Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

У листопаді 2005 р. прокурор м. Львова в інтересах Міністерства охорони здоров'я України в особі Львівської обласної державної науково -виробничої корпорації "Медтехніка" звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до ПП ОСОБА_1 про стягнення 99143,58грн. збитків, заподіяних внаслідок знищення майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в металевому ангарі, орендованому ПП ОСОБА_1, виникла пожежа, внаслідок якої вказаний металевий ангар було знищено.

Вартість знищеного пожежею ангару, відповідно до висновку № 1079 від 26.03.2004р. будівельно -технічного дослідження, проведеного Львівським науково -дослідним інститутом судових експертиз, становить 99143, 58 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на підставі, зокрема, статті 611 Цивільного кодексу України.

Справа розглядалась судами неодноразово та направлялась на новий розгляд до суду першої інстанції постановами Вищого господарського суду України від 19.12.2006 р. та від 29.01.2008 р.

Під час нового розгляду справи, ухвалою господарського суду Львівської області від 22.04.2008 р. (суддя Синчук М.) провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Мотивуючи ухвалу господарський суд зазначав, що ПП ОСОБА_1 було подано до суду позов про стягнення з ДНВК "Медтехніка" 114844,20 грн. та в ході розгляду справи за даним позовом було встановлено, що ОСОБА_1 сплачено на користь ДНВК "Медтехніка" 99143,58 грн., а тому з огляду на приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача у даній справі відповідачем оплачено.

За апеляційною скаргою ОСОБА_1 Львівський апеляційний господарський суд (судді: Юрченко Я.О., Зварич О.В., Якімець Г.Г.) ухвалу господарського суду Львівської області від 22.04.2008 р. скасував, позовні вимоги задовольнив в повному обсязі, стягнув з ПП ОСОБА_1 на користь Львівської обласної державної науково -виробничої корпорації "Медтехніка" 99143,58 грн. шкоди заподіяної в наслідок знищення майна.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції, керуючись, зокрема, приписами статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України зазначав, що знищення орендованого майна відбулося внаслідок протиправної поведінки відповідача -його бездіяльності, за наявності вини останнього, що призвело до спричинення збитків позивачеві у сумі 99143,58 грн.

ПП ОСОБА_1 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 22.04.2008 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 р., а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Заявник у касаційній скарзі звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції припиняючи провадження у справі не врахував той факт, що відповідачем кошти були сплачені на виконання судового рішення у даній справі від 19.06.2007 р., яке в подальшому було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008 р.

Крім того, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки скасувавши ухвалу суду першої інстанції про припинення провадження у справі, відповідно до частини 4 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції повинен був направити справу на розгляд до суду першої інстанції, натомість Львівський апеляційний господарський суд прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог, вийшовши за межі своїх повноважень.

При цьому, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги про стягнення збитків за знищене майно суди, в порушення статті - 111-12 Господарського процесуального кодексу України не виконали вказівки Вищого господарського суду України щодо дослідження повного складу господарського правопорушення, зокрема, вини ПП ОСОБА_1 у спричиненні пожежі.

В запереченнях на касаційну скаргу Прокурор м. Львова просив постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 р. у справі залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи, між Львівської обласної державної науково -виробничої корпорації "Медтехніка" та ПП ОСОБА_1 01.09.2001 р. було укладено договір оренди виробничих приміщень.

01.03.2004 р. в орендованих приміщеннях виникла пожежа.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з ПП ОСОБА_1 99143, 58грн. - суми збитків, заподіяних внаслідок знищення орендованого, за договором оренди від 01.09.2004 р. майна.

Відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 вказаного кодексу передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як - то:

- протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

- шкідливий результат такої поведінки (збитки);

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;

- вина правопорушника.

За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до статті - 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В постанові Вищого господарського суду України від 29.01.2008 р., якою були скасовані судові акти у даній справі зазначалось, що вирішуючи спір про стягнення збитків судам, насамперед необхідно було з'ясувати підстави виникнення пожежі на предмет зв'язку між порушенням правил пожежної безпеки та обставинами виникнення пожежі, встановити наявність протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, вини у виникненні пожежі саме ПП ОСОБА_1, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, Акта про пожежу від 01.03.2004 р., Висновку державного інспектора з пожежного нагляду Залізничного району м. Львова про причину пожежі від 04.03.2004 р., Акта № 1 від 02.03.2004 р. про встановлення причини пожежі на виробництві; причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками; надати оцінку заявленому розміру збитків, дослідивши при цьому доводи ПП ОСОБА_1 щодо відновлення приміщення після пожежі.

Як вбачається з матеріалів справи під час нового розгляду даної справи, суд першої інстанції дійшов висновку щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України посилаючись на відсутність предмету спору, з огляду на сплату відповідачем коштів на користь позивача за рішенням суду у даній справі від 19.06.2007 р.

Проте, судова колегія вважає такий висновок суду помилковим та таким, що не відповідає приписами статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Зі змісту статті 80 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що припинення провадження у справі є форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

За приписами пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у таких випадках:

- припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Львівської області від 22.04.2008 р. про припинення провадження у справі не містить належного обґрунтування з посиланням на відповідні докази щодо припинення спірних правовідносин у даній справі між сторонами, а факт сплати фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 позивачу 99143,58 грн. платіжним дорученням № 137672 від 03.12.2007 р. не є підставою для припинення провадження у справі за відсутністю предмету спору, оскільки така сплата коштів відбулась на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 19.06.2007 р. у даній справі, скасованого постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008 р. з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за приписами частини 4 статті 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал, зокрема, про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду, що свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що якщо суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду справи вирішив ухвалу, зокрема, про припинення провадження у справі скасувати, він зобов'язаний передати справу до суду першої інстанції для розгляду справи по суті.

Отже, у випадку скасування ухвали про припинення провадження у справі, апеляційний господарський суд не має права розглядати справу по суті і виносити у ній рішення.

Таким чином, під час апеляційного перегляду, зокрема, ухвали про припинення провадження у справі, не застосовується правило частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Проте, не звертаючи уваги на вказані норми суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу про припинення провадження у справі, розглянув її по суті з прийняттям нового рішення, що є порушенням приписів діючого процесуального законодавства.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Враховуючи, що застосування норм матеріального права цілковито залежить від повноти та правильності встановлення обставин справи, рішення не можна визнати законним, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, - 111-7, пунктом 3 статті - 111-9, статтями - 111-10, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

Ухвалу господарського суду Львівської області від22.04.2008 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 р. у справі № 29/55 (4/413-26/102;4/2768-7/360) господарського суду Львівської області скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Касаційну скаргу ПП ОСОБА_1 задовольнити.