Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши

За участю представників сторін :

від прокуратури –не з'явився,

від позивача –Пузако В.І. (головний лікар, посвідчення №3 від 05.02.2007), Головченко Д.М. (дов. №26 від 08.01.2008),

від відповідача –Шулайкіна Н.С. (дов. №08/08 від 14.02.2008),

У зв’язку із виходом з відпустки судді Першикова Є.В. справа у касаційному порядку переглядається колегією суддів у наступному складі: головуючий Першиков Є.В., судді: Ходаківська І.П., Данилова Т.Б.

Кримський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Державної адміністрації залізничного транспорту України Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Відділкової клінічної лікарні на станції Сімферополь звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фірми "Порт" ЛТД про стягнення 44 972,84 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.04-10.04.2008 у справі №2-2/2660-2008 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь Відділкової клінічної лікарні на станції Сімферополь 21 273,52 грн. боргу, 465,34 грн. пені. В частині стягнення боргу в розмірі 22 833,16 грн., пені в розмірі 400,84 грн. у позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2008 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.04-10.04.2008 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Відділкова клінічна лікарня на станції Сімферополь звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2008 та залишити без змін рішення господарського суду Автономної Республіки Крим.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів викладених у касаційній скарзі, вважає оскаржувану постанову законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами, 29.11.2005 між Фондом майна Автономної Республіки Крим та фірмою "Порт" ЛТД укладений договір оренди державного майна - будівлі колишнього дитячого відділення літ Б загальною площею - 1193,8 кв. м., яке знаходиться на балансі позивача.

01.12.2005 між позивачем та відповідачем був укладений договір №5 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендного нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до п.1.1 вищенаведеного договору, позивач узяв на себе зобов'язання щодо забезпечення обслуговування та експлуатації будівлі, що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 142, загальною площею 13 696,3 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а відповідач зобов'язався приймати участь у витратах позивача на виконання передбачених договором робіт пропорційно займаної їм площі.

Пунктом 1.2 договору, сторони визначили, що площа приміщення що орендується складає 1 193,8 кв.м.

Позивач зобов'язався надати відповідачу комунальні послуги (енергопостачання, водопостачання, теплопостачання) за діючими тарифами (п.2.1.2 договору).

Пунктом 2.1.3 договору сторони передбачили, що не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, позивач повинен пред'являти відповідачу розрахунок щомісячних платежів за комунальні послуги та рахунки на оплату.

Відповідач зобов'язався не пізніш 20 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок позивача за надані за договором послуги, в тому числі і комунальні. Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що розрахунки за теплопостачання здійснюються відповідно до розрахунку або за теплолічильником при його наявності.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання узятих за договорами зобов'язань позивач, у встановлених договором об'ємах та якості, постачав відповідачу теплову енергію, що не заперечується відповідачем. Однак, відповідач зобов'язання по оплаті спожитої енергії не виконував у повному обсязі.

Відповідно до статей 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання повинне виконуватися належним чином, у встановлений строк, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд першої інстанції, щодо стягнення заборгованості за надані позивачем послуги з теплопостачання у розмірі 44 106,66 грн., прийшов до висновку, що стягненню підлягає тільки 21 273,52 грн., а у частині стягнення 22 833,16 грн. у позові слід відмовити тому, що ця сума необґрунтовано нарахована.

Неправомірне нарахування 22 833,16 грн. обґрунтовується тим, що відповідно до п.2.2.3 договору, сторони домовились про розрахунки за надані послуги з теплопостачання на підставі розрахунку або за теплолічильником, тоді як матеріалами справи підтверджено, що у порушення умов договору, позивачем плата за теплопостачання нараховувалася на підставі показників теплолічильника, що встановлений на вводі в систему опалення всього комплексу лікарні.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі.

Сторони в договорі передбачили відповідальність відповідача за порушення строків оплати ( п. 2.2.3 договору).

Господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що пеня у розмірі 866,18 грн. була нарахована на суму 44 106,66 грн., а судом у частині стягнення 22 833,16 грн. у позові відмовлено, отже стягненню підлягає пеня за період з 21.12.2007 по 23.02.2008 в розмірі 465,34 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що з 23.04.2007 Фірма "Порт" ЛТД не має можливості користуватися орендованим приміщенням, так як доступ в приміщення по ініціативі позивача заблокований воєнізованим загоном охорони Придніпровської залізної дороги, що підтверджується 5-ма актами, складеними орендарем та 2-ма незацікавленими особами. Вказані акти відповідач надав до відзиву.

Але суд першої інстанції не оцінив надані відповідачем докази та не надав їм правової оцінки.

Суд апеляційної інстанції встановив, що актами комісії депутатського корпусу Сімферопольської міської ради встановлено, що доступ в орендовану відповідачем будівлю неможливий у зв'язку з виставленою за ініціативою головного лікаря Відділкової клінічної лікарні на ст. Сімферополь загону воєнізованої охорони.

Доступ в орендовану відповідачем будівлю можливий з дозволу головного лікаря позивача.

Таким чином, позивач чинить відповідачу перешкоди у користуванні орендованим приміщенням, у зв'язку з чим, з вини керівництва Відділкової клінічної лікарні на ст. Сімферополь, фірма "Порт" ЛТД не отримує послуги по теплопостачанню. За таких обставин, апеляційний суд прийшов до висновку, що позов необґрунтований, та не підлягає задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд не зазначив жодної норми матеріального права, на яких ґрунтується зазначене скасування та відмова в позові.

Відповідно до статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Беручи до уваги всі вищевикладені обставини в їх сукупності, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.04-10.04.2008 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2008 у справі №2-2/2660-2008 підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відділкової клінічної лікарні на станції Сімферополь задовольнити частково.

Постанову від 19.08.2008 Севастопольського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.04-10.04.2008 у справі №2-2/2660-2008 господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати; справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.