31/195 Про визнання недійсним договору дарування цінних паперів - 10.12.2008 Прийняття

Розпорядженнями заступника Голови Вищого господарського суду України від 11.11.2008 №02-12/494 та від 25.11.2008 склад колегії суддів, в провадженні якої знаходиться дана справа, було змінено та сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у наступному складі: головуючий -Губенко Н.М., судді -Барицька Т.Л., Подоляк О.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.11.2008 розгляд справи №31/195 було відкладено на 26.11.2008.

У судовому засіданні 26.11.2008 було оголошено перерву на 10.12.2008.

Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Качан Н.І.) у справі № 31/195 від 25.06.2008 позов Закритого акціонерного товариства "Проектний інститут "Спецавтоматика"(надалі позивач 1), ОСОБА_3 (надалі позивач 2), ОСОБА_4 (надалі відповідач 3) задоволено; за рішенням визнано недійсним договір від 26.02.2008 № 205 дарування цінних паперів -простих іменних акцій ЗАТ "Проектний інститут "Спецавтоматика"- у кількості трьох штук, номінальною вартістю 50 гривень за кожну, укладений між ОСОБА_1 (надалі відповідач 1) та ОСОБА_2 (надалі відповідач 2), судові витрати покладено на відповідачів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Капацин Н.В., Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.) від 21.07.2008 зазначене рішення господарського суду залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що при укладенні спірного договору ОСОБА_1 відчужила належні їй акції ЗАТ "ПІ "Спецавтоматика"ОСОБА_2, при цьому, порушивши право позивачів на переважне право придбання акцій закритого акціонерного товариства, а також власні обов'язки, які кореспондуються вказаним правам позивачів. Такі висновки судів ґрунтуються на ч. 3 ст. 81, на пункті 1.2. резолютивної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням закритого акціонерного товариства "Оболонь"та громадянина ОСОБА_7 про офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 28 Закону України "Про господарські товариства", п. 1, абз. 1 п. 5 ст. 4 Закону України "Про власність"(справа про права акціонерів закритого акціонерного товариства) від 11 травня 2005 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідачі подали до Вищого господарського суду України касаційну скаргу та доповнення до неї від 11.11.2008, в яких просять рішення господарського суду міста Києва у справі № 31/195 від 25.06.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду у справі № 31/195 від 21.07.2008 скасувати повністю, і прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача 3 подав відзив на касаційну скаргу відповідачів, в якому просить залишити без змін оскаржувані судові рішення, вимоги касаційної скарги -без задоволення.

Усі учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце проведення судового засідання згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

26.11.2008 від представника позивача 3 надійшло клопотання про оголошення повного тексту постанови, у зв'язку із чим у судовому засіданні 26.11.2008 оголошувалася перерва на 10.12.2008 для виготовлення та оголошення повного тексту постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивачів, суд першої інстанції встановив наступні обставини та прийшов до таких висновків, із чим погодився суд апеляційної інстанції, а саме:

- між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування № 205 від 26.02.2008 року, посвідчений нотаріально, згідно з умовами якого ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв в дарунок цінні папери -прості іменні акції ЗАТ "Проектний інститут "Спецавтоматика" в кількості 3 штук, номінальною вартістю 50,00 грн. кожна;

- Закрите акціонерне товариство "Проектний інститут "Спецавтоматика", ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом про визнання недійсним договору дарування простих іменних акцій від 26.02.2008 №205, укладеного між відповідачами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (під час розгляду справи уточнили позовні вимоги та просили поновити переважене право акціонерів на придбання акцій ЗАТ "Проектний інститут "Спецавтоматика" шляхом визнання недійсним договору дарування простих іменних акцій від 26.02.2008 №205, укладеного між відповідачами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2);

- відповідно до ч. 3 ст. 81 Господарського кодексу України, акціонери закритого акціонерного товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства;

- згідно з пунктами 1, 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №4-рп/2005 (v004p710-05) (яке є обов'язковим до виконання згідно зі ст. 150 Конституції України) у справі за конституційним зверненням закритого акціонерного товариства "Оболонь" та громадянина ОСОБА_7 про офіційне тлумачення положення частини 2 статті 28 Закону України "Про господарські товариства", п.1, абз.1, п.5, ст. 4 Закону України "Про власність" (справа про права акціонерів ЗАТ) від 11 травня 2005 року положення п.1, абз. 1, п.5, ст. 4 Закону України "Про власність" у контексті частин 1, 7, статті 41 Конституції України, у системному зв'язку з частиною 3 статті 81 Господарського кодексу України треба розуміти так, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, але, здійснюючи своє право, він зобов'язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і суспільства, в тому числі переважне право (яке не є абсолютним) акціонерів закритого акціонерного товариства на придбання акцій, що відчужуються іншими його акціонерами;

- ч. 2 ст. 13 ЦК України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб, а ОСОБА_2, при відчуженні ОСОБА_2 акцій закритого акціонерного товариства шляхом укладення договору дарування, не повідомила позивачів про свої такі наміри, та порушила переважне право позивачів на придбання акцій закритого акціонерного товариства, а відтак, згідно з приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України, оспорюваний договір дарування підлягає визнанню недійсним.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що судові рішення попередніх судових інстанцій вказаним вимогам не відповідають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Враховуючи встановлені судами обставини та виходячи із вказаної норми, випливає висновок, що даний спір відноситься до категорії корпоративних спорів.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання ( постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 (v0013700-08) , лист Верховного Суду України від 01.08.2007).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій Закрите акціонерне товариство "Проектний інститут "Спецавтоматика", ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з вимогою (з урахуванням уточнень позовних вимог) поновити переважене право акціонерів на придбання акцій ЗАТ "Проектний інститут "Спецавтоматика" шляхом визнання недійсним договору дарування від 26.02.2008 №205, укладеного між відповідачами.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, звертаючись із даним позовом та вимагаючи поновити переважене право на придбання акцій Закритого акціонерного товариства "Проектний інститут "Спецавтоматика" шляхом визнання недійсним оспорюваного договору дарування, позивачі у даній справі -Закрите акціонерне товариство "Проектний інститут "Спецавтоматика", ОСОБА_3 та ОСОБА_4, повинні довести та обґрунтувати в чому саме полягає порушення оспорюваним договором переважного права кожного із позивачів, як самого товариства (позивача 1), так і фізичних осіб-акціонерів (позивачів 2, 3).

Вирішуючи ж даний спір по суті та задовольняючи позовні вимоги позивачів, господарський суд зобов'язаний був встановити наявність у всіх трьох позивачів у даній справі -Закритого акціонерного товариства "Проектний інститут "Спецавтоматика", ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту його порушення.

Однак, суд першої інстанції при розгляді даної справи не врахував наведеного вище, та, задовольняючи позовні вимоги, фактично ототожнив власні права та інтереси акціонерів (позивачів 2, 3) з правами та інтересами самого господарського товариства (позивача 1).

В свою чергу, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, не виправив допущені господарським судом порушення норм процесуального та матеріального права.

До того ж, суди попередніх судових інстанцій не з'ясували питання про те, чи було уповноважено позивача 1 -Закрите акціонерне товариство "Проектний інститут "Спецавтоматика" його акціонерами, переважне право яких, на думку позивача 1, порушено укладенням спірної угоди, на захист їх прав та інтересів в суді.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що оспорюваний договір №205 від 26.02.2008 за своєю правовою природою є договором дарування, за яким одна сторона передає другій стороні безоплатно майно (дарунок) у власність. Однак, судами попередніх судових інстанцій не досліджено, чи передбачено чинним законодавством України та статутом товариства обмеження прав власників акцій ЗАТ розпоряджатися належними йому акціями шляхом відчуження за договором дарування.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції прийшла до висновку, що місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. - 111-10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. - 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись ст.ст. - 111-7, - 111-9 - - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2008 та рішення господарського суду м. Києва від 25.06.2008 у справі № 31/195 скасувати і передати справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.