Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У лютому 2008р. Державна екологічна інспекція в Кіровоградській області (далі –Інспекція) звернулась до господарського суду Кіровоградської області з позовною завою, у якій просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича фірма "ПРОФІ" (далі –Товариство) 74928,00грн. у якості відшкодування збитків, завданих засміченням земельної ділянки будівельними та побутовими відходами.

Позовні вимоги Інспекція обґрунтовувала тим, що Товариство, в порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища, здійснило засмічення земельної ділянки площею 80 кв.м та не виконало приписів з його ліквідації, чим завдало державі шкоду на суму у розмірі 74928,00грн., яка підлягає стягненню на підставі ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.05.2008р. (суддя МохонькоК.М.) позовні вимоги Інспекції задоволено частково: з Товариства стягнуто 29448,00грн., а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2008р. (колегія суддів: ЧохаЛ.В., СизькоІ.А., ВерхоглядТ.А.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.05.2008р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, наведених Інспекцією у позовній заяві, з зазначенням про те, що Інспекція при здійсненні розрахунку шкоди, заподіяної Товариством в результаті засмічення земель будівельними та побутовими відходами, використала неправильну грошову оцінку землі у розмірі 62,00грн. за кв.м замість 24,54грн. за кв.м.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2008р. і рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.05.2008р. скасувати та припинити провадження у справі. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів порушили п.1.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища Українивід 27.10.1997р. №171 (у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 р. №149 (z0422-07) , далі –Методика), ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст.ст. 1 і 43 Закону України "Про відходи".

Інспекція не скористалась правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслала, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

–у липні Інспекцією було проведено перевірку дотримання Товариством вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт №07-37 від 31.07.2007р., який був підписаний представниками Товариства –інженером та директором, без зауважень та заперечень;

–у ході вказаної перевірки було встановлено факт засмічення Товариством частини земельної ділянки, яка перебуває в оренді Товариства на підставі договору оренди земельної ділянки від 16.10.2003р., будівельними та побутовими відходами (тверді побутові відходи, макулатура, поліетилен (тара, упаковка), масляне дрантя, відпрацьовані мастила, автомобільні шини, відпрацьовані масляні фільтри);

–за результатами зазначеної перевірки Товариству 09.08.2007р. Інспекцією було надано припис про усунення виявлених порушень та складено протокол про адміністративне правопорушення від 31.07.2007р. відносно головного інженера Товариства;

–постановою Інспекції від 31.07.2007р. на головного інженера Товариства накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,00грн., який був сплачений 02.08.2007р. у добровільному порядку;

–у січні 2008р. Інспекцією було проведено повторну перевірку дотримання Товариством вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт від 29.01.2008р., який підписано представниками Товариства без зауважень та заперечень;

–у ході вказаної перевірки було встановлено факт засмічення Товариством частини земельної ділянки, яка перебуває в оренді Товариства на підставі договору оренди земельної ділянки від 16.10.2003р., будівельними відходами та частково –твердими побутовими відходами.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованими висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що на момент першої (липень 2007р. ) та другої (січень 2008р.) перевірок частина земельної ділянки, яка перебувала в оренді Товариства на підставі договору оренди земельної ділянки від 16.10.2003р., була засмічена будівельними та побутовими відходами.

Відповідно до п. "в" частини першої ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Згідно з п."а" та "б" частини першої ст. 42 Закону України "Про відходи" особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків; самовільне розміщення чи видалення відходів.

Ст. 43 Закону України "Про відходи" передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

П.п.1.2 та 1.3 Методики визначають, що вона встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності. Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано частково задовольнили позовні вимоги Інспекції про стягнення з Товариства грошових коштів у розмірі, визначеному згідно Методики, у якості відшкодування збитків, завданих засміченням земельної ділянки будівельними та побутовими відходами.

Посилання Товариства у касаційній скарзі на порушення господарськими судами попередніх інстанцій ст. 1 Закону України "Про відходи" та п.1.3 Методики, так як, по-перше, п.5.1 Проекту виробництва робіт передбачено складування битої цегли і бетону та використання їх в основі бетонної підлоги будівлі, а по-друге, бита цегла не є відходами, є необґрунтованими, оскільки, як зазначалось вище, частина земельної ділянки, яка перебуває в оренді у Товариства на підставі договору оренди земельної ділянки від 16.10.2003р., була засмічена не лише битою цеглою та бетоном, а й іншими відходами, а саме –макулатурою, поліетиленом (тарою, упаковкою), масляним дрантям, відпрацьованими мастилами, автомобільними шинами, відпрацьованими масляними фільтрами.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2008р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича фірма "ПРОФІ" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2008р. у справі №17/66 господарського суду Кіровоградської області –без змін.