Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

за участю представників:

Рішенням господарського суду АР Крим від 23.06.2008 (суддя Іщенко І.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 (судді: Гонтар В.І., Голик В.С., Черткова І.В.), в позові відмовлено у зв'язку з недоведеністю заподіяння позивачу майнової шкоди внаслідок розміщення відповідачем обладнання в належних позивачу приміщеннях.

ВАТ "Укртелеком" в особі Кримської філії в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 22, 321 ЦК України та ст.ст. 27, 43, 111-12 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, скаржник вважає, що ухилення відповідача від виконання судового рішення по справі №2-5/4180.1-2003, яким відповідача зобов'язано демонтувати обладнання АТС-22, розміщене в належним позивачу приміщеннях, є протиправною поведінкою та свідчить про наявність вини відповідача, а понесені позивачем витрати на оренду приміщень за іншою адресою є наслідком такої протиправної поведінки, оскільки позивач не мав змоги використовувати свої приміщення протягом часу їх незаконного зайняття відповідачем.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет повноти їх встановлення і правильності юридичної оцінки судами першої та апеляційної інстанцій і заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення про відмову в позові апеляційний господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено заподіяння відповідачем збитківу розмірі 407957,76 грн. та не доведено безперечного причинного звязку між протиправними діями ТОВ "ВК "Кримтел" та спричиненими збитками, оскільки згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи №68 від 05.11.2007 не вбачається можливим визначити по бухгалтерському обліку ВАТ "Укртелеком" розмір грошових коштів, перерахованих на користь за оренду приміщень по вул.Дзержинського, 4 в м.Ялта за період з 01.07.2002р. по 29.01.2007р., а висновком судово-технічної експертизи №008 від 17.01.2007 підтверджується відсутність розробки та затвердження необхідної проектно-технічної документації на встановлення обладнання АТС-34 на належних ВАТ "Укртелеком" виробничих площах по вул.Московській,9 у м.Ялта.

Проте, колегія не може погодитися з висновками суду з огляду на таке.

Факт безпідставного зайняття відповідачем з 21.05.2001 року приміщень позивача площею 126 кв.м. шляхом розміщення в них обладнання АТС-22 визнано судом таким, що не підлягає доведенню.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа. яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)збитків;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі №42/266 - 6/492).

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2006, якою попередні судові акти у даній справі були скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, доручено останньому при новому розгляді справи ретельно перевірити доводи скаржника щодо вжиття ним, починаючи з липня 1998 року, заходів по звільненню своїх виробничих приміщень площею 126 кв.м., безпідставно зайнятих відповідачем, оскільки ці обставини не досліджувалися судом, а також перевірити посилання позивача на технічну можливість передислокації модернізованої АТС-34 у ці приміщення, призначивши при необхідності відповідну експертизу, та з врахуванням цього з'ясувати наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв'язку між витратами позивача на оренду приміщень з 10.07.2001р. та незаконним їх зайняттям відповідачем ще до укладення договору оренди від 10.07.2001 стосовно приміщень по вул.Дзержинського,4 в м.Ялта.

Проте, всупереч вимогам ст. 43 та ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України місцевим господарським судом, хоча і призначено судово-бухгалтерську та судово-технічну експертизи, проте, надано неналежну (вибіркову) оцінку висновку судово-бухгалтерської експертизи №68 від 05.11.2007 та висновку судово-технічної експертизи №008 від 17.01.2007 шляхом посилання виключно на мотивувальну частину вказаних доказів без врахування вміщених в них підсумкових висновків експерта.

Адже, зазначаючи про неможливість експерта визначити по бухгалтерському обліку ВАТ "Укртелеком" розмір грошових коштів, перерахованих на користь за оренду приміщень по вул.Дзержинського,4 в м.Ялта за період з 01.07.2002р. по 29.01.2007р., судами попередніх інстанцій взагалі залишено поза увагою позитивний підсумковий висновок експерта про те, що за досліджуваний період (з 01.01.2004р. по 29.01.2007р.) позивачем перераховано за оренду приміщень по вул.Дзержинського,4 в м.Ялта коштів на загальну суму 286867,10 грн., а за охорону належного відповідачу обладнання АТС-22 по вул.Московській,9 у м.Ялта –4107,31 грн. (а.с.116 том 2).

Разом з тим, як встановлено апеляційним судом, висновком судово-технічної експертизи №008 від 17.01.2007 підтверджується не факт відсутності розробки та затвердження необхідної проектно-технічної документації на встановлення обладнання АТС-34 на належних ВАТ "Укртелеком" виробничих площах по вул.Московській,9 у м.Ялта на час розгляду справи, а вказується на можливість встановлення позивачем своєї АТС-34 на вказаних площах лише після остаточного демонтажу належного відповідачу обладнання станції АТС-22 та затвердження усієї необхідної проектно-технічної документації на встановлення обладнання АТС-34. До того ж, цілком очевидно, що розробка та затвердження позивачем вказаної документації за умов незаконного зайняття відповідачем належних ВАТ "Укртелеком" виробничих приміщень аж до 25.03.2008 року була б передчасною та могла бути проведена після усунення порушення прав ВАТ "Укртелеком", як власника, на користування зазначеними приміщеннями.

З огляду на це помилковими визнаються висновки судів попередніх інстанцій про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між незаконним зайняттям відповідачем частини належних позивачем приміщень та виробничою потребою останнього укласти в липні 2001 року договір оренди №62/105 стосовно приміщень за іншою адресою (вул.Дзержинського, 4) для розміщення своєї АТС-34. Адже, тривале (до 25.03.2008р.) невиконання відповідачем судового рішення у справі №2-5/4180.1-2203, яке набрало законної сили, та відсутність звільнення належних позивачу приміщень пов'язані з необхідністю позивача продовжувати нести витрати по орендній платі за користування іншими приміщеннями за договором оренди від 10.07.2001.

Водночас довготривале ухилення відповідача від виконання судового рішення, яким його зобов'язано демонтувати обладнання АТС-22, розміщене в належних позивачу приміщеннях, переконливо свідчить про наявність вини відповідача у понесенні позивачем витрат на оренду приміщень за іншою адресою, оскільки він не мав змоги використовувати свої приміщення протягом часу їх зайняття відповідачем.

Колегія також визнає помилковим посилання апеляційного суду в обгрунтування своїх висновків на норми ст.ст. 509, 611, 623 ЦК України та ст. 173 ГК України, які регулюють порядок та підстави відшкодування збитків, завданих порушенням договірних зобов'язань, оскільки предметом даного спору є відшкодування саме позадоговірної шкоди (ст. 1166 ЦК України)

Касаційна інстанція, зважаючи на встановлені судами обставини демонтажу відповідачем свого обладнання та звільнення незаконно займаних приміщень позивача лише з 25.03.2008 року, вважає за необхідне на підставі ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи надати позивачу можливість відповідно до ч.4 ст.22 цього Кодексу уточнити предмет позову (розмір позовних вимог тощо), призначити для з'ясування відповідних питань додаткову судово-бухгалтерську експертизу та з врахуванням вищенаведеного вирішити спір відповідно до вимог закону.

Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судами першої та апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не надано ретельної правової оцінки, а згідно імперативних вимог ч.2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази.

Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117–11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ВАТ "Укртелеком" в особі Кримської філії задовольнити.

Рішення господарського суду АР Крим від 23.06.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 у справі №2-15/9112.1-2006 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду АР Крим.