Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників від:

Заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про зобов'язання Приватного підприємства "Трансбуд" передати Державному підприємству Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи "Управління капітального будівництва" 2120 кв. м житла на суму

3234416,96 грн. у будинку АДРЕСА_1 та правовстановлюючу документацію на нього. В подальшому позовні вимоги були уточнені і позивач просив стягнути з відповідача 3234416,96 грн. збитків.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.07.08 (суддя

Хрипун О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.08 (колегія суддів у складі: головуючого-судід Андрієнка В.В., судідв: Вербицької О.В., Малетича М.М.), позов Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Державного підприємства Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи "Управління капітального будівництва" до Приватного підприємства "Трансбуд" задоволено повністю: з Приватного підприємства "Трансбуд" на користь Державного підприємства Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи "Управління капітального будівництва" стягнуто 3 234 416,96 грн. збитків; стягнуто з Приватного підприємства "Трансбуд" до Державного бюджету України 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові акти мотивовані тим, що відповідач, отримавши від позивача-2 фінансування на реставрацію гуртожитку (вексель), втім, таку реставрацію не провів і не передав інвестору відреставрованої житлової площі, чим завдав збитків.

Не погоджуючись з судовими актами, ухваленими у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій їх просить скасувати, в позові відмовити. Касаційна скарга мотивована тим, що суд не звернув уваги, що документ, у якому відсутній підпис векселедавця не має сили простого векселя та, відповідно до ст. 196 Цивільного кодексу України, не є цінним папером.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першою та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.12.02 Державне підприємство Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи "Управління капітального будівництва" та Приватне підприємство "Трансбуд" уклали договір № 31-ВЖ-1/2 придбання житла в м. Києві по

АДРЕСА_1", згідно умов якого відповідач зобов'язався здійснити реконструкцію гуртожитку у 2002-2003 роках за адресою:АДРЕСА_1(загальною площею 2 465,00 кв. м) для військовослужбовців та передати позивачу-1 в рахунок пайової участі 2 120, 00 кв. м житла, згідно з Додатком № 1, а Державне підприємство Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи "Управління капітального будівництва" здійснює фінансування будівництва цього житла шляхом передачі матеріальних активів, коштів, цінних паперів по мірі надходження інвестиційних активів інвесторів. Загальна сума договору складає 3 234 416,96 грн.

Відповідно до затвердженого сторонами договору, графіку передачі у 2003 році загальної площі від Приватного підприємства "Трансбуд" до Державного підприємства Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи "Управління капітального будівництва", 2120,00 кв. м площі повинно було бути передано у четвертому кварталі 2003 року. Однак, відповідач в порушення умов договору житло у будинку № 38 "б" по вул. Петропавлівській у м. Києві позивачеві-2 не передав.

На виконання умов договорів, укладених позивачем-2 та відповідачем, в тому числі, договору від 16.12.02 № 31-ВЖ-1/2, сторонами договору складено акт прийому-передачі векселя, згідно якого передано вексель на суму 3513000,00 грн. Досліджуючи цей вексель, суди встановили, що він не підписаний керівником та головним бухгалтером Приватного підприємства "Трансбуд".

Але суди визнали цей вексель законним платіжним документом, пославшись на те, що зазначений простий вексель № 3221081097 від 20.12.02 на суму 3513000,00 грн. був переданий відповідачу Державним підприємством Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи "Управління капітального будівництва" шляхом підписання акта прийому-передачі від 29.12.00. Зазначений акт підписаний директором Приватного підприємства "Трансбуд", отже, відповідачем прийнято виконання ДП "УКБ" зобов'язань за договором № 31-ВЖ-1/2 від 16.12.02.

Але колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з такими висновками, оскільки суди не взяли до уваги, що сам по собі акт приймання-передачі векселя не може свідчити про дійсність векселя, а лише засвідчує, що документ з назвою "Вексель" і з номером № 3221081097 від 20.12.02 був отриманий відповідачем.

За змістом же ст.ст. 75, 76 Уніфікованого закону про простий та переказний вексель, вексель, в якому відсутній підпис векселедавця (директора ПП "Трансбуд"), не має сили простого векселя, а може мати силу боргової розписки. А відтак, судам слід було дослідити, чи має даний вексель силу боргової розписки. Якщо має, то чи укладалася сторонами угода про взаємозалік зустрічних однорідних вимог (бо са ма по собі боргова розписка, якщо цей вексель такою є, не може бути засобом платежу). При цьому необхідно було дослідити підставу виникнення боргу та дійсність такого зобов'язання на момент вирішення спору.

За таких обставин Вищий господарський суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору, так як не всі обставини справи є з'ясованими, а відтак, спір стосується не правозастосування, а встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України. Тому ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. - 111-9 -- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Трансбуд" задовольнити частково, рішення господарського суду м. Києва від 04.07.08 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.08 у справі № 34/170-32/48 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.