Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Терлецького О. О., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Тітова Ю. Г., при секретарі судового засідання Міщенко Т. В. (за участю представника Фонду державного майна України - Вітковської О. П.), розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку провадження за винятковими обставинами за скаргою Фонду державного майна України (далі - Фонду України) справу за позовом Представництва Фонду майна в Автономній Республіці Крим у Бахчисарайському районі (далі - Представництво) до Фонду майна Автономної Республіки Крим та Фонду України про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити дії, встановила:

У липні 2006 року Представництво звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати нечинним рішення Фонду України щодо припинення фінансування Представництва за рахунок Державного бюджету України; зобов'язати відповідачів поновити таке фінансування та здійснювати його до повного завершення ліквідаційної процедури; затвердити позивачу штатний розклад на 2006 рік, а також включити останнього в свою мережу на фінансування як по загальному, так і по спеціальному фонду державного бюджету.

Господарський суд Автономної Республіки Крим постановою від 4 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2006 року та Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2010 року, позов задовольнив.

У скарзі до Верховного Суду України Фонд України порушив питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвалених у справі судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування зазначеного скаржник додав постанову Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2008 року, у якій, на його думку, одні й ті самі норми права застосовано інакше, ніж у справі, що розглядається.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про незаконність ухвалених у справі судових рішень.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відкриваючи провадження у справі та розглядаючи дану справу, як адміністративну, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що Представництво наділено правом звертатися до адміністративного суду, однак такий висновок не містить правового обґрунтування.

Таким чином, рішення судів у справі не є законними.

Згідно з частиною 2 статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За змістом частини 2 статті 227 КАС підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи наведене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Фонду державного майна України задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2010 року, ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2006 року, постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 4 жовтня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.