16/267 Про розірвання договору оренди та відшкодування шкоди за втрачену вигоду - 11.12.2008 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Склад РКД", з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про розірвання договору оренди від 01.12.2003р. та стягнення із спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" 394104 грн. заборгованості по орендній платі, 17059,76 грн. пені, 11823,12 грн. 3% річних, 28217,09 грн. неустойки та 525472 грн. упущеної вигоди.

08.02.2007р. відповідач подав зустрічну позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди №1/12 від 01.12.2003р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.03.2007р. (суддя Тимощенко О.М.) первісний позов задоволено частково. Розірвано договір оренди від 01.12.2003р. №1/12-о, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Склад РКД" та спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія". Стягнуто з спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Склад РКД" 394104,00 грн. заборгованості по оренді, 17059,76 грн., пені, 11823,12 грн. 3% річних, 525472,00 грн. упущеної вигоди, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 9569,59 грн. державного мита. В частині стягнення неустойки та витрат на оплату адвоката відмовлено.

В задоволенні зустрічної позовної заяви відмовлено повністю.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.07.2008р. (головуючий Ткаченко Б.О., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В.) вказане рішення суду скасовано та припинено провадження у справі щодо розгляду первісного і зустрічного позовів, у зв’язку з відсутністю предмета спору.

Не погоджуючись з прийнятою постановою товариство з обмеженою відповідальністю "Склад РКД" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує підстави скасування постанови та просить суд касаційної інстанції оскаржуване судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.11.2008р. по 11.12.2008р.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом встановлено, що 01.01.2003 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Склад РКД" та спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія" укладено договір оренди №1/12-о, за яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майновий комплекс, розташований за адресою с. Руднівка Новосанжарського району Полтавської області, що є предметом договору оренди резервуарів від 30.12.1994 року.

Сторонами договору оренди резервуарів, складських та підсобних приміщень з наступним правом викупу від 30.12.1994 року були Новосанжарське районне державне та багатогалузеве підприємство по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Сільгоспхімія" (у подальшому ВАТ "Новосанжарська сільгоспхімія"), як орендодавець та Полтавська газонафтова компанія (спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія") як орендар.

07.04.2003 року виконавчим комітетом Полтавської міської ради зареєстровано Установчий договір товариства з обмеженою відповідальністю "Склад РКД", учасниками (засновниками) якого є Відкрите акціонерне товариство "Новосанжарська сільгоспхімія" та Відкрите акціонерне товариство Хорольська "Сільгоспхімія". Згідно із пунктом 12 Установчого договору Учасником (засновником) ВАТ "Новосанжарська сільгоспхімія" до Статутного фонду Товариства внесено майновий внесок у вигляді складського приміщення для зберігання рідкісних комплексних добрив (РКД) вартістю 339102 грн., що становить 39,144 статутного фонду товариства.

Передачу майна від ВАТ "Новосанжарська сільгоспхімія" до Статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Склад РКД" здійснено на підставі Акту приймання-передачі основних засобів від 08.04.2003 року, складеним за формою № 03-1. Згідно цього акта ВАТ "Новосанжарська сільгоспхімія" (здавач) передає в експлуатацію ТОВ "Склад РКД" (одержувач) будівлю, 1982 року побудови та 5 ємкостей 40003, що введені в експлуатацію 01.01.1982 року.

Судом визнано, що установчий договір товариства з обмеженою відповідальністю "Склад РКД" та акт приймання-передачі основних засобів від 08.04.2003 року є належними доказами по справі, які підтверджують перехід права власності до позивача.

Втім, рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.07.2004р. у справі №12/146, було встановлено, що згідно акту приймання передачі основних засобів від 08.04.2003 року, позивачеві передані лише будівля (інв. №153) та ємкості (інв. № 153/1, 153/2, 153/3, 153/4,153/5), тоді як згідно пункту 1.2 договору оренди резервуарів, складських та підсобних приміщень з наступним правом викупу від 30.12.1994 року орендодавцеві у користування надаються 6 резервуарів 153, 134, 377, 509, 510, 580, придатних до використання для збереження нафтопродуктів.

Разом з тим, врахувавши те, що окрім укладеного між сторонами договору оренди №1/12-0 від 01.12.2003 року підтвердженням існування відносин оренди є висновки експертизи від 09.02.2006 року за №№53.09.РВС.0021.06,53.09.РВС.0020.06,53.09.РВС.0019.06, 53.09.РВС.0018.06, 53.09.РВС.0015.06 щодо відповідності обладнання підвищеної небезпеки вимогам законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки і спроможності суб'єкта господарювання його експлуатувати, що проведена ДП "Полтавський експертно-технічний центр" і предметом якої були резервуари під інвентаризаційними № 134, 377, 580, 510, 509, які орендує СП "Полтавська газонафтова компанія" у ТОВ "Склад РКД", суд першої інстанції дійшов висновку, що об'єктом договору оренди №1/12-0 від 01.12.2003 року є майновий комплекс у с. Руднівка Новосанжарського району Полтавської області, а саме, 5 резервуарів для зберігання вуглеводнів та будівля (складське приміщення), що відповідає пункту 1.2 спірного договору, відповідно до якого зазначений договір є новою редакцією договору оренди резервуарів від 30.12.1994 року.

Отже, посилання відповідача на неукладеність договору оренди від 01.12.2003 року у зв'язку із відсутністю документу, що визначав би склад та вартість майнового комплексу є необґрунтованими, оскільки неукладеним, згідно із частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України є договір, який не відбувся.

Натомість, із тексту договору вбачається, що сторонами при укладенні договору оренди №1/12-о погоджено усі істотні умови договору оренди, передбачені статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", в тому числі умови щодо об'єкту орендованого майна, що свідчить про фактичне існування між сторонами орендних правовідносин за договором оренди від 01.12.2003р. Такий висновок додатково підтверджується і банківською випискою з особового рахунку № 2600613568 від 24 жовтня 2004 року, згідно якої відповідачем на рахунок позивача були перераховані кошти по договору оренди № 1/12-о за оренду резервуарів у грудні 2003 року та за період січень-жовтень 2004 року

Безпідставним є і посилання відповідача в зустрічній позовній вимозі на нікчемність даного договору через відсутність нотаріального посвідчення і реєстрації правочину, оскільки відносини між сторонами за договором виникли саме з моменту його підписання, тобто 01.12.2003 року, а тому згідно п.4 Перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) від 16.01. 2003 року, форма та зміст спірного договору оренди визначається, згідно із діючим на момент укладення договору законодавством.

Зокрема, статтею 257 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що договір майнового найму між громадянами на строк більше одного року повинен бути укладений лише у письмовій формі. Обов’язок нотаріального посвідчення договору оренди майна не передбачений і Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Виходячи з вищевикладеного суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність зустрічних позовних вимог, так як правовідносини між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) щодо оренди резервуарів виникли з моменту підписання договору оренди №1/12-0 від 01.12.2003 року, що підтверджується матеріалами справи та, крім того, відповідач не заперечував використання ним майна, фактично переданого позивачем у орендне користування за яке він здійснював оплату протягом 27 місяців.

Разом з тим, обґрунтованими є вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Склад РКД" про розірвання договору оренди №1/12-0 від 01.12.2003 року та стягнення коштів, оскільки у п. 12.5 Договору встановлено, що у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору за три місяці до закінчення строку його чинності, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Пункт 9.1 Договору передбачає, що цей договір набирає чинності з 01.12.2003 року та діє до 01.01.2006 року, за виключенням пунктів 10.3 та 10. 4 даного договору.

Отже, враховуючи відсутність повідомлень про зміну або розірвання договору №1/12-о за три місяці до його закінчення, договір оренди був продовжений з 01.01.2006 року, а тому в силу вимог ст. 764 Цивільного кодексу України орендар повинен відшкодувати шкоду завдану тривалою несплатою орендної плати.

Окрім того, згідно із статтею, 22 Цивільного кодексу України (435-15) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування шкоди. При цьому під збитками дана стаття розуміє реальні збитки, а також упущена вигода - доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

З огляду на вищевикладене господарський суд Полтавської області відмовив в задоволенні зустрічної позовної заяви та задовольнив первісний позов в частині стягнення заборгованості по оренді, упущеної вигоди, передбачених ст. 625 ЦК України трьох відсотків річних, встановленої п. 10.3 договору пені та розірвання спірного договору оренди.

Натомість апеляційний господарський суд дійшов висновку про припинення провадження у справі як по первісному так і по зустрічному позовах, оскільки договір оренди №1/12-о від 01.12.2003 в силу вимог ст. 220 Цивільного кодексу України, який підлягає застосуванню до даних відносин так як фактично цей договір укладено у 2004р. є нікчемним і відповідно не створює юридичних наслідків.

Проте, такий висновок суду апеляційної інстанції є необґрунтованим, оскільки апеляційний господарський суд, застосувавши до договору оренди №1/12-о вимоги щодо нотаріального посвідчення, встановлені Цивільним кодексом України (435-15) , оскільки він був скріплений печатками сторін у 2004 році не врахував, що права орендаря у позивача виникли на підставі договору оренди від 30.12.1994р., а спірний договір оренди від 01.12.2003р. є лише новою редакцією цього договору, як це визначено сторонами в п. 1.2.

Також судом апеляційної інстанції помилково визначено дату фактичного укладення договору оренди від 01.12.2003р. у 2004 році виходячи з дати скріплення договору печатками, так як нормами Цивільного кодексу УРСР (1540-06) , який був чинний на момент його укладення, не передбачено обов’язкової вказівки щодо наявності на договорі печатки юридичної особи.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд дав невірну юридичну оцінку обставинам справи, а тому у нього не було правових підстав для скасування рішення господарського суду Полтавської області, яке прийнято з дотриманням всіх вимог, встановлених до судового рішення постановою Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) .

За таких обставин, враховуючи, що в силу вимог ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Склад РКД" підлягає задоволенню в повному обсязі.