Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Приватне підприємство "Агротон" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства Банк "Біг Енергія" в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банк "Біг Енергія" та Фермерського господарства "Чевенгур" про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.06.2008 року по справі № 28/193д/08 (суддя Яцун О. В.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.09.2008 року по справі № 28/193д/08 (головуючий суддя Антонік С. Г., судді Мірошніченко М. В., Кричмаржевський В. А.), позов задоволено: визнано недійсним в повному обсязі з моменту укладення договір купівлі-продажу №-03-06 від 16.02.2007 року, укладений між ВАТ Банк "Біг Енергія", яке діяло через Запорізьку територіальну філію ВАТ Банку "Біг Енергія" в якості продавця та фермерським господарством "Чевенгур" в якості покупця.

Стягнуто з ВАТ Банк "Біг Енергія" в особі Запорізької територіальної філії ВАТ Банк "Біг Енергія", на користь Приватного підприємства "Агротон" 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відкрите акціонерне товариство Банк "Біг Енергія" в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банк "Біг Енергія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2008 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 10.09.2008 року, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального права, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені судові рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.

У зв'язку з хворобою судді Фролової Г. М. для перегляду в касаційному порядку справи № 28/193д/08, призначену до розгляду на 16.12.2008 року, розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 15.12.2008 року утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Коробенко Г. П.

Відводів складу суду не заявлено.

У відзиві на касаційну скаргу Приватне підприємство "Агротон" проти вимог та доводів скаржника заперечує та просить залишити в силі оскаржені без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.12.2008 року було відкладено розгляд справи № 28/193д/08 до 16.12.2008 року об 11 год. 50 хв.

Представники першого та другого відповідачів і третьої особи в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників зазначених учасників процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судами встановлено, що 15.02.2006 року між ПП "Агротон" (лізингодавець) та ПП "Вершиці" (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № А 0368, згідно з яким позивач передав ПП "Вершиці" в фінансовий лізинг строком до 20.02.2011 року сільськогосподарську техніку, зокрема, зернозбиральний комбайн Case 2166, зав. № 183593, двиг. № 44550958, реєстраційний № 11078 BO, вартістю 547 267, 49 грн.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що право власності на все надане за цим договором майно протягом усього строку дії договору залишається у лізингодавця. Лізингоодержувачем право власності на предмет лізингу набувається згідно актом викупу, який надається йому лізингодавцем після сплати усіх платежів, передбачених цим договором.

Судами також встановлено, що 10.04.2006 року між ВАТ Банк "БІГ Енергія" в особі Запорізької територіальної філії ВАТ Банк "БІГ Енергія" (фактор) та ПП "Агротон" (клієнт) був укладений договір факторингу валютних цінностей № 05/FLT-048-04-06, згідно з п. 1.1 якого фактор за плату передає в розпорядження клієнта грошові кошти, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги зі сплати лізингових платежів, що виникло з договору фінансового лізингу № А 0368.

Для забезпечення вчасного виконання зобов'язань ПП "Вершиці" (боржника) по сплаті лізингових платежів на користь ВАТ Банк "БІГ Енергія", 10.04.2006 року між ПП "Агротон" (заставодавець) та ВАТ Банк "БІГ Енергія" в особі Запорізької територіальної філії ВАТ Банк "БІГ Енергія" (заставодержатель) був укладений договір застави № 05/FLT-048-04-06.

Відповідно до п. 2.1.4 договору заставодержатель має право самостійно або через повірених осіб реалізувати предмет застави з метою погашення заборгованості боржника у порядку, передбаченому чинним законодавством України та цим договором.

У пункті 3.2 договору застави встановлено, що у разі прийняття рішення заставодержателем про звернення стягнення на предмет застави заставодержатель письмово повідомляє про це заставодавця, який у цьому разі повинен виконати п. 2.4.1 цього договору, а саме - у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржника за договором лізингу або за зверненням заставодержателя у 10-дений термін з дати такого звернення Заставодавець зобов'язаний здійснити відчуження предмета застави на користь заставодержателя або передати довіреність на право вилучення та відчуження предмету застави уповноваженій особі заставодержателя.

Місцевим судом встановлено, що 26.06.2006 року ВАТ Банк "БІГ Енергія" було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на лізингове майно згідно з договором застави № 05/FLT-048-04-06 від 10.04.2006 року та направлено на адресу ПП "Агротон" повідомлення про порушення боржником зобов'язання за договором фінансового лізингу № А 0368 від 15.02.2006 року (вих. № 2059 від 05.10.2006 року).

16.02.2007 року між ВАТ Банк "БІГ Енергія" в особі Запорізької територіальної філії ВАТ Банку "БІГ Енергія" (як вказано в договорі, яке діє від імені ПП "Агротон") та ФГ "Чевенгур" був підписаний договір купівлі продажу сільськогосподарської техніки, а саме - зернозбирального комбайну Case 2166, 2000р., зав. № 183593, двиг. № 44550958.

Підставою підписання вказаного договору купівлі-продажу стало порушення з боку ПП "Вершиці" зобов'язання по сплаті лізингових платежів перед відповідачем-1.

Вказане спірне майно було передано ФГ "Чевенгур" на підставі акта приймання-передачі № FLT-048-04-06 від 16.02.2007 року.

В обгрунтування позовних вимог ПП "Агротон" посилається на те, що всупереч умовам договору застави № 05/FLT-048-04-06 від 10.04.2006 року та нормам діючого законодавства ВАТ Банком "БІГ Енергія" було звернуто стягнення на предмет застави без погодження власника майна та боржника - ПП "Вершиці". У зв'язку з тим, що дії відповідача-1 по вилученню та подальшому продажу заставленого майна є незаконними, позивач просить визнати договір купівлі-продажу від 16.02.2007 року № FLT-048-04-06 укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 недійсним.

Спірний договір, щодо якого ставиться вимога про визнання його недійсним, за своїм змістом є договором купівлі-продажу.

Статтею 658 ЦК України, передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Спірний договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 16.02.2007 року було укладено на підставі договору застави № 05/FLT-048-04-06 від 10.04.2006 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 574 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про заставу" та ст. 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" право застави виникає, зокрема, із договору.

Частиною 6 статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. При цьому обтяжувач зобов'язаний у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу, місця та часу проведення процедури продажу. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах.

Згідно із ч. 2 ст. 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого та апеляційного судів про неможливість продажу заставленого майна відповдіачем-1.

Суд касаційної інстанції вважає, що доводи відповідача-1, викладені в касаційній скарзі, про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права є обгрунтованими.

Так, ст. 658 ЦК України передбачає можливість продажу майна не його власником у передбачених законом випадках. Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) передбачено, що договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно (ч. 5. ст. 30).

З наведеного вбачається, що відповідач-1 мав право укласти договір купівлі-продажу заставленого майна від імені власника, яким є позивач по справі, без спеціальних на те уповноважень з його боку в силу закону.

Але реалізація відповідачем-1 цієї норми повинна була відбуватися за певних умов.

Однією з них відповідно до ч. 2 ст. 28 цього ж Закону є передача майна боржником обтяжувачу.

Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду (ч. 3 ст. 28 цього ж Закону).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не був повідомлений відповідачем-1 про продаж предмета застави. Також апеляційний господарський суд встановив, що акт вилучення лізингового майна від 02.11.2006 року містить недостовірні відомості, а тому відхиляється як доказ передачі майна відповідачу-1.

Відповідно до ст. 111-5, 111-7 ГПК України переоцінка доказів та встановлення обставин справи, які не були встановлені судом першої або апеляційної інстанції, не входить до компетенції касаційної інстанції.

Виходячи із встановлених судом апеляційної інстанції обставин, висновок про відсутність у відповідача-1 підстав для продажу заставленого майна є обгрунтованим.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства. Особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності

З урахування вищенаведеного колегія суддів вважає, що суди дійшли цілком правомірного висновку, що спірний договір купівлі-продажу суперечить вимогам закону.

За таких обставин підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційної інстанції немає, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Банк "Біг Енергія" в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банк "Біг Енергія"залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 10.09.2008 року по справі № 28/193д/08 та рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2008 року по справі № 28/193д/08 залишити без змін.