Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У червні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Металекс", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Металекс" викладеного у протоколі №8 від 04.01.2007р.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що порушені корпоративні права позивача, як учасника товариства з обмеженою відповідальністю "Металекс" з долею у статутному фонді в розмірі 50%, також порушені права щодо прийняття участі у загальних зборах учасників товариства, на яких приймалося рішення про призначення директором ОСОБА_6. Окрім того, що загальні збори пройшли з численними порушеннями чинного законодавства, а саме без персонального повідомлення учасників про час та місце проведення зборів, а також без наявності необхідного 60-відсоткого кворуму.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_6ом було подано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю арматурного цеху, площею 4385,6кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на устаткування, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 а також про заборону товариству з обмеженою відповідальністю "Металекс",ОСОБА_6., виконавчому комітету Донецької міської ради здійснювати будь-які дії, які направлені на ліквідацію або реорганізацію товариства до вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.06.2008р. (суддя Мєзєнцев Є.І.) залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суд від 07.10.2008р. (судді Старовойтова Г.Я., Волков Р.В., Запорощенко М.Д.) з метою забезпечення позову клопотання позивача було задоволено, накладено арешт на належну товариству з обмеженою відповідальністю "Металекс" будівлю арматурного цеху площею 4 385,6м-2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 а також накладено арешт на належне товариству з обмеженою відповідальністю "Металекс" устаткування, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 заборонено товариству з обмеженою відповідальністю "Металекс" та Управлінню державної реєстрації і Єдиного реєстру Донецької міської ради здійснювати юридичні дії щодо реорганізації або ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю "Металекс".

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_6звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати.

01.12.2008р. до Вищого господарського суду України надійшла заява, акціонерного банку "Факторіал-Банк" №31-4-2/675 від 20.11.2008р. про залучення вищевказаного банку в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, що вживаючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття судом заходів забезпечення позову зробить неможливим (або істотно ускладненим) виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала господарського суду Донецької області у справі відповідає вимогам норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору, отже, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагаються до застосування, і певними діями, які вимагаються заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Оскільки заява про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при подані заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач обґрунтував причини звернення з такою заявою відповідними обставинами, які підтверджують необхідність вжиття вказаних заходів, тому заходи до забезпечення позову вжиті з урахуванням можливого у даній справі способу захисту, який обрано позивачем, і з урахуванням якого може бути прийнято рішення у даній справі.

Оскільки наслідком рішення загальних зборів, викладених в оскаржуваному протоколі, є вибуття майна із статутного фонду товариства, що впливає на розмір часток учасників товариства.

Щодо заяви акціонерного банку "Факторіал-Банк" від 20.11.2008р. №31-4-2/675, яка надійшла до Вищого господарського суду України 01.12.2008р., про залучення вищевказаного банку в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки спірне майно знаходиться в іпотеці та заставі в банку, то колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне залишити розгляд цієї заяви на розгляд суду першої інстанції, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Статтею - 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правовий аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стадії її розгляду судом першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1, оскільки судами попередніх інстанцій повно досліджені обставини даної справи, та прийняті обґрунтовані та правомірні судові рішення.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.- 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.10.2008р. у справі №44/112пд залишити без змін.