Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників сторін О. Хімікус (дов. від 19.11.08), Т. Черьомухіної (дов. від 1.10.08), І. Мельника (дов. від 24.07.08), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Ялос" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 4 вересня 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2008 року у справі № 2-27/3432-2008 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс-груп" до товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Ялос" про стягнення 282330 грн. 70 коп.,

У березні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Онікс-груп" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Ялос" про стягнення 275 442 грн. 50 коп., набутих без достатньої правової підстави, а також 2 926 грн. 36 коп. збитків від інфляції та 3 961 грн. 84 коп. річних.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 4 вересня 2008 року (суддя Н.Воронцова), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2008 року, позов задоволено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліта-Ялос" просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарським судом статті 193 Господарського кодексу України, статей 83, 526 і 625 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Онікс-груп" стверджує, що судові акти, що оскаржуються, є законними і обґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Господарськими судами встановлено, що 23 квітня 2007 року сторони уклали агентський договір № 23-04/7-Тк (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач надає послуги з проживання і харчування на території туристичного комплексу для реалізації їх третім особам; позивач придбаває у відповідача послуги для їх реалізації від свого імені; позивач здійснює діяльність з реалізації наданих відповідачем послуг третім особам за власний рахунок і приймає на себе всі витрати, пов’язані зі здійсненням такої діяльності; за послуги з реалізації третім особам послуг, позивач отримує винагороду у вигляді агентської скидки на придбані за договором послуги (пункти 1.1. - 1.3. договору)

Позивач своєчасно і відповідно до графіку платежів перерахував відповідачеві ціну договору - 1008 555 грн., що підтверджується платіжними дорученнями і не заперечується відповідачем.

Задовольняючи позов, господарські суди виходили з того, що відповідач надав послуг лише на суму 773112 грн. 50 коп. і, неправомірно застосувавши до позивача санкцію у вигляді штрафу (пункт 5.4. договору), безпідставно зберігає залишок суми договору у розмірі 275442 грн. 50 коп., а відтак набув грошові кошти без достатньої правової підстави (глава 83 Цивільного кодексу України (435-15) ), які зобов’язаний повернути з урахуванням індексу інфляції та річних.

Колегія суддів вважає, що таких висновків суди дійшли без урахування всіх обставин справи.

Застосоване господарськими судами до спірних правовідносин правило статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає можливість виникнення недоговірних зобов’язань, зокрема, внаслідок безпідставного набуття майна за рахунок іншої особи. Змістом даного зобов’язання є право кредитора вимагати від боржника повернення майна, яке було отримано безпідставно. Порядок розрахунків між учасниками таких зобов’язань встановлений статтею 1214 цього Кодексу.

Водночас відносини сторін регулюються договором від 23 квітня 2007 року, предметом якого є надання послуг, пов’язаних з тимчасовим розміщенням туристів.

Окрім того, відносини, пов’язані з організацією і здійсненням туризму на території України регулюються Законом України "Про туризм" (324/95-ВР) (далі-Закон).

За таких обставин до предмету доказування в даній справі підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення і щодо яких у сторін виникає спір, зокрема, стосовно визначення укладеного між сторонами виду договірного зобов’язання відповідно до норм цивільного законодавства і Закону; змісту зобов’язань через співвідношення предметів договору, порядку реалізації послуг та споживання туристичного продукту, прав і обов’язків контрагентів, у тому числі встановленому пунктом 2.2.8 договору, розподілу доходів та ризиків збитків, пов’язаних з туристичною діяльністю сторін; відповідальності за неналежне виконання зобов’язання.

В порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди дали правову оцінку лише доказам, які були надані позивачем і залишили поза увагою обставини, викладені відповідачем у відзиві.

Неправильне застосування до спірних правовідносин статей 625 і 1212 Цивільного кодексу України, а також статті 43 Господарського процесуального кодексу України, зумовлює скасування рішень господарських судів у даній справі та її передачу на новий розгляд, при якому господарському суду слід врахувати викладене та застосувати законодавство, яке регулює спірні правовідносини.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Ялос" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 4 вересня 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2008 року у справі № 2-27/3432-2008 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.