Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого),

Вовка І.В.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"ЖЕК-107" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 серпня 2008 року у справі № 42/54 за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії"Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю"ЖЕК-107", треті особи –Дочірнє підприємство"П.Дуссманн-Україна", Комунальне підприємство"Голосіївжитлосервіс" Голосіївської районної в м. Києві ради про стягнення заборгованості, –

У грудні 2007 року Акціонерна енергопостачальна компанія"Київенерго" звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю"ЖЕК-107" про стягнення з відповідача 56736,08 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 6337,59 грн. інфляційних, 3 % річних в сумі 1222,11 грн. та судових витрат, посилаючись на порушення відповідачем умов договору № 9296001 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 12 липня 2001 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12 лютого 2008 року до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучені Дочірнє підприємство"П.Дуссманн-Україна" та Комунальне підприємство"Голосіївжитлосервіс" Голосіївської районної в м. Києві ради.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22 квітня 2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 серпня 2008 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 56736,08 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 6337,59 грн. інфляційних, 3 % річних в сумі 1222,11 грн., 642 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 10 грудня 2008 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, 12 липня 2001 року між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9296001. Відповідно до п. 4 вказаного договору строк дії договору встановлений з дня його підписання до 31 грудня 2001 року та вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до його закінчення жодною стороною не буде заявлено про його припинення. Доказів припинення договору в передбаченому законом порядку сторонами не надано.

Судами встановлено, що згідно наданої довідки по будинках відповідача станом на 1 травня 2006 року постачання позивачем теплової енергії відповідачу протягом спірного періоду передбачено було здійснювати до будинків по вул. Академіка Костичева за №№ 1, 3, 5, 7, 9, 11.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до рішення Голосіївської районної в м. Києві ради № 9/16 від 1 березня 2007 року "Про підсумки конкурсного відбору підприємств для утримання житлових будинків і прибудинкових територій комунальної власності району", договору № 7 на утримання та обслуговування житлового і нежитлового фонду, що перебуває у комунальній власності Голосіївського району м. Києва від 2 січня 2008 року, укладеного між Комунальним підприємством "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Голосіївського району" та Комунальним підприємством"Голосіївжитлосервіс" Голосіївської районної в м. Києві ради, частина будинків, що знаходилися в управлінні відповідача та до яких здійснювалося постачання теплової енергії на підставі спірного договору № 9296001, а саме, будинки по вул. Академіка Костичева за №№ 3, 5, 9, 11, були з 1 березня 2007 року передані в управління Дочірнього підприємства "П.Дуссманн-Україна", а з 2 січня 2008 року –Комунального підприємства"Голосіївжитлосервіс" Голосіївської районної в м. Києві ради.

Проте, всупереч умов договору № 9296001 від 12 січня 2001 року, відповідні зміни до умов даного договору сторонами внесені не були, доказів про належне повідомлення позивача про передачу "Споживачем" своїх об'єктів іншій організації не надано, як і доказів того, що будинки № 1 та № 7 по вул. Академіка Костичева вибули з управління відповідача.

З огляду на встановлене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про безпідставність доводів відповідача щодо неправомірності нарахувань за теплову енергію, починаючи з 1 березня 2007 року, порушення відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, необхідність стягнення з останнього відповідно до ст.ст. 525, 526, 629, 614, 625 Цивільного кодексу України суми заборгованості, інфляційних та 3 % річних.

Проте, з вказаними висновками попередніх судових інстанцій погодитись не можна, оскільки вони прийняті з порушенням норм процесуального права, що в даному випадку тягне за собою неправильне застосуванням норм матеріального права.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Матеріали справи містять дані про передачу кредиторської заборгованості від відповідача до іншої особи.

Задовольняючи позов, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що зміна боржника за договором від 12 липня 2001 року № 9296001 на постачання теплової енергії у гарячій воді без попередньої узгодженості цього питання з Акціонерною енергопостачальною компанією"Київенерго" та згоди останньої на таку заміну, є безумовним порушенням умов договору № 9296001 та ст. 520 Цивільного кодексу України.

Проте, попередні судові інстанції не врахували, що така заміна виникла на підставі рішення Голосіївської районної в м. Києві ради № 9/16 від 1 березня 2007 року "Про підсумки конкурсного відбору підприємств для утримання житлових будинків і прибудинкових територій комунальної власності району", а тому, в даному випадку, норма про узгодження таких дій з Постачальником теплової енергії не застосовується.

В порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України попередні судові інстанції не з'ясували, у кого саме на балансі та безпосередньому обслуговуванні знаходяться будинки № 1 та № 7 по вул. Академіка Костичева, що вибули з управління відповідача, хто є виконавцем житлово-комунальних послуг по вказаних будинках, та не надали належної правової оцінки додатку № 6 до договору № 9296001 від 12 липня 2001 року –довідці по будинках (спорудах) ЖЕК-207 (а.с.24), з якої вбачається, що вказані будинки належать до Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України.

При цьому, місцевим та апеляційним господарськими судами не перевірено, яку саме кредиторську заборгованість передано від Товариства з обмеженою відповідальністю"ЖЕК-107" до Дочірнього підприємства"П.Дуссманн-Україна", з чого вона складаєтьсяне з'ясовано до кого безпосередньо надходять кошти мешканців будинків № 1 та № 7 по вул. Академіка Костичева, які є безпосередніми споживачами, за спожиту ними теплову енергію у гарячій воді.

Між тим, з'ясування зазначених питань суттєво впливає на встановлення обставин справи, правильне застосування норм матеріального права та вирішення спору.

З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення у справі не можна визнати законними і обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"ЖЕК-107" задовольнити.

Рішення господарського суду м. Києва від 22 квітня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 серпня 2008 року у справі № 42/54 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.