Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін (за первісним позовом) від:

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.04.2008р. (суддя Щавинська Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.08.2008р. (судді Воронюк О.Л.–головуючий, Єрмілов Г.А., Лашин В.В.), первісний позов задоволено; визнано недійсним договір оренди нежилого приміщення загальною площею 50кв.м., що заходиться у двоповерховій будівлі, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Рекордна, 40-В (територія промтоварного ринку) від 03.02.2003р., укладений між ДП "Чорноморець-Трейдинг" ЗАТ "ФК "Чорноморець" та АКБ "Імексбанк"; виселено АКБ "Імексбанк" із нежилого приміщення загальною площею 50кв.м., що заходиться у двоповерховій будівлі, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Рекордна, 40-В (територія промтоварного ринку); стягнуто з ДП "Чорноморець-Трейдінг" ЗАТ "ФК "Чорноморець" на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 42,50грн. державного мита та 59грн. витрат на ІТЗ судового процесу; стягнуто з АКБ "Імексбанк" на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 42,50грн. державного мита та 59грн. витрат на ІТЗ судового процесу; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

АКБ "Імексбанк" в касаційній скарзі просить скасувати рішення та постанову і прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Учасники процесу не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції. Враховуючи, що явка представників сторін обов’язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 111-7 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Представництво по управлінню комунальною власністю звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ДП "Чорноморець-Трейдінг" ЗАТ "ФК "Чорноморець" та АКБ "Імексбанк" про визнання недійсним договору оренди від 03.02.2003р., укладеного між ДП "Чорноморець-Трейдінг" ЗАТ "ФК "Чорноморець" та АКБ "Імексбанк", посилаючись на його укладання з порушенням вимог чинного законодавства, всупереч інтересів територіальної громади м.Одеси, а також про виселення АКБ "Імексбанк" із нежилого приміщення загальною площею 50кв.м., яке заходиться у двоповерховій будівлі, що розташована за адресою м. Одеса, вул. Рекордна, 40-В.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 21.06.2005р. та ухвалою від 18.07.2005р. про роз'яснення рішення від 21.06.2005р. по справі №25/165-05-5169, встановлено, що двоповерхова будівля загальною площею 264,2кв.м., що розташована на території промринку Малиновський, належить територіальній громаді м.Одеси; дана будівля була збудована ТОВ "Торговий дім "Примор'я" та на час розгляду справи №25/165-05-5169 є самочинним будівництвом, що здійснювалося без відповідних дозволів та документації; за результатами дослідження листа Прокуратури Малиновського району м. Одеси від 17.06.2004р., Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 19.05.2004р., Одеського міського управління земельних ресурсів від 16.07.2004р., Одеського міського голови від 09.08.2004р. було встановлено неправомірність проведення ТОВ "Торговий дім "Примор'я", ДП "Будівельна фірма" (що здійснювало будівництво), правонаступником якої є ТОВ "Будівельна фірма", ДП "Малиновський ринок" ЗАТ ФК "Чорноморець" будівництва будівлі, розташованої за адресою м. Одеса, вул. Рекордна, 40-В.

Цим же рішенням від 21.06.2005р. з посиланням на рішення господарського суду Одеської області від 09.03.2005р. у справі №9/09-04-6930 за позовом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ТОВ "Торговий дім "Примор'я", ТОВ "Будівельна фірма", ДП "Малиновський ринок" ЗАТ ФК "Чорноморець" встановлено, що ТОВ "Торговий дім "Примор'я", ТОВ "Будівельна фірма", ДП "Малиновський ринок", ЗАТ ФК "Чорноморець" не є власниками будівлі та взагалі не мають ніякого відношення до самовільно збудованої двоповерхової будівлі. Оскільки судом було встановлено, що власник будівлі на час розгляду зазначеної справи невідомий, господарським судом Одеської області на підставі ст. 376 ЦК України було визнано право власності на будівлю, загальною площею 264,2кв.м., розташовану на території ринку Малиновський, за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на момент укладання спірного договору оренди ДП "Чорноморець-Трейдінг" ЗАТ "ФК "Чорноморець" не було власником будівлі, розташованої за адресою м. Одеса, вул. Рекордна, 40-В, та, відповідно, не мало повноважень на передачу в оренду АКБ "Імексбанк" частини приміщення (50кв.м.) в двоповерховій будівлі по вул. Рекордна, 40-В в м. Одесі, яка є комунальною власністю, що встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 21.06.2005р. та ухвалою від 18.07.2005р. про роз'яснення рішення від 21.06.2005р. по справі №25/165-05-5169.

Приписами ст. 761 ЦК України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що договір оренди від 03.02.2003р., об'єктом якого є нежиле приміщення загальною площею 50кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Рекордна, 40-В (територія промтоварного ринку), укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною першою ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частина третя ст. 215 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладене господарські суди встановили, що спірний договір суперечить вимогам ст.ст. 203, 761 Цивільного кодексу України, а відтак цілком обґрунтовано та правомірно визнали цей договір недійсним з наведених вище підстав.

Також слід погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав на зайняття АКБ "Імексбанк" спірного нежилого приміщення загальною площею 50кв.м., що заходиться у двоповерховій будівлі, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Рекордна, 40-В (територія промтоварного ринку).

Що стосується зустрічної позовної заяви АКБ "Імексбанк" про зобов’язання Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради укласти договір оренди нежилого приміщення, площею 50кв.м., що розташована за адресою м. Одеса, вул. Рекордна, 40-В, колегія зазначає наступне.

Як вбачається з приписів ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом (частини 1, 2 ст.649 ЦК Україн).

Укладення господарських договорів за рішенням суду також регулюється ст. 187 ГК України, відповідно до якої судом розглядаються спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов’язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до ст. 179 ГК України укладання господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо зокрема існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання, чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Виходячи з обґрунтування зустрічних позовних вимог, позивач вважає, що обов’язок відповідача укласти з ним договір виникає з того, що АКБ "Імексбанк" є добросовісним орендарем спірного приміщення, а за приписом ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця.

Колегія суддів з цим не погоджується і відзначає, що, враховуючи приписи діючого законодавства, на відповідача за зустрічним позовом не покладено обов’язок за будь-яких обставин укласти з позивачем договір оренди комунального нерухомого майна, виходячи виключно з того, що позивач фактично користується спірним приміщенням. При цьому місцевий господарський суд цілком правомірно відхилив посилання позивача за зустрічним позовом на ст. 770 Цивільного кодексу України, з огляду на недоведеність наявності у ДП "Чорноморець-Трейдінг" ЗАТ "ФК "Чорноморець" права власності на спірне приміщення на час укладання договору оренди.

Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

В касаційній скарзі АКБ "Імексбанк" посилається на те, що апеляційний господарський суд 12.08.2008р. розглянув справу за відсутності представника АКБ "Імексбанк", не зважаючи на подане останнім клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 05.08.2008р., у зв’язку з відпусткою представника АКБ "Імексбанк" з 28.07.2008р. по 18.08.2008р. Колегія суддів відхиляє доводи скарги в цій частині, як безпідставні, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації; довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, право на представництво юридичної особи пов’язано не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акту органу управління юридичної особи, якими їй наділяються повноваження вчиняти певні юридичні дії.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Одеський апеляційний господарський суд неодноразово відкладав розгляд справи і, зокрема, 05.08.2008, в тому числі за клопотанням представника АКБ "Імексбанк", а строк вирішення спору є обмежений відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Більше того, строк розгляду апеляційних скарг у даній справі ухвалою від 16.07.2008р. вже було продовжено до 16.08.2008р.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин справи, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження оскаржувача про порушення судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.08.2008 року у справі №20-25/278-05-9426 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.