2-13/14951-2007 Про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному фонді підприємства - 11.12.2008 Прийняття

До початку судового засідання та розгляду справи по суті, від представника ОСОБА_1. -ОСОБА_5ка діє на підставі довіреності №3996 від 24.12.2007р., було подане клопотання про відмову від касаційної скарги, у зв'язку з врегулюванням спору.

Заслухавши позивача за первісним позовом та його представника, дослідивши мотиви поданого представником відповідача за первісним позовом клопотання та додану до клопотання копію довіреності в обґрунтування повноважень подачі цього клопотання, колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі ч.6 ст. 22, ч.2 ст.- 111-6 ГПК України не знайшла підстав для його задоволення, прийнявши до уваги, що такі дії можуть спричинити порушення прав та охоронюваних законом інтересів відповідача за первісним позовом, який одночасно є позивачем за зустрічним позовом у даній справі.

Вищий господарський суд України при розгляді касаційної скарги ОСОБА_1

У жовтні 2007р. ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ОСОБА_1, за участю третіх осіб -ОСОБА_3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Екс-Тур" про розірвання попереднього договору купівлі-продажу долі в статутному капіталі ТОВ "Екс-Тур", укладеного між учасниками ТОВ "Екс-Тур" ОСОБА_1 та ОСОБА_2., та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 959500грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.10.2007р. у справі №2-8/14951-2007 (суддя Чумаченко С.А.) в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України вжито заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти (у тому числі в банківських установах), майно та майнові права ОСОБА_1 в межах суми стягнення 959500грн. до вирішення спору по суті.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2008р. у справі №2-8/14951-2007 (колегія суддів у складі головуючого судді Сотула В.В., суддів Борисової Ю.В., Гонтаря В.І.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.10.2007р. у справі №2-8/14951-2007 скасовано, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача відмовлено.

У листопаді 2007р. ОСОБА_2 подав до господарського суду Автономної Республіки Крим зустрічний позов до ОСОБА_2, за участю третіх осіб -ОСОБА_3Товариства з обмеженою відповідальністю "Екс-Тур", ОСОБА_6про стягнення 1060500грн. - основного боргу, 109800грн. - збитків, 33035,3грн. - 3% річних, 91203грн. -збитків від інфляції, 12945,38грн. -державного мита, 118грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

22.07.2008р. ОСОБА_2 в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог по первісному позову, в якій просив суд визнати за ним право власності на 50% в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Екс-Тур".

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2008р. у справі №2-13/14951-2007 (суддя Жукова А.І.) первісний позов задоволено; визнано за ОСОБА_2право власності на частку в розмірі 50% від статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екс-Тур"; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті державного мита у сумі 9595грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.; у зустрічному позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2008р. у справі №2-13/14951-2007 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку в розмірі 50% від статутного капіталу у ТОВ "Екс-Тур" скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В судове засідання 11.12.2008р. представники скаржника та третіх осіб не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи представники учасників судового процесу були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1. на час розгляду справи в касаційній інстанції суду надані не були, що в силу положень статті - 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні позивача за первісним позовом та його представника, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п.1, 6 постанови від 29.12.1976р. № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого господарського суду не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.09.2004р. ОСОБА_1 та ОСОБА_6. було прийнято рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Екс-Тур". Відповідно до статуту ТОВ "Екс-Тур", зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Євпаторійської міської Ради за №11401020000000101 від 22.09.2004р., статутний капітал ТОВ "Екс-Тур" складає 24000грн. та розподіляється між учасниками наступним чином: ОСОБА_1володіє часткою в розмірі 50% від статутного капіталу товариства та ОСОБА_6 володіє часткою в розмірі 50% від статутного капіталу.

Поряд з цим, судом першої інстанції зазначено, що 12.09.2006р. міжОСОБА_2. та ОСОБА_1 було укладено угоду, відповідно до якої сторонами було досягнуто згоди відносно купівлі-продажу корпоративних прав учасників ТОВ "Екс-Тур" в строк до 15.10.2006р. На виконання вказаної угоди 12.09.2006р. ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1прийняв в якості часткової сплати вартості його частки в статутному капіталі ТОВ "Екс-Тур" 50000 доларів США, а 21.09.2006р. ОСОБА_1передав, а ОСОБА_2 прийняв оригінали установчих документів ТОВ "Екс-Тур". 29.11.2006р. на суму 70000 доларів США та 19.06.2007р. на суму 5000 доларів США ОСОБА_1 були видані розписки про отримання ним від ОСОБА_2 зазначених коштів в якості сплати вартості вказаної частки в статутному капіталі ТОВ "Екс-Тур".

Також судом встановлено, що 15.11.2006р. між ОСОБА_6. та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав відповідно до якого ОСОБА_6 передала, а ОСОБА_3 прийняла у власність частку в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ "Екс-Тур".

20.11.2006р. державним реєстратором Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Екс-Тур"; зареєстровано нову редакцію статуту ТОВ "Екс-Тур", відповідно до якої учасниками ТОВ "Екс-Тур" є ОСОБА_1., який володіє часткою у розмірі 50% статутного капіталу цього товариства та ОСОБА_3, яка володіє часткою в розмірі 50% від статутного капіталу вказаного товариства.

З урахуванням вищевикладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що угода про завдаток від 12.09.2006р. укладена між ОСОБА_1 таОСОБА_2. породжує правові наслідки у вигляді припинення права власності ОСОБА_1. на частку в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ "Екс-Тур" та виникнення відповідного права у ОСОБА_2 з моменту досягнення домовленостей щодо всіх суттєвих умов договору.

Водночас господарським судом першої інстанції зазначено, що факт укладання зазначеної угоди від 12.09.2006р. та договору купівлі-продажу корпоративних прав від 15.11.2006р. не є предметом спору по даній справі, а предметом даного позову є визнання права власності на частку в розмірі 50% від статутного капіталу ТОВ "Екс-Тур" і є за своєю природою таким, що виникає з корпоративних правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходив з правомірності виникнення у нього права власності на частку в розмірі 50% від статутного капіталу ТОВ "Екс-Тур", та невизнання такого права власності ОСОБА_1

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд зазначив, що позивачем за зустрічним позовом в обґрунтування своїх позовних вимог не наведено жодного належного та допустимого доказу, які б свідчили про наявність у ОСОБА_2 відповідної заборгованості, не наведено доказів, що дають можливість визначити обсяг даної заборгованості, період прострочення виконання певних грошових зобов'язань.

Проте, зазначені висновки суду першої інстанції є передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 ЦК України), правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з приписами ч.3 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення вказав на наявність між ОСОБА_1 таОСОБА_2. договору купівлі-продажу корпоративних прав від 15.11.2006р.

Проте матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності зазначеного договору купівлі-продажу корпоративних прав, який повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину (ст. 203 ЦК України).

Поряд з цим, судом при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано та не надано належної правової оцінки укладенню угоди про завдаток від 12.09.2006р. фізичною особою -підприємцемОСОБА_2. з ОСОБА_1, тоді як позов у даній справі про визнання права власності поданий фізичною особою -ОСОБА_2.

Крім того, судом не з'ясовано, чи містить зазначена угода про завдаток від 12.09.2006р. зобов'язань ОСОБА_1. з продажу ОСОБА_1. своїх корпоративних прав ТОВ "Екс-Тур" та посилань на договір купівлі-продажу зазначених прав.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що зазначений спір (з уточненням вимог позову) є таким, що виник з корпоративних відносин і підвідомчий господарським судам.

За змістом п.4 ч.1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Так, згідно ч.3 ст. 167 ГК України, корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. При цьому, корпоративними правами, в силу ч.1 цієї норми, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Права учасника товариства, яким також є акціонер, визначені ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до якої учасник товариства має право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Аналогічні права учасника товариства визначені і ст. 116 ЦК України, ст. 88 ГК України. При цьому, вищевказані норми містять застереження, що учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Звертаючись до суду з первісним позовом, позивач (фізична особа) не посилається на порушення вищевказаних його прав як учасника товариства та будь-яких інших його корпоративних прав, визначених установчими документами чи законом, а вказує на те, що угода про завдаток від 12.09.2006р. є підставою для припинення права власності ОСОБА_1. на його частку в статутному капіталі ТОВ "Екс-Тур" у розмірі 50% і одночасно підставою для виникнення зазначеного права у ОСОБА_2

Суд, при розгляді справи не встановив, чи належить даний спір до спорів, визначених у п.4 ч.1 ст. 12 ГПК України, враховуючи суб'єктний склад сторін та положення вищенаведених норм.

При розгляді спору судом не з'ясовано наявності у сторін прав на звернення до господарського суду та чи можуть вони бути сторонами в судовому процесі у відповідності до ст.ст. 1, 21 ГПК України, з урахуванням, що позивач і відповідач є фізичними особами.

Поряд з цим, судом у відповідності до приписів ст. 1 ГПК України не з'ясовано під час розгляду даної справи, чи були порушені або оспорені права та охоронювані законом інтереси позивачів за первісним та зустрічним позовами, на захист яких вони звернулися до суду.

Водночас за результатами розгляду зустрічного позову суд відмовив у його задоволенні, пославшись на неприведення позивачем в обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог жодного належного та допустимого доказів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_2 відповідної заборгованості, неприведення доказів, що надають можливість визначити обсяг даної заборгованості, період прострочення виконання певних грошових зобов'язань, обсяг відповідних санкцій за невиконання або несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Однак даного висновку суд дійшов передчасно без надання оцінки доводам, наведеним позивачем у зустрічному позові в обґрунтування заявлених вимог з посиланням на угоди від 12.09.2006р. та розписки надані ним ОСОБА_1.

Судом не надано належної оцінки правовій природі угоди від 12.09.2006р., зі з'ясуванням, які обов'язки та зобов'язання виникають у сторін по цій угоді та виконання її умов сторонами.

Вищезазначене свідчить про неповне з'ясування господарським судом першої інстанції фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Водночас ухвалою місцевого господарського суду від 29.11.2007р. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб -ОСОБА_3Товариства з обмеженою відповідальністю "Екс-Тур" та ОСОБА_6, але в послідуючому приймаючи у справі процесуальні акти від 31.01.2008р., від 07.04.2008р., від 02.07.2008р., а також оскаржуване рішення суд не вирішив у відповідності до приписів ст. 27 ГПК України питання щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_6, чи відмови у її залученні.

Скаржник в касаційній скарзі стверджує про порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також ставить питання, що стосуються оцінки доказів, які, проте, не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Згідно з імперативними вимогами ст.- 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За вказаних обставин допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до неповного з'ясування обставин справи, які не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що місцевим господарським судом дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідний чинним нормам матеріального права висновок, та дають підставу для скасування оскарженого рішення з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, дати їм належну правову оцінку, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.