Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін від:

позивача: Стояновський Є.О.,

відповідача: Клименко О.В. (дов. від 28.08.08),

У квітні 2008 року військовий прокурор Сумського гарнізону Центрального регіону України звернувся до Господарського суду Сумської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом до виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання права власності Міністерства оборони України на нежитлові приміщення розташовані по вул. Кірова 30 та 157 в м. Суми.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 05 травня 2008 року (суддя Миропольський С.О.) позовні вимоги задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09 липня 2008 року (колегією суддів у складі: Сіверін В.І. –головуючий, Білоконь Н.Д., Ільїн О.В.) апеляційну скаргу виконавчого комітету Сумської міської ради задоволено, рішення Господарського суду Сумської області від 05.05.08 скасовано, в задоволенні позову відмовлено. Постанова вмотивована посиланнями на недоведеність позивачем наявності правових підстав, зокрема, правовстановлюючих документів для визнання за ним права власності на спірне приміщення. Апеляційний суд зазначив, що в силу статей 387, 392 ЦК України власник майна може звернутися до суду з даним позовом лише у випадку, якщо право власності оспорюється або не визнається або витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділи ним.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Військовий прокурор Сумського гарнізону Центрального регіону України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.08 скасувати, а рішення Господарського суду Сумської області від 05.05.08 залишити без змін. Касаційне подання вмотивоване доводами щодо порушення судом апеляційної інстанції положень статті 344 ЦК України, статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 21, 24 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Виконавчого комітету Сумської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач зазначив про законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційне подання Військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України –без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що предметом позову у даній справі є вимога Військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України про визнання права власності за державою в особі Міністерства оборони України права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться в м. Суми по вул. Кірова 30 та 157.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об’єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно зі статтею 329 вказаного Кодексу юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як правильно відзначив апеляційний господарський суд, позовні вимоги щодо визнання права власності, зокрема, на нерухоме майно може бути заявлене до особи, яка не визнає або оспорює таке право позивача. Разом з тим, право власності повинно підтверджуватися відповідними правоустановлюючими документами, на підставі яких у встановлених законом випадках проводиться реєстрація права власності. Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не подав до суду зазначених документів, а відтак суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на спірне нерухоме майно та правомірно відмовив в задоволенні позову. Крім того, касаційна інстанція погоджується з висновком суду про те, що перебування майна на балансі позивача не є безспірною ознакою права власності на нього.

Згідно зі статтею 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції вірно визнав такими, що не можуть вважатись належними та допустимими доказами набуття Міністерством оборони України права власності на нежитлові приміщення, розташовані по вул. Кірова 30 та 157 в м. Суми надані позивачем до суду довідки про перебування спірних об'єктів на балансі Сумського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України.

Таким чином, приймаючи постанову апеляційний суд вірно застосував норми матеріального і процесуального права та обґрунтовано відмовив позивачеві в задоволенні його позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

Доводи позивача, що містяться в касаційному поданні, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова Харківського апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, а тому не вбачається підстав для її зміни чи скасування.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, п.1 статті 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційне подання Заступника військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09 липня 2008 року у справі № 14/195-08 - без змін.