Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у червні 2008 року, ТОВ "Дніпровська Рив’єра" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, третя особа КП "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" в якому просило припинити право користування КП "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" земельною ділянкою по вул. Богатирській (на північ від затоки Верблюд в урочищі "Оболонь"), загальною площею 89,4151 га, визнати договір оренди зазначеної земельної ділянки між Київською міською радою та ТОВ "Дніпровська Рив’єра" укладеним в редакції, наданій ТОВ "Дніпровська Рив’єра", передати земельну ділянку у користування ТОВ "Дніпровська Рив’єра" та зобов’язати Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації зареєструвати цей договір у встановленому законом порядку.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на рішення Київської міської ради від 16.03.2006р. № 194/3285, за яким КП "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" вийшло із складу учасників ТОВ "Дніпровська Рив’єра" та, у встановленому законом порядку, ТОВ "Дніпровська Рив’єра" надавалось право користування на умовах оренди земельною ділянкою, площею 89,4151 га, що розташована в урочищі Оболонь по вул. Богатирській в м. Києві. За твердженням позивача, він, вчинивши всі необхідні дії, визначені чинним законодавством для оформлення права користування землею, виконавши вимоги рішення Київської міської ради від 16.03.2006р. № 194/3285, щодо сплати до цільового фонду міського бюджету Києва обумовленої зазначеним рішенням суми та отримав дозвіл міського голови на розроблення технічної документації із землеустрою та звернулося з клопотанням до Київської міської ради про укладення договору оренди землі, надавши при цьому свою редакцію договору, проте, за відсутності жодних зауважень до договору, його підписано не було, а тому позивач просить суд постановити рішення, про задоволення його позову.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.07.2008 року позов задоволено. Постановлено припинити право користування КП "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" земельною ділянкою, загальною площею 89,4151 га, що розташована в урочищі Оболонь по вул. Богатирській в м. Києві, посвідчене державним актом на право постійного користування від 05.05.2003р. № 78-4-00024 та визнано договір оренди земельної ділянки для будівництва та експлуатації гольф-клубу з готельним комплексом та супутньою інфраструктурою між ТОВ "Дніпровська Рив’єра" та Київською міською радою укладеним в редакції, наданій ТОВ "Дніпровська Рив’єра" і зобов’язано Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації зареєструвати цей договір у встановленому законом порядку.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2008 року апеляційну скаргу Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Прийняті у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 28.11.2008 року, порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, у якій воно посилається на неправильну правову оцінку місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи, помилковість висновків щодо обґрунтованості заявленого позову і просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до чинної на час виникнення спірних відносин редакції ст. 16 Закону України "Про оренду землі", особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) , ст. 124 якого встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що за рішеннями Київської міської ради від 18.02.1999р. № 142/243 від 27.12.2001р. № 241/1675 земельна ділянка за кадастровим № 8 000 000 000:78:139:0025 надавалась комунальному підприємству "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв".

Але, у зв'язку з виходом останнього зі складу засновників ТОВ "Дніпровська Рив’єра", рішенням Київської міської ради ІV скликання від 16.03.2006р. № 194/3285 земельна ділянка за кадастровим № 8 000 000 000:78:139:0025 надана в оренду позивачу у даній справі, за умови сплати ним 10 000 000 грн. до міського бюджету на розвиток житлового будівництва у м. Києві.

Умови отримання земельної ділянки в оренду позивачем виконано, що підтверджується платіжним дорученням № 162 від 05.10.206р., наданий ним проект договору, що відповідає типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004р. № 220 (220-2004-п) та містить всі істотні умови договору оренди землі, передбачені ст. 15 Закону України "Про оренду землі", зокрема і такі його невід’ємні частини, як кадастровий план та акт визначення меж земельної ділянки в натурі відповідачем не оспорено, а тому, при такому положенні, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суди дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог, правомірно задовольнили позов і підстав для скасування судових рішень за наведених у касаційній скарзі доводів, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 17.07.208р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2008 року –без змін.