Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників від:

ВАТ "Прикарпаттяобленерго" в особі Калуського РЕМ звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення із Калуської міської ради заборгованості в сумі 145 598, 70 грн., в тому числі 133 000,00 грн. боргу за спожиту електроенергію, 5 314,17 грн. нарахованої пені, річних в розмірі 831,04 грн. інфляційних збитків в розмірі 6 453,52 грн.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.08 (суддя Максимів Т.В.),залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого-судді Городечної М.І., суддів: Юркевича М.В., Кузя В.Л.) від 24.09.08, позов задоволений з підстав його обґрунтованості.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, відмовити у стягненні пені, інфляційних втрат та 3% річних. Касаційна скарга мотивована порушенням провадження у справі про банкрутство ДМП "Калуштеплокомуненерго".

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першою та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов укладеного між позивачем та Калуським виробничим управлінням "Міськводоканал" договору реструктуризації заборгованості №248/2003 від 24.06.03, споживач - Калуське виробниче управління "Міськводоканал" визнало, що станом на 01.06.03 існує заборгованість перед ВАТ "Прикарпаттяобленерго" на загальну суму 2869413,18 грн. Вищевказаним договором сторонами визначено умови та порядок сплати даної заборгованості. Відповідно до п.4 договору, у разі недотримання Споживачем термінів погашення заборгованості, вказаних в п. 2.1; 2.2 даного договору, останній сплачує електропостачальній організації пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

24.06.03 між позивачем та відповідачем укладений договір поруки № 249/2003. Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору поручитель - Калуська міська рада зобов'язалась солідарно (в повному обсязі, в тому числі у вигляді пені в розмірі, передбаченому основним договором) відповідати перед кредитором - ВАТ "Прикарпаттяобленерго" за виконання боржником - ВУ "Міськводоканал" зобов'язань по договору на користування електричною енергією № 150 від 14.04.00 та по Договору реструктуризації заборгованості № 248/2003 від 24.06.03. Відповідно до п. 3.1 укладеного між сторонами договору поруки, в разі несвоєчасного виконання боржником договірних зобов'язань поручитель зобов'язується виконати їх за боржника шляхом перерахунку грошових коштів на рахунки кредитора.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 5314,17 грн., річні в розмірі 831,04 грн. та інфляційні збитки в розмірі 6 453,52 грн. за період з листопада 2007 року по березень 2008 року. У зв'язку з невиконанням ДМП "Калуштеплокомуненерго", як правонаступником ВУ "Міськводоканал", договірних зобов'язань, позивачем 21.03.08 на адресу відповідача направлено вимогу про оплату заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 133 000,00 грн., 5 314,17 грн. пені, 831,04 річних та 6 453,52 грн. інфляційних збитків. У зв'язку із неоплатою відповідачем вищезазначених вимог, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ради цих сум.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що відповідач, дійсно є поручителем перед позивачем за виконання ДМП "Калуштеплокомуненерго" зобов'язань. А оскільки основний боржник вчасно оплату не здійснив, сума заборгованості та санкції підлягають стягненню з відповідача, оскільки він відповідає за цими зобов'язаннями солідарно.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне з цього приводу зазначити наступне.

Як визначено частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов' язання боржником. Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. За таких обставин, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов. Втім, судові акти оскаржуються лише в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних, в решті судові акти не оскаржуються, а відтак, не перевіряються господарським судом касаційної інстанції.

Доводи скаржника про те, що 3% річних та інфляційні не підлягають стягненню, оскільки щодо ДМП "Калуштеплокомуненерго" порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, не приймаються до уваги з огляду на те, що мораторій поширюється лише на штрафні санкції. А за змістом ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 625 Цивільного кодексу України, втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тому ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, та в зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". За таких обставин позов в цій частині задоволено судами обґрунтовано..

Щодо стягнення пені, то колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо необхідності її стягнення з огляду на наступне. Відповідно до статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Оскільки всилу цих нормативних положень ДМП "Калуштеплокомуненерго" звільнене від слати пені, то і поручитель по його зобов'язанням не повинен її сплачувати. Тому в частині пені ухвалені судові акти слід скасувати, в позові в цій частині відмовити.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Калуської міської ради задовольнити частково, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.08 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.08 у справі № 19/42 скасувати в частині стягнення пені, в позові в цій частині відмовити. В решті рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.08 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.08 у справі № 19/42 залишити без змін.