Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого –судді Малетича М.М. (доповідач),

суддів: Кота О.В,

Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Антарія-Буд-Інвест" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2008р. у справі № 30/127 за позовом Приватного підприємства "Антарія-Буд-Інвест" до Споживчого товариства "Віта" про розірвання договору та зобов’язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача: Костюченко О.А. дов. б/н від 12.09.2008р.,

відповідача: Мадієвський О.В. дов. б/н від 27.02.2008р.

Приватне підприємство "Антарія-Буд-Інвест" (далі –ПП "Антарія-Буд-Інвест", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Споживчого товариства "Віта" (далі –СТ"Віта", відповідач) про розірвання договору купівлі - продажу від 25.07.2007р. та зобов’язання вчинити дії –повернути кошти в сумі 1158500,01 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2008р. позов задоволено частково: зобов’язано відповідача повернути позивачу 1158500,01 грн. –коштів за придбання товару за договором № 25 від 25.07.2007р. та стягнуто з відповідача на користь позивача, понесені ним по справі судові витрати. В іншій частині, в задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2008р. рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2008р. в частині зобов’язання повернути позивачу 1158500,01 грн., скасовано і в цій частині, в позові відмовлено. В іншій частині, рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Крім того, стягнуто з позивача на користь відповідача державне мито за подачу апеляційної скарги.

У поданій касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.07.2007р. між сторонами у справі було укладено договір № 25, відповідно до умов якого (п. 1.1.) відповідач (продавець) зобов’язався передати у власність позивача (покупця) кран КБ-573, 1982 року випуску в технічно справному стані, а позивач –прийняти та оплатити його вартість.

Відповідно до п.п. 1.2. та 2.2. договору ціна товару без кабеля для підключення складає 1200000,00 грн., а сама передача товару здійснюється по накладній та акту прийому-передачі.

Крім того, згідно умов договору (п. 2.3.), відповідач за свій рахунок проводить рентген-дефектоскопію крана до підписання акта приймання-передачі товару.

Також, згідно п.п. 3.1. та 3.2. договору, товар відпускається при умові 50% попередньої оплати вартості крана; наступна плата 30% від вартості крана проводиться по факту поставки 50% металоконструкцій товару в сумі 360000,00 грн., а кінцева оплата за товар в розмірі 20% від вартості крану в сумі 240000,00 грн., оплачується на протязі трьох банківських днів після підписання акту приймання-передачі товару.

На виконання умов зазначеного договору позивач сплатив відповідачу в сумі 1158500,01 грн.

Позивач вимагає розірвати укладений між ним та відповідачем договір від 25.07.2007р. та зобов’язати останнього повернути йому кошти в сумі 1158500,01 грн., сплачені за придбання товару, посилаючись на те, що відповідач не виконав умови договору та не поставив йому товар.

При цьому, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 188 ГК України та ст.ст. 611 і 651 ЦК України, встановивши, що позивачем при зверненні до суду не було дотримано встановленого законом порядку для розірвання господарських договорів, дійшов висновку, що позов в цій частині є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

З висновком, в цій частині рішення місцевого господарського суду, погодився і суд апеляційної інстанції під час його перегляду в апеляційному порядку.

У зв’язку із цим, колегія суддів вважає, що розглядаючи вимоги позивача про розірвання спірного договору, попередні судові інстанції з достатньою повнотою встановили обставини справи, дійсні права та обов’язки сторін і, відповідно до вимог закону, дійшли до правильного висновку про відмову позивачу в задоволенні цієї частини його вимог.

Що ж стосується вимог про зобов’язання відповідача повернути позивачу сплачені ним кошти, то суд першої інстанції посилаючись на те, що відповідач, одержавши суму попередньої оплати за товар (кран), в порушення покладеного на нього законом та договором обов’язку по поставці цього товару, взяті на себе зобов’язання не виконав –не передав товар у встановлений строк, дійшов висновку про те, що вимоги в цій частині позову, слід задовольнити.

В той же час, суд апеляційної інстанції, скасовуючи своєю постановою рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПП "Антарія-Буд-Інвест", прийшов до висновку, що оскільки СТ "Віта" взяті на себе зобов’язання за договором № 25 від 25.07.2007р. виконало належним чином, фактично передавши позивачу товар (кран), який був предметом цього договору, тому й підстав для повернення відповідачем отриманих від позивача коштів у розмірі 1158500,01 грн. та задоволення цієї частини позовних вимог, не має.

Разом з тим, на думку колегії суддів, такі висновки судів апеляційної та першої інстанції в повній мірі не відповідають обставинам справи, є передчасними і такими, що зроблені з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

В даному випадку, приймаючи рішення про задоволення позову в частині зобов’язання відповідача повернути позивачу сплачені ним кошти, суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 38 та 43 ГПК України, не витребував у сторін належних доказів передачі товару, який був предметом договору № 25 від 25.07.2007р. –саме крану КБ-573, 1982 року випуску, бувшого у користуванні, і не з’ясував належним чином –чи здійснювалась відповідачем поставка та монтаж саме цього крану і його технічний стан, що було передбачено умовами спірного договору (п.п. 1.1., 2.1. –2.3.).

В той же час, зазначене порушення не було повністю усунуто судом апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції в цій його частині та не ґрунтувалося на всебічно перевірених обставинах, що мали значення для даної справи, а тому висновки апеляційного господарського суду про встановлені обставини –виконання відповідачем, належним чином, взятих на себе зобов’язань по договору і правові наслідки, не можна вважати вичерпними, і такими, що відповідають дійсності.

За таких обставин, судові рішення в частині позову про зобов’язання відповідача повернути позивачу сплачені ним кошти, не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, в цій частині рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції, підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, встановити фактичні обставини справи, з’ясувати характер і підстави виникнення спору та дійсні права і обов’язки сторін, і в залежності від вставленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 –11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, –

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Антарія-Буд-Інвест" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2008р. та рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2008р. у справі № 30/127, в частині зобов’язання вчинити дії, скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

3. В решті, постанову та рішення залишити без змін.