2-6/15440-2007 Про стягнення заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання - 08.10.2008 Прийняття

Не погоджуючись з постановою, Об'єднання звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України (1798-12) судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.

Судами встановлено, що Підприємством було видано накази про затвердження тарифів на теплопостачання № 105 від 28.09.2005 р. та № 88 від 30.06.2006 р., якими було встановлено тариф для другої групи споживачів в розмірі 384 грн. та 805,20 грн. за 1/Гкал відповідно. На підставі зазначених наказів Об'єднанню виставлялись рахунки на оплату послуг з теплопостачання. Зазначені рахунки оплачувались Об'єднанням частково. В зв'язку з чим, за Об'єднанням утворилась заборгованість в розмірі 103749,97 грн.

Приймаючи рішення та постанову, суди зазначили, що оскільки Об'єднання не заперечувало проти встановлених тарифів а також те, що зазначені накази якими ці тарифи затверджено у встановленому законом порядку недійсними не визнавались, а тому застосувавши до спірних правовідносин ст. 193 ГПК України та ст. 526 ЦК України дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Проте, зазначені висновки слід визнати передчасними та необґрунтованими з огляду на наступне. Закон України "Про теплопостачання" (2633-15) встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, зокрема, згідно ст. 20 зазначеного закону тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 23 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад віднесено затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 28 цього ж Закону до відання виконавчих органів міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Наведені норми кореспондуються зі ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якою до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а саме: порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Відповідно до п.п. 4, 5 ст. 31 цього Закону у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов’язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям –виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм колегія суддів дійшла висновку про те, що до виключної компетенції міських рад відноситься затвердження тарифів на послуги теплопостачання для Об'єднання.

Судами не досліджено виконання Судакською міською радою обов'язків і повноважень щодо затвердження вартості послуг відповідно до поданих розрахунків позивача; не досліджено, чи саме дії Об'єднання призвели до збитків позивача; не досліджено наявність вини Об'єднання.

Крім того, згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з доведеності правильності застосування тарифів позивачем. Проте висновок місцевого суду про обґрунтованість застосованих позивачем тарифів є передчасним, зробленим в порушення вимог ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України, оскільки судами не було належним чином досліджено питання правильності та обґрунтованості тарифів, що були встановлені Підприємством.

Колегія суддів зазначає, що для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні господарського спору і потребували спеціальних знань, суд не був позбавлений можливості звернутися до положень ст. 41 ГПК України, керуватися постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" (v0008700-97) , та призначити судову експертизу для встановлення даних обставин.

Крім того, враховуючи наведені вище повноваження органів місцевого самоврядування, суду необхідно було залучити до участі в справі Судакську міську раду як орган місцевого самоврядування, який затверджує спірні тарифи, затверджує бюджет територіальної громади та контролює його виконання.

Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з’ясування дійсних прав і обов’язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

В силу п. 3 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень, передбачених частиною другою статті 111-10 цього Кодексу.

Згідно ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв’язку із вищевикладеним, рішення господарського суду АР Крим від 19.02.2008 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.04.2008 р. підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, залучити до участі у справі Судакську міську раду, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, вирішити спір із дотриманням норм процесуального законодавства на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних відносин сторін.