Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явились, повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги.

відповідача: Сімонов О.Д. директор

У січні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп" (далі - ТОВ "Орлан-Транс-Груп", позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр" (далі -ТОВ "Автоцентр", відповідач) 4040,00 грн шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 25 березня 2008 року (суддя Ворожцов А.Г.) позовні вимоги задоволено повністю. Рішення вмотивоване обґрунтованістю та доведеністю матеріалами справи розміру заявлених до стягнення збитків.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 06 травня 2008 року (колегією суддів у складі: Бойченка К.І. - головуючий, Журавльової Л.І., Парамонової Т.Ф.) рішення Господарського суду Луганської області від 25 березня 2008 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. Постанова вмотивована тим, що вимога позивача про відшкодування 4040,00 грн завданої шкоди є безпідставною, оскільки ТОВ "Автоцентр" може відповідати за шкоду, завдану ТОВ "Орлан-Транс-Груп" дорожньо-транспортною пригодою 17 жовтня 2006 року, лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Не погоджуючись з постановленими судом апеляційної інстанції рішенням у даній справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Луганського апеляційного господарського суду від 06 травня 2008 року скасувати, а рішення Господарського суду Луганської області від 25 травня 2008 року у даній справі залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначив про невірне застосування судом приписів Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, норми статті 1194 Цивільного кодексу України, що призвело на його думку до прийняття незаконного та необґрунтованого судового акта.

Заслухавши суддю - доповідача Швеця В.О., присутнього в судовому засіданні відповідача, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи і доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 108, - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 17 жовтня 2006 року водій ТОВ "Автоцентр" ОСОБА_1. керуючи транспортним засобом Мерседес Бенц державний нНОМЕР_3 в складі автопоїзду напівпричепу KOGEL SN24 державний НОМЕР_1 при виїзді з прилеглої території автомобільної дороги Харків-Ростов не витримав безпечну відстань та допустив зіткнення з автомобілем Сканія НОМЕР_2 з напівпричепом KOGEL державний номер 16872 КА, що належить ТОВ "Орлан-Транс-Груп".

Даний факт підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 61 НВ 020460 від 17 жовтня 2006 року, схемою місця ДТП від 17 жовтня 2006 року, довідкою про водіїв вказаних транспортних засобів, постановою по справі про адміністративне правопорушення № 61 ВК 612971 від 17 жовтня 2006 року.

Свою вину водій ТОВ "Автоцентр" ОСОБА_1. визнав повністю та сплатив штраф за вчинення адміністративного правопорушення в розмірі 200 російських рублів, що підтверджується квитанцією від 17 жовтня 2006 року.

Внаслідок ДТП автомобілю, який належить позивачу, були нанесені пошкодження.

Судами попередніх інстанцій відповідно до матеріалів справи також встановлено, що автомобіль ТОВ "Орлан-Транс-Груп" на момент вчинення ДТП був застрахований в ВАТ СК "ПЗУ Україна", що підтверджується Договором страхування (поліс) № 02113817.1001 від 21 липня 2006 року.

Згідно страхового акту № 021.13817.1001.L01.17419 від 27 грудня 2006 року визначена шкода (вартість відновлюваного ремонту), заподіяна автомобілю позивача, яка складає 14834,29 грн, відповідно до цього ж розмір страхового відшкодування становить 10794,29 грн, а відповідно 4040,00 грн є франшизою, яка не підлягає відшкодуванню страховиком. Отже різниця між фактичним розміром матеріальної шкоди і страховою виплатою складає 4040,00 грн.

ТОВ "Орлан-Транс-Груп" звернулося до ТОВ "Автоцентр" з проханням відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі 4040,00 грн, на що отримало лист № 64 від 24 вересня 2007 року, в якому відповідач зазначив, що на момент здійснення ДТП транспортний засіб Мерседес Бенц був застрахований згідно полісу обов'язкового цивільного страхування AAA №0283525156, виданого Закритим акціонерним страховим товариством "Конда".

Предметом позовних вимог у даній справі є стягнення 4040,00 грн завданої позивачу шкоди, про стягнення якої останній звернувся до господарського суду на підставі статей 22 та 1166 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків (шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи встановлені попередніми господарськими судами фактичні обставини даної справи, дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції вірно застосовано норми матеріального права, з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України, ТОВ "Автоцентр" може відповідати за шкоду завдану ТОВ "Орлан-Транс-Груп" внаслідок ДТП, лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ "Автоцентр" застрахував свою цивільну відповідальність власника транспортних засобів (Мерседес Бенц державний нНОМЕР_3 в складі автопоїзду напівпричепу KOGEL SN24 державний НОМЕР_1) на території Російської Федерації у Закритому акціонерному страховому товаристві "Конда" (Росія, 190013, м. Санкт-Петербург, вул. Можайська, 49), про що були видані страхові полісні серії AAA №0283525156 та серії AAA №0283525157 терміном дії з 04 жовтня 2006 року по 03 жовтня 2007 року.

Дорожньо-транспортна пригода сталася на території Російської Федерації у період дії страхових полісів.

Тобто, відповідно до норми статті 1194 Цивільного кодексу України ТОВ "Автоцентр" може відповідати за шкоду, завдану ТОВ "Орлан-Транс-Груп" дорожньо-транспортною пригодою 17 жовтня 2006 року, лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Вирішуючи даний спір по суті, судам необхідно встановити страхову суму визначену в полюсі, та достатність її для погашення завданої шкоди.

Отже, судом апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи встановлено, що відповідно до пункту 5 вказаних страхових полісів, страхова сума в частині відшкодування шкоди майну одного потерпілого становить до 120 тисяч російських рублів, що за офіційним курсом Національного банку України станом на дату відкриття провадження у справі становить 24759,60 грн. Отже, вказана страхова сума є значно більшою, ніж та, що заявлена до стягнення. А також більшою ніж фактичний розмір шкоди (14834,29 грн.).

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення 4040,00 грн шкоди безпосередньо з відповідача.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у даній справі помилково застосовано Угоду про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (вчинено державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав), яка ратифікована Україною згідно Постанови Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" № 2889-ХІІ від 19 грудня 1992 (2889-12) року. Оскільки відповідно до Преамбули даної Угоди, норми останньої застосовуються в галузі вирішення пов'язаних із здійсненням господарської діяльності спорів між суб'єктами, що знаходяться в різних державах - учасницях Співдружності Незалежних Держав. Однак, вказане порушення апеляційного суду не вплинуло на правильність вирішення ним даного спору по суті.

Колегія суддів Вищого господарського суду України визнає, що приймаючи постанову, суд вірно застосував норми матеріального та процесуального права і обґрунтовано відмовив позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Щодо інших доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, та пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова Луганського апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, а тому не вбачається підстав для її зміни чи скасування.

На підставі викладеного, керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9 - - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп" залишити без задоволення, а постанову Луганського апеляційного господарського суду від 06 травня 2008 року у справі № 9/21 -без змін.

Справу № 9/21 скерувати до Господарського суду Луганської області.