Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1. звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Смілянської міської ради про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки площею 0,3965 га з цільовим призначенням землі транспорту поАДРЕСА_1. До участі в справі в якості третьої особи залучено Смілянський міський відділ Черкаського центру Державного земельного кадастру.

Рішенням від 25.06.08 господарський суд Черкаської області (суддя Скиба Г.М.) позовні вимоги задовольнив.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського міжобласного апеляційного господарського суду, який ухвалою від 04.08.08 цю скаргу повернув без розгляду на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Повторно подана апеляційна скарга також повернута ухвалою від 29.09.08 Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Ткаченко Б.О. -головуючий, Федорчук Р.В., Лобань О.І.) на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України як така, що подана після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про його відновлення.

Ухвалою від 05.11.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування ухвали від 29.09.08 Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Касаційна скарга мотивована наявністю поважних причин пропуску строку для апеляційного оскарження судового рішення відповідно до ч. 5 ст. 97 ГПК України. Також касатор зазначає про неправомірність повернення його попередньо поданої апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, первісна апеляційна скарга повернута ухвалою від 04.08.08 Київського міжобласного апеляційного господарського суду на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Пункт 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України передбачає неприйняття до розгляду та повернення апеляційним господарським судом апеляційної скарги (подання), якщо до скарги (подання) не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам).

В силу ст. 95 ГПК України сторона, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні. Сторонами в судовому процесі згідно ст. 21 ГПК України є позивач та відповідач.

Отже, зважаючи на відсутність у процесуальному законодавстві прямої вказівки щодо необхідності надіслання копії апеляційної скарги третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, посилання суду апеляційної інстанції в якості підстави для повернення поданої відповідачем скарги на вказану норму не засноване на вимогах процесуального законодавства.

Також безпідставно суд апеляційної інстанції послався на положення п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, в силу якого апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарський судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

З цього приводу в зазначеній ухвалі суду апеляційної інстанції зазначено про надання відповідачем платіжного доручення №919 від 07.07.08, яке не містить напису установи банку про зарахування коштів в дохід Державного бюджету України, передбаченого п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції України №15 від 22.04.93 (z0050-93) .

Проте вищевказаною нормою підставою для повернення апеляційної скарги визначено недодання документів, що підтверджують оплату державного мита у встановлених порядку і розмірі, а не можливі недоліки в їх оформленні. В разі ж наявності певних сумнівів суд не позбавлений можливості витребувати додаткові докази відповідно до вимог ст. 38 ГПК України. Проте в зазначеній ухвалі не зазначено жодних підстав, які надають підстави для сумнівів у зарахуванні сплаченої відповідачем суми до Державного бюджету України, зокрема зазначення в платіжному дорученні неправильних платіжних реквізитів тощо.

Оскаржуваною ухвалою від 29.09.08 Київський міжобласний апеляційний господарський суд повернув повторно подану апеляційну скаргу відповідача як таку, що подана з пропуском процесуального строку без заявлення клопотання про його відновлення, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

В силу п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, або відповідно до ч. 2 цієї статті відмовити у відновлення строку, про що винести відповідну ухвалу.

Виносячи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для відновлення пропущеного процесуального строку з власної ініціативи, що є правом, а не обов'язком суду. Проте суд апеляційної інстанції також залишив поза увагою вищевикладені обставини, не враховані при винесенні ухвали від 04.08.08, які свідчать про відсутність підстав для повернення попередньо поданої апеляційної скарги відповідача.

З огляду на викладене відповідно до припису п. 8 ст. 129 Конституції України для забезпечення апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження згідно з положеннями ГПК України (1798-12) .

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9-13 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Ухвалу від 29.09.08 Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі №13/2295 скасувати, а справу разом з апеляційною скаргою передати суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.