Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Севастопольського апеляційного господарського суду

В судове засідання прибули представники сторін:

За уточненими позовними вимогами ЗАТ "Еконг" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Ергліс" про визнання дійсним договору купівлі-продажу бази відпочинку "Стрижі" від 01.02.2002, яка знаходиться у місті Ялта, 10 мікрорайон на північно-західній окраїні міста у районі Ялтинського хлібокомбінату, а також про усунення перешкод у користуванні вказаним майном.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договором від 01.02.20002, укладеним між сторонами, до позивача перейшло право власності на базу відпочинку "Стрижі" у місті Ялта, покупцем здійснена оплата платіжним дорученням № 24 від 07.02.2002 на загальну суму 3481860,00 руб. російських, проте відповідач фактично не передав позивачеві у користування базу відпочинку "Стрижі" та по цей час володіє та користується спірним майном. Позовні вимоги заявлені на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2008 по справі № 2-13/13346-2007 (суддя А.І. Жукова) позов задоволено; визнано дійсним договір купівлі-продажу бази відпочинку "Стрижі", яка розташована за адресою: м. Ялта, 10 мікрорайон на північно-західній околиці міста в районі Ялтинського хлібокомбінату, від 01.02.2002, укладений між ТОВ "Ергліс", що діяв від імені власника майна –Комітету по управлінню муніципальним майном м. Стрежевого

Доповідач: Волік І.М.

Томської області Російської Федерації і ЗАТ "Еконг"; усунуто перешкоди у володінні, користуванні, розпорядженні бази відпочин ку "Стріжи", яка розташована за адресою: м. Ялта, 10 мікрорайон на північно-західній околиці міста в районі Ялтинського хлібокомбінату, від 01.02.2002 шляхом звільнення бази відпочинку "Стрижі" ЗАТ "Еконг".

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.09.2008 (колегія суддів: Голик В.С. –головуючий, судді – Сотула В.В., Борисова Ю.В.) рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2008 по справі № 2-13/13346-2007 залишено без змін.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції мотивовані тим, що сторони по договору купівлі-продажу домовилися щодо всіх істотних умов, ЗАТ "Еконг" здійснило оплату, що підтверджується письмовими доказами та підписами акт прийому-передачі майна, тобто, відбулося часткове виконання договору, а тому такий договір може бути визнаний дійсним на підставі ст. 220 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідно до ст. 224 Цивільного кодексу УССР передбачено, що за договором купівлі-продажу прода вець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Оскільки ст. 11 Цивільного кодексу України визначено підстави з якими закон пов'язує виникнення циві льних прав та обов'язків, і зокрема, це є договори та інші правочини, а ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що набуття права власності, здійснюється на підставах, не забороне них законом, зокрема із правочинів, то суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Ергліс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судові рішення є незаконними у зв’язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням процесуальних норм, а тому підлягають скасуванню.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю –доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 20.12.2000 Міською Думою м. Стрежевой Томської області було прийнято рішення № 84 "Про продаж бази відпочинку "Стрижі", яким постанов лено рекомендувати Комітету по управлінню муніципальним майном організувати продаж бази відпочинку "Стрижі", розташовану в м. Ялта, Республіка Україна через ТОВ "Ергліс".

За договором доручення № 2 від 05.02.2001 Комітет управління муніципальним майном міста Стрежевого (Росія) доручив ТОВ "Ергліс" (місто Ялта) здійснити продаж бази відпочинку "Стрижі" у місті Ялта від імені та за рахунок власника майна.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 01.02.2002 ТОВ "Ергліс" продало, а ЗАТ "Еконг" (Росія, місто Москва) придбало корпуса та майно бази відпочинку "Стрижі", загальною вартістю 3 481 860,00 рос. руб.

На виконання договору купівлі-продажу від 01.02.2002 ЗАТ "Еконг" за платіжним дорученням за № 24 від 07.02.2002 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "Ергліс" обумовлені пунктом 2.1 договору, грошові кошти, в розмірі 3481860,00 руб. російських.

14.02.2002 ТОВ "Ергліс" та ЗАТ "Еконг" підписали акти № 1 та № 2 прийняття-передачі майна бази відпочинку "Стрижи". При цьому, як встановлено господарськими судами, як договір купівлі-продажу, так і акти приймання-передачі майна від 14.02.2002, продавцем підписані від імені ТОВ "Ергліс" місто Ялта, а не від імені власника майна.

Відповідно до листа Адміністрації міського округу Стрежевий від 19.11.2007 № 01-18-3535, яка є правонаступником Комітету управління муніципальним майном міста Стрежевого база відпочинку "Стрижі" від власника до покупця за актом приймання-передачі не була передана.

Однак, уклавши договір купівлі-продажу майна від 01.02.2002 та підписавши додатки до нього з позивачем, також підписавши акт звірки, ТОВ "Ергліс" фактично здійснив всі передбачені дорученням, юридичні дії, від імені та в інтересах власника спірного майна, а саме продав об'єкт, на умовах, передбачених договором доручення. В даному випадку, бажаним для довірителя результатом був факт відчуження майна за ціною, яка була встановлена їм самим, тобто отримання фінансової вигоди при здійсненні даної угоди.

Відповідно до ст. 224 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 225 ЦК УРСР, ст. 241 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на момент розгляду справи у суді, факт схвалення Комітетом по управлінню муніципальним майно м. Стрежевого, здійснення від його імені дій по відчуженню майна є те, що останнім цей факт не оскаржено в судовому порядку.

Таким чином, з урахуванням положень ст. ст. 220, 328 Цивільного кодексу, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог та про їх задоволення.

Однак, колегія суддів з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій погодитись не може виходячи з наступного.

Згідно з Роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або, виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 01.02.2002 бази відпочинку "Стрижі" предметом договору є корпуса та майно бази відпочинку "Стрижі", склад та вартість яких визначено в актах прийому-передачі, які є невід’ємною частиною договору. В додатку № 1 –акт прийому-передачі бази відпочинку "Стрижі" зазначено майно та його вартість без визначення місця знаходження майна, в додатку № 2 до договору купівлі-продажу від 01.02.2002 –акт прийому-передачі, зазначено, що майно знаходиться за адресою; Україна, АРК, м. Ялта, вул. Більшовицька, 25, вказано майно та його вартість.

При цьому, позивач звертається до суду з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу від 01.02.2002 дійним та зобов'язання ТОВ "Ергліс" передати у фактичне володіння, користування, розпорядження базу відпочинку "Стрижі", яка знаходиться за адресою: м. Ялта, 10 мікрорайон на північно-західній окраїні міста, у районі Ялтинського хлібокомбінату.

Згідно зі ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми для з’ясування фактичних обставин, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємства та організацій, незалежно від їх участі у справі, документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Суд не витребував, всупереч вимогам зазначеної норми ГПК (1798-12) , документи необхідні для з’ясування місця знаходження житлового комплексу ОК-25 м. Ялта ЛОК "Стрижі" та житлового комплексу ОК-16 м. Ялта ЛОК "Стрижі", які були відчужені за договором купівлі-продажу від 01.02.2002, тому визнання дійсним договору купівлі-продажу та усунення перешкод у володінні, користування, розпорядженні базою відпочинку "Стрижі", яка розташована, як посилається позивач у позовній заяві, за адресою: м. Ялта, 10 мікрорайон на північно-західній окраїні міста, у районі Ялтинського хлібокомбінату є передчасним.

Таким чином, судами попередніх інстанцій неповністю з'ясовані обставини справи, зокрема щодо наявності спірного майна та його місця знаходження.

Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства обмеженою відповідальністю "Ергліс" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.09.2008 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2008 у справі № 2-13/13345-2007 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим в іншому складі суду.