автозаправної станції, що підтверджується, зокрема, випискою-довідкою №0025/04-08 від 25.04.2008 року та не заперечується стороною - 2.

Судами також відзначено, що з акта державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації від 02.03.2001 року, затвердженого наказом по департаменту землеустрою та планування забудови міста від 05.03.2008 року №1610/120-07 "Про затвердження акту державної технічної комісії про готовність до експлуатації автозаправочної станції на вул. Залізничній, 1а" вбачається, що будівництво автозаправної станції було завершено, а автозаправна станція прийнята в експлуатацію без зауважень.

Судами попередніх інстанцій не звернуто уваги на те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243 "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів" (1243-2004-п) (із змінами та доповненнями), за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт (пункт 27 Порядку).

Відповідно до пункту 29 вказаного вище Порядку датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об’єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

Отже, в порушення частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України висновок про прийняття автозаправної станції в експлуатацію зроблений судом на підставі доказу, який не є доступним: акта про готовність до експлуатації замість акта про прийняття в експлуатацію, затвердженого компетентним органом.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено форму і зміст позовної заяви, позовна заява повинна, зокрема, містити зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Згідно із статтею 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо у справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, в рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської міської ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", третя особа, Відкрите акціонерне товариство "Львівський локомотиворемонтний завод".

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.05.2008 року у справі № 2/28 залучено до участі іншого відповідача –Відділ приватизації державного житлового фонду Залізничного району м. Львова.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.05.2008 року у справі № 2/28 залучено до участі іншого відповідача –відкрите акціонерне товариство "Львівський локомотиворемонтний завод".

Однак, судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що позивач в позовній заяві не вказав зміст позовних вимог до кожного з відповідачів.

Крім того, місцевий суд в мотивувальній частині рішення відзначив, що ознаки спору щодо відповідачів 1-3 відсутні, проте, в резолютивній частині рішення судом в порушення вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України не вказано, як вирішено спір щодо кожного з відповідачів.

Не надано оцінки судом першої інстанції і клопотанню позивача, в якому останній просив припинити провадження у справі № 2/28 в частині позову до Львівського обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", мотивуючи клопотання тим, що відповідач-2 здійснює лише реєстрацію права власності та є неналежним відповідачем.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Слід також зазначити, що згідно із статтею 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право: залишити рішення місцевого господар ського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення; скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; змінити рішення.

Повноваження апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції вичерпно визначені статтею 103 Господарського процесуального кодексу України. Отже, якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, неправомірно відмовив у задоволенні в частині позовних вимог, припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що поза увагою суду апеляційної інстанції лишилось те, що судом першої інстанції при задоволенні позову не вирішено питання щодо кожного з відповідачів та не вирішено питання щодо розгляду клопотання про припинення провадження стосовно Львівського обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки".

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарськими судами порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення та постанова суду підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з’ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 року по справі № 2/28 Господарського суду Львівської області та рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2008 року у справі № 2/28 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.