20/313 Про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання природного газу - 16.12.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.03.2007 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2007 р. в задоволенні позову відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2007 р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2007 р. залишено без змін. Постановою Верховного Суду України віл 18.12.2007 р. постанову Вищого господарського суду України від 03.10.2007 р., постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2007 р. та рішення господарського суду Донецької області від 28.03.2007 р. скасовано, справу передано на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.05.2008 р. (суддя - Яманко В.Г.) в позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2008 р. (судді –Діброва Г.І., Стойка О.В., Шевкова Т.А.) рішення господарського суду Донецької області від 19.05.2008 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, ВАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" в особі Слов'янського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ "Донецькоблгаз" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просить скасувати рішення та постанову, мотивуючи скарги порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін постанову апеляційної інстанції.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 15.12.2008 р. у зв’язку з хворобою судді Фролової Г.М., для перегляду в касаційному порядку справи № 20/313, призначеної до розгляду на 16.12.2008 р., утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –Муравйов О.В., судді – Полянський А.Г., Кривда Д.С.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанову апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами 31.12.2005 р. був укладений договір № 09-22/1(2006)-Пр на постачання природного газу з протоколом розбіжностей № 1, за яким покупцем була змінена редакція пунктів 2.1 та 5.1 Договору.

Відповідно до умов договору, позивач передає, а відповідач зобов’язується прийняти та сплатити природний газ на умовах даного договору (п. 1.1).

Згідно п. 10.1, даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині поставки газу з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, в частині проведення розрахунків –до їх здійснення.

Відповідно до п. 4.1 розділу 4 договору, ціна за 1000 куб. метрів газу для платників ПДВ із урахуванням ПДВ, 2 % цільової надбавки та без урахування тарифу транспортування складала 405,88 грн., з них ПДВ 4 грн. 45 коп., тариф постачання 17 грн. 58 коп., цільова надбавка 9 грн. 10 коп.

Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1548 від 25.12.96 р. (1548-96-п) було передбаченоо, що тарифи на транспортування газу природного розподільними мережами та поставку газу природного регулюються Національною комісією регулювання електроенергетики України. Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 21.12.05 р. № 1151 (v1151227-05) (набула чинності з 01.01.06 р.), затверджено граничний рівень цін на природний газ, який поставляється для промислових споживачів НАК "Нафтогаз України", ДК "Газ України", підприємствами з газопостачання та газифікації і ЗАТ "Київгазпостач" у розмірі 422 грн. 10 коп. за 1000 м3 без урахування тарифів на транспортування та постачання природного газу і податку на додану вартість.

В подальшому, між сторонами 01.01.2006 р. була укладена додаткова угода до договору № 09-22/1(2006)-Пр від 31.12.2005 р. про встановлення з 01.01.2006 р. ціни на газ у відповідності до постанови НКРЕ від 21.12.2005 р. № 1151 (v1151227-05) у розмірі 422 грн. 10 коп. за 1000 м3 без урахування тарифів на транспортування та постачання природного газу і податку на додану вартість та для платників ПДВ з урахуванням тарифу - у розмірі 449 грн. 81 коп.

20.02.2006 р. сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 09-22/1(2006)-Пр від 31.12.2005 р. про встановлення з 20.02.2006 р. ціни на газ у відповідності до постанови НКРЕ від 16.02.2006 р. № 176 (v0176227-06) у розмірі 548 грн. за 1000 м3 без урахування тарифів на транспортування та постачання природного газу і податку на додану вартість та для платників ПДВ з урахуванням тарифу - у розмірі 578,732 грн., відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 16.02.2006 р. № 176 (v0176227-06) .

Оскільки Наказом НАК "Нафтогаз України" № 115 від 16.02.2006 р. був затверджений новий прейскурант цін на природний газ ресурсів НАК "Нафтогаз України", ВАТ з газопостачання та газифікації "Донецькоблгаз" в особі Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ "Донецькоблгаз" направив підписану зі свого боку додаткову угоду від 15.03.2006 р. на адресу ВАТ "Словважмаш".

Позивач запропонував п. 4.1 договору викласти в наступній редакції: "Згідно з листом НАК "Нафтогаз" України від 24.02.2006 р. № 8/1.2-275-1494 та листом № 31/17-3337 від 15.03.2006 р., а також договору купівлі-продажу між НАК "Нафтогаз України" та ДК "Газ України" від 03.01.2006 р. № 06/06-4 розрахунок плати за 1000,0 кубічних метрів газу на момент укладання договору, що відпускається промисловим споживачам, складає –до 20.02.2006 р. 422,10 грн. (без ПДВ), 534,23 грн. (з ПДВ та тарифом постачання), з 20.02.2006 р. 548 грн. (без ПДВ), 688,32 грн. (з ПДВ та тарифом постачання). ПДВ нараховується всім споживачам, незалежно від їх статусу платника податку на додану вартість згідно статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" у зв’язку з постачанням природного газу, одержаного не на виконання міжнародних договорів", а пункт 10.1 договору № 09-22/1(2006)-Пр від 31.12.2005 р. запропоновано викласти в наступній редакції: "Даний договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання газу з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р., а в частині проведення розрахунків –до їх повного здійснення".

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що господарським судом Донецької області 13.06.2006 р. було прийнято рішення по справі № 17/111пд про відмову у задоволенні позовних вимог ВАТ "Донецькоблгаз" щодо внесення змін до договору від 31.12.2005 р. № 09-22/1(2006)-Пр на постачання природного газу шляхом укладання додаткової угоди від 15.03.2006 р., яке набрало законної сили.

Разом з цим, постанова Верховного Суду України від 18.12.2007 р. по справі № 20/313 мотивована тим, що господарські суди при дослідженні матеріалів справи не звернули увагу на те, що згідно листа НАК "Нафтогаз України" ДК "Газ України" № 31/17-3337 від 15.03.2006 року з 01.01.2006 р. імпортований природний газ НАК "Нафтогаз України" отримує на підставі зовнішньоекономічних контрактів, укладених не на виконання міжнародних договорів та не дослідили на виконання яких міжнародних договорів і зовнішньоекономічних контрактів, що припинили свою дію, НАК "Нафтогаз України" отримував і передавав споживачам України імпортований газ, у зв’язку з чим висновок про відсутність правових підстав для стягнення податку на додану вартість у ціні газу є помилковим.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами зазначено, що згідно наданих позивачем та третьою особою письмових пояснень, дані, що зазначені в них, не співпадають з даними, зазначеними в актах прийому-передачі природного газу, складеними між ВАТ "Донецькоблгаз" та ВАТ "Словважмаш" від 31.01.2006 р., від 19 та 28 лютого 2006 року, від 31.03.2006 р., на підставі яких були виписані позивачем рахунки та податкові накладні.

В актах прийому–передачі природного газу зазначено, що у відповідності до договору № 09-22/1(2006)-Пр від 31.12.2005 р. Слов’янське управління по газопостачанню та газифікації ВАТ "Донецькоблгаз" реалізувало ВАТ "Словважмаш", яке є платником податку на додану вартість на загальних умовах, природний газ переданий у відповідності до договору № 44-06/03-1999 від 16.05.2003 р. між ДК "Газ України" та ВАТ "Донецькоблгаз", отриманий згідно із зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу природного газу № 14/404 від 14.05.2001р. укладеного між НАК "Нафтогаз України" та ДТК "Туркменнафтогаз", контрактами № 100, № 101 від 05.12.2002 р. між НАК "Нафтогаз України" та Eural Gas KFT, укладених на виконання Угоди між Україною і Туркменистаном про постачання природного газу з Туркменистану в Україну в 2002 –2006 роках від 14.05.2001 р. та переданий ДК "Газ України" за договором поставки природного газу в 2003 році між НАК "Нафтогаз України" та ДК "Газ України" № 06/03-86 від 22.01.2003 р.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

За таких обставин, судами зроблений правомірний висновок про те, що ціна послуги за постачання газу повинна містити нарахований податок на додану вартість із зазначенням про це в договорі.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки, сторонами в договорі не було враховано ціну газу з 20 % податку на додану вартість, а зміна ціни газу не відбулась відповідно до справи господарського суду Донецької області № 17/111пд, попередні судові інстанції дійшли правомірного висновку про те, що відсутні підстави для стягнення з відповідача суми податку на додану вартість.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

На підставі встановлених фактичних обставин, місцевим господарським судом з’ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано відмовлено у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, апеляційний суд повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувачів про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін та третьої особи оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК України, суд

Касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" в особі Слов'янського управління по газопостачанню та газифікації Відкритого акціонерного товариства "Донецькоблгаз" та Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.