Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників від:

Мале підприємство "Восход" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал" (з врахуванням уточнення позовних вимог) 12010,60 грн. заборгованості за виконані ремонтні роботи, 2414,11 грн. інфляційних втрат, 778,29 грн. –3% річних, 757,98 грн. відряджувальних витрат, 12496,00 грн. втраченої вигоди.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.07.08 (суддя Щавинська Ю.М.) в позові відмовлено з підстав необґрунтованості. За результатом апеляційного перегляду справи Одеський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Туренко В.Б., суддів: Жукової А.М., Поліщук Л.В.) 09.10.08 прийняв постанову, якою рішення місцевого господарського суду скасував, позов задовольнив частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 12009,60 грн., 1813,36 грн. інфляційних, 563, 25 –3% річних, витрати по сплаті держмита. В решті позову відмовлено. В основу постанови покладений висновок про те, що роботи за актом приймання-передачі таки були здійснені і прийняти представниками відповідача.

Не погоджуючись із постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Касаційна скарга мотивована тим, що Бурилов О.О. і Куценко О.В., які підписали спірний акт приймання-передачі, не мали на це відповідних повноважень.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першою та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 9 грудня 2004 року між ТОВ "Арсенал" (замовник) та МП "Восход" (підрядник) укладений договір № 0912-04/юр на виконання ремонтних робіт, за умовами якого, підрядник зобов'язався виконати ремонтні роботи в адміністративно-побутовому корпусі загальною площею 1600кв.м., розташованому за адресою:

Матеріали справи містять двосторонні акти прийому-здачі виконаних ремонтно-будівельних робіт, а саме:

№ 1 за січень 2005р. на суму 11301,00грн.;

№ 2 за січень 2005р. на суму 17633,00грн.;

№ 3 за лютий 2005р. на суму 17981,00грн.;

№ 4 за березень 2005р. на суму 9723,00грн.;

№ 5 за квітень-червень 2005р. на суму 12009,60грн.

Вказані роботи фактично оплачені замовником (ТОВ "Арсенал") в сумі 56637,00грн., згідно актів № 1, 2, 3, 4. Таким чином, відповідач не сплатив роботи за актом № 5 за квітень - червень 2005р. на суму 12009,60грн. Спір виник з тих підстав, що відповідач не визнає факт виконання робіт по акту №5 на суму 12009,60 грн., оскільки зазначений акт зі сторони ТОВ "Арсенал" підписаний не уповноваженими особами Буриловим О.О. і Куценко О.В.

Задовольняючи позов про стягнення суми заборгованості за актом №5, апеляційний суд виходив з того, що вказані особи працювали у Сімферопольській філії ТОВ "Арсенал" відповідно інженером та прорабом. При перевірці зазначених фактів, яка проводилась прокуратурою Залізничного р-ну м. Сімферополя на вимогу господарського суду Одеської області, зазначені особи підтвердили, що в січні-червні 2005р. МП "Восход" здійснювало ремонтні роботи адміністративно-побутового корпусу, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Монтажна, 17 "А", оплата за які проводилась ТОВ "Арсенал" на підставі актів виконаних робіт, що підписувались директором МП "Восход" та візувались Куценко О.В., як представником замовника, після чого акти виконаних робіт направлялись директору ТОВ "Арсенал" для підпису та оплати. До підписання актів Куценко О.В. особисто перевіряв фактичне виконання робіт та їх якість. Загальний акт прийому-передачі ремонтних робіт за квітень-червень 2005р. на суму 12009,60грн. підписаний від замовника особисто Куценко О.В. та головним інженером СФ ТОВ "Арсенал" Буриловим О.О.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне погодитися з такими висновками апеляційного суду, оскільки фактично виконані роботи мають бути оплачені з огляду на вимоги ст.ст. 11, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Заперечення скаржника не приймаються до уваги, оскільки вони фактично стосуються переоцінки акту приймання-передачі №5, що всилу ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України неприпустимо в суді касаційної інстанції. Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал" залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.08 у справі № 20-27/227-07-7813 залишити без змін.