Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.10.2007 позовні вимоги задоволено.

Визнано договір від 14.05.1998 на право тимчасового довгострокового користування земельної ділянки АДРЕСА_1продовженим на тих же умовах (викладених у договорі на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою від 14.05.1998) на той же строк (10 років), в редакції запропонованій позивачем.

Судове рішення мотивовано тим, що Київська міська державна адміністрація, всупереч ст.ст. 181, 188 Господарського кодексу України, порушила терміни розгляду питання внесення змін до договору оренди земельної ділянки, що в свою чергу призвело до порушення прав позивача.

Не погоджуючись з судовим рішенням заступник прокурора м. Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням і просить його скасувати, посилаючись на те, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", абз.3, п.1 Прикінцевих положень Закону України "Про оренду землі" (161-14) , п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , п."в" ст. 9 Земельного кодексу України, ст. 24 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального та матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційне подання задовольнити.

Господарським судом встановлено, що 14.05.1998 Київська міська державна адміністрація та МКП "Станіслав, правонаступником якого є ТОВ "Станіслав", уклали договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, відповідно до умов якого, Київська міська державна адміністрація надала МКП "Станіслав" в тимчасове користування земельну ділянку, загальною площею 0,2542 га, в тому числі: промислова капітальна одноповерхова забудова - 0,0480 га, допоміжна та прилегла територія -0,2062га.

Пунктом 1.2 договору, сторони обумовили, що земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди, строком на 10 років для обслуговування та експлуатації арочного боксу на вул. Жилянській,47, тобто до 14.05.2008.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

За ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 ст. 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У відповідності до п.3 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , у випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.

Відповідно ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради .

Вирішення питання про передачу землі в оренду є виключним правом ради як суб'єкта права власності на землю та це питання вирішується виключно на пленарному засіданні відповідної ради.

Отже, питання щодо надання в оренду земельних ділянок вирішується виключно на пленарному засіданні відповідної ради, принагідно, право продовження строку оренди земельної ділянки належить також Київській міській раді, а не Київській міській державній адміністрації.

Господарським судом при розгляді справи, не встановлено чи звертався позивач з заявою на продовження строку оренди спірної земельної ділянки саме до Київської міської ради.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Однак, позивач звернувся до Київської міської державної адміністрації із заявою про продовження строку дії договору від 14.05.1998 на той же строк і на тих умовах 04.06.2007, тобто у період дії цього договору, більш ніж за 11 місяців до закінчення договору. Проте, цьому не надано належної правової оцінки.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Зважаючи на те, що відповідно зі ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення у справі підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п.3 ст. 111-9 - ст.-- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційне подання задовольнити.

Рішення від 11.10.2007 господарського суду м. Києва зі справи №30/341 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.