Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

Прокурор м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Березівські мінеральні води" про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 24 м2 по вул. Героїв Праці, 20/231 у м. Харкові та повернути її позивачу з приведенням у придатний для подальшого використання стан.

Позов мотивовано посиланням на положення ст.ст. 125, 212 Земельного кодексу України та обставини порушення відповідачем норм земельного законодавства у зв'язку з використанням ним спірної земельної ділянки за відсутності укладення відповідного договору оренди.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність обставин використання ним спірної земельної ділянки.

Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою від 28.11.07 Вищий господарський суд України скасував судові рішення у справі, направивши її на новий розгляд до суду першої інстанції, зважаючи на невстановлення судами суттєвих обставин щодо особи, яка зайняла спірну земельну ділянку шляхом розміщення павільйону. Ухвалою від 31.01.08 Верховний Суд України відмовив у порушенні касаційного провадження з перегляду цієї постанови.

Рішенням від 23.04.08 господарського суду Харківської області (суддя Дюкарєва С.В.), яке залишено без змін постановою від 02.07.08 Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Сіверін В.І. –головуючий, Ільїн О.В., Токар М.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані недоведенням при розгляді справи обставин належності розташованого на спірній земельній ділянці павільйону відповідачеві.

Ухвалою від 01.10.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована посиланням на неможливість визначення власника розташованого на спірній земельній ділянці тимчасового торгівельного павільйону, але підтвердження обставин використання відповідачем цього павільйону копією укладеного між відповідачем та АК "Харківобленерго" договору.

У зв'язку з неявкою представників позивача і відповідача в судове засідання 05.11.08 та необхідністю надання ними додаткових пояснень розгляд справи відкладався. Але 10.12.08 сторони повторно не скористались наданим процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, рішенням 40 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 28.09.05 №170/05 відповідачу надано в оренду земельну ділянку площею 24 м2 за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 20/231, для будівництва тимчасового торгівельного павільйону з продажу продукції власного виробництва.

Разом з тим, при здійсненні перевірки дотримання земельного законодавства відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради обстежено розташовану за вказаною адресою земельну ділянку площею 24 м2 та складено акт №1052/06 від 10.07.06. В акті зафіксовано, що вказана земельна ділянка використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування торгівельного павільйону без оформлення передбачених ст. 125 Земельного кодексу України документів на право користування нею.

Стаття 125 ЗК України у ч.ч. 2, 3 передбачає виникнення права на оренду земельної ділянки після укладення договору оренди і його державної реєстрації, а також забороняє приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї.

З огляду на відсутність у відповідача передбачених вказаною нормою документів та невиникнення у нього права користування спірною земельною ділянкою прокурор звернувся в інтересах Харківської міської ради з позовом у даній справі про застосування щодо цієї ділянки вимог ст. 212 ЗК України, згідно з якою самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Самовільне зайняття земельних ділянок визначено в ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (в редакції на момент вирішення спору) як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Відповідач при розгляді справи судами не доводив наявність у нього прав на спірну земельну ділянку. Натомість, відповідач заперечує вчинення ним певних дій щодо її використання, зокрема, щодо будівництва і встановлення тимчасового торгівельного павільйону або надання згоди іншій особі на розміщення торгівельного павільйону для здійснення торгівельної діяльності продукцією власного виробництва або продукцією іншого виробника. Тобто відповідач заперечує належність йому торгівельного павільйону, розташованого на спірній земельній ділянці.

З огляду на те, що при попередньому розгляді справи висновок судів про самовільне зайняття спірної земельної ділянки саме відповідачем було засновано лише на встановленні таких обставин у вищевказаних актах обстеження, касаційна інстанція направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів відповідності фактичним обставинам зафіксованих у цих актах відомостей.

При новому розгляді справи на виконання вказівок касаційної інстанції суд першої інстанції відповідними ухвалами зобов'язував прокурора та позивача надати докази належності відповідачеві на праві власності малої архітектурної форми, розташованої на спірній земельній ділянці.

Зважаючи на ненадання прокурором та позивачем доказів на підтвердження використання відповідачем спірного павільйону, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про безпідставність заявлення позовних вимог у даній справі до цієї особи.

Звертаючись з касаційною скаргою, позивач посилається на неможливість визначення власника розташованого на спірній земельній ділянці тимчасового торгівельного павільйону, оскільки він не є об'єктом нерухомого майна.

Стосовно ж обставин використання цього павільйону відповідачем позивач зазначає про надання ним в якості доказу копії договору між відповідачем і АК "Харківобленерго" та відповіді голови АК "Харківобленерго" на звернення Харківської міської ради, які не отримали належної правової оцінки судів першої та апеляційної інстанцій.

Проте, як вбачається з рішення та постанови в справі, суди надали правову оцінку вказаним доказам і визнали їх такими, що не підтверджують відповідні обставини, встановивши відсутність доказів пролонгації зазначеного договору після 31.12.04, а також передбаченого пунктом 10 додатку. Тобто вказані доводи касатора не підлягають прийняттю до уваги.

В касаційній скарзі позивач не зазначає про надання ним під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій відповідних доказів на підтвердження фактичних обставин зайняття відповідачем спірної земельної ділянки шляхом розташування та використання ним відповідного павільйону, зокрема, здійснення ним торгівлі в цьому павільйоні з отриманням відповідного дозволу чи ліцензій, поданням податкової чи статистичної звітності щодо цього об'єкту або ж притягнення його до відповідальності за здійснення певної діяльності за відсутності таких дозволів тощо.

Тобто позивач ухилився від обов'язку доведення обставин знаходження на спірній земельній ділянці майна відповідача або іншої особи, з якою відповідач перебуває в цивільно-правових відносинах.

При зверненні з касаційною скаргою позивач не спростував висновки судів першої та апеляційної інстанцій про недоведення ним обставин зайняття спірної земельної ділянки саме відповідачем, а відтак і відсутність підстав для задоволення позовних вимог, заявлених до цієї особи. З огляду на таке підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що власник земельної ділянки не позбавлений права захистити свої права у передбачений ст. 212 ЗК України спосіб шляхом заявлення позову до особи, яка фактично здійснила зайняття спірної земельної ділянки, розмістивши на ній павільйон. В разі ж невстановлення такої особи позивач не позбавлений права застосувати передбачені законом наслідки виявлення безхазяйної речі.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.08 у справі №44/489-07 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.