Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В червні 2000 року дорожній комітет профспілки Львівської залізниці (правонаступником якого є Дорожна профспілкова організація Львівської залізниці) звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Львівської державної залізниці (правонаступником якого є Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця") про визнання права власності трудового колективу на майно -об'єкти соціальної інфраструктури залізниці згідно переліку. Позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне майно, а саме пансіонат "Львівський залізничник",пансіонат "Галичина", табори відпочинку "Супутник", "Орлятко", "Експрес","Трембіта" будувались та постійно утримувались за рахунок коштів трудового колективу залізниці, а тому мають бути передані йому у власність.

Доповідач Гоголь Т.Г.

Господарський суд Черкаської області рішенням від 22.02.2001 року (суддя Довгань К.І ) та ухвалою про виправлення описки від 18.02.2005 року позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, визнав право володіння, користування та розпорядження об'єктами соціальної інфраструктури залізниці згідно переліку за трудовим колективом Львівської державної залізниці. В рішенні суд зазначив, що спірне майно було набуте за рахунок переданого трудовому колективу залізниці прибутку, отже право власності на спірне майно належить трудовому колективу, від імені якого діє позивач, та якому згідно з постановою конференції трудового колективу Львівської залізниці від 06.06.2000 року надані повноваженні вирішувати питання, пов'язані із захистом власності трудового колективу.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

З касаційним поданням на рішення господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України звернувся Заступник прокурора Черкаської області та просить рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, а саме: статей 37, 38 Закону України "Про власність", статті 22 Господарського кодексу України, статті 89 Господарського процесуального кодексу України. В поданні зазначено, що в порушення вимог статей 4-7, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно не встановив обставин справи, не залучив до розгляду особу, прав і обов'язків якої стосується судове рішення-Міністерство транспорту та зв'язку -орган уповноважений управляти державним майном, що знаходиться на праві повного господарського відання у державного підприємства "Львівська залізниця".

Відзив на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України надала Дорожна профспілкова організація Львівської залізниці, в якому просила рішення господарського суду Черкаської області залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а касаційне подання Заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване рішення не зачіпає прав та інтересів Міністерства транспорту та зв'язку України.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення господарським судом Черкаської області, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 107 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Відповідно до статей 111-9, 111-10 цього ж Кодексу касаційна інстанція має право скасувати рішення у справі, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо господарський суд припустився такого порушення процесуальних норм як прийняття рішення, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

Зі змісту наведених норм випливає, що обов'язковою умовою задоволення касаційної скарги особи, яку не було залучено до участі у справі шляхом скасування рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення прийнятим рішенням прав та обов'язків такої особи. Тому касаційна інстанція розглядає подану касаційну скаргу в межах доводів порушення судовим рішенням прав і інтересів держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України. Рішення, оскаржуване не залученою особою ( чи в інтересах такої особи), повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто коли в рішенні суду безпосередньо розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є незалучена особа, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо: в описовій чи мотивувальній частині рішення наведені висновки або судження суду про права та обов'язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права особи, не залученої до участі у справі, а й її право на судовий захист. Будь-який інший правовий зв'язок між зазначеною особою і сторонами спору не може братися до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, предметом спору у даній справі є вимога про визнання права власності на майно -об'єкти соціальної інфраструктури залізниці.

Господарський суд Черкаської області позовні вимоги задовольнив, пославшись на те, що спірне майно було набуте за рахунок переданого трудовому колективу залізниці прибутку, отже право власності на спірне майно також належить трудовому колективу, інтереси якого представляє Дорожна профспілкова організація Львівської залізниці.

З касаційним поданням в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на рішення господарського суду Черкаської області до Вищого господарського суду України звернувся Заступник прокурора Черкаської області. Міністерство транспорту та зв'язку України не є учасником судового процесу, проте, за твердженням прокурора, оскаржуваним рішенням зачіпаються його права і обов'язки.

В касаційному поданні зазначається, що оскаржуване рішення стосується прав і обов'язків Міністерства транспорту та зв'язку, як органа уповноваженого управляти державним майном, що знаходиться на праві повного господарського відання у державного підприємства "Львівська залізниця". Проте в ньому відсутнє обґрунтування участі Міністерства у формуванні та розподілі спеціальних фондів залізниці, за рахунок яких будувалось та утримувалось спірне майно, та не спростовуються належними та допустимими доказами обставини будівництва та утримання цього майна за рахунок інших, ніж зазначено в рішенні коштів, відтак згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України прокурором належним чином не доведено обставин порушення прав та інтересів Міністерства. Фактично майже всі доводи, наведені в касаційному поданні, стосуються обставин справи та застосування норм матеріального права до встановлених судом обставин, тобто оскаржується рішення господарського суду по суті, що суперечить вимогам статті 107 Господарського процесуального кодексу України. Відсутня згадка про Міністерство транспорту та зв'язку України як в резолютивній так і в описовій та мотивувальній частинах рішення арбітражного суду Черкаської області. Крім того, матеріали справи не містять і інших документів, які б свідчили про порушення прав не залученої особи

Окрім того, прокурор не позбавлений можливості реалізувати право на судовий захист держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України шляхом звернення до суду з самостійним позовом.

Таким чином, твердження прокурора про порушення і неправильне застосування господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення та посилання на порушення прав та охоронюваних законом інтересів Міністерства транспорту та зв'язку України, внаслідок винесення господарським судом спірного рішення, не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення арбітражного суду Черкаської області від 22.02.2001 року у справі № 11/2812 залишити без зміни, а касаційне подання Заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України залишити без задоволення.