Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Прокурор міста Луганська звернувся до господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Луганської міської ради з позовом про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_2 заборгованості з орендної плати в сумі 6141 грн. 09 коп. за період з липня 2005 року по 31.12.2005 та пені в сумі 308 грн. 34 коп. згідно укладеного сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 13.04.2005 № 27/05-Л.

Доповідач: Гоголь Т.Г.

Заявою від 21.11.2007 року виконавчим комітетом Луганської міської ради збільшено розмір позовних вимог. За вказаною заявою було заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 31512 грн. 33 коп. та пені в сумі 331 грн. 28 коп.

Прокурор заявою від 22.11.2007 № 07/1-07 від заявленого позову в інтересах держави в особі виконавчого комітету Луганської міської ради відмовився.

Господарський суд Луганської області рішенням від 30.11.2007 року (суддя Лісовицька Є.А.) вийшов за межі заявлених позовних вимог, визнав недійсним договір оренди від 13.04.2005 року №27/05-Л, стягнув з виконавчого комітету Луганської міської ради на користь приватного підприємцяОСОБА_2. 2655 грн., а з приватного підприємцяОСОБА_2. на користь виконавчого комітету Луганської міської ради 2603 грн. 75 коп., у задоволенні позову відмовив. На користь державного бюджету України з позивача стягнуто витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. Рішення вмотивоване тим, що договір оренди був укладений за відсутністю згоди співвласників квартир будинкуАДРЕСА_1 та недоведеністю права власності на це приміщення - горище, тобто за висновком суду позивач розпорядився майном, яке йому не належить, чим порушив вимоги статті 317 Цивільного кодексу України, статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Луганський апеляційний господарський суд постановою від 11.03.2008 року ( судді Баннова Т.М., Парамонова Т.Ф., Семендяєва І.В.) рішення господарського суду Луганської області від 30.11.2007 року залишив без змін, з тих самих підстав.

Виконавчий комітет Луганської міської ради звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 30.11.2007 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 року та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог за касаційною скаргою позивач посилається на невідповідність висновків, викладених в ухвалених судових актах обставинам справи. За твердженням скаржника висновок суду першої інстанції, щодо неотримання згоди співвласників квартир будинкуАДРЕСА_1 на передачу горища в оренду, не відповідає положенням статей 369, 382 Цивільного кодексу України. За викладеним скаржник вважає, що чинне законодавство України при передачі горища в оренду ним порушено не було.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутнього у засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий госпо дарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є матеріально -правова вимога про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_2 заборгованості з орендної плати згідно укладеного сторонами договору оренди нежитлового приміщення .

В ході розгляду справи позивач предмет спору не змінював.

Ухвалюючи рішення, господарський суд Луганської області вийшов за межі заявленого позову, вирішуючи питання наявності чи відсутності у відповідача правових підстав для перебування його у спірних нежитлових приміщеннях та, відповідно, дійсності укладеного з ним договору оренди.

Господарський суд Луганської області не обґрунтував свою дію необхідністю захисту прав і законних інтересів сторін, як цього вимагає стаття 83 Господарського процесуального кодексу України .

Господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що договір оренди нежитлового приміщення від 13.04.2005 року № 27/05-Л укладений всупереч вимогам чинного законодавства, визнав його недійсним з моменту укладення та застосував реституцію, зобов'язавши сторони повернути одне одній все отримане за угодою.

Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду Луганської області, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду, про те, що вказаний договір слід визнати недійсним з моменту його укладання.

Відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнане судом недійсним повністю або в частин, припиняться повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняться на майбутнє.

Фактичне користування майном на підставі договору оренди (найму), унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, позаяк використання майна -"річ" безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Тому такий договір повинен визнаватися недійсним і припинятися на майбутнє. Оскільки за договором оренди неможливо повернути вже здійснене користування орендованим майном, будь-які підстави і для повернення сплачених коштів з орендної плати відсутні.

Пленум Верховного Суду України в пунктах 2, 12 Постанови від 28.04.78 № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Загальні умови виконання зобов'язання унормовані статтею 526 Цивільного кодексу України . В розумінні наведеної норми зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог договору, Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання закріплена в статті 625 Цивільного кодексу України, з приписів якої випливає, що боржник, який прострочив виконання такого зобов'язання, повинен на вимогу кредитора, зокрема, сплатити суму боргу.

Господарськими судами не був досліджений факт наявності у відповідача заборгованості, та, відповідно, її розмір.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що місцевим та апеляційним судами при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі, дослідити надані розрахунк и .

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункту 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справ підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями - 111-7, - 111-9, - 111-10, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Луганської області від 30.11.2007 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 року у справі № 14/18 скасувати, справу скерувати до господарського суду Луганської області на новий розгляд.

Касаційну скаргу виконавчого комітету Луганської міської ради задовольнити частково.