Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Прокурор Березівського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Березівської міської ради до фізичної особи -підприємця (надалі ФОП) ОСОБА_1 про знесення самовільно побудованої будівлі двоповерхового магазину, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1та зобов'язання звільнити та відновити самовільно зайняту земельну ділянку, а також заборонити відповідачу експлуатацію вищевказаної будівлі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач незаконно, без відповідних дозволів на будівництво та документів на землекористування побудував вищезазначену будівлю на земельній ділянці за вказаною адресою, за що підприємця притягнуто до адміністративної відповідальності. Штраф у розмірі 170 грн. сплачений відповідачем без заперечень.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.09.2007 р. (суддя Желєзна С.П.) позовні вимоги прокурора були задоволені частково, а саме: фізичну особу - підприємця ОСОБА_1було

Доповідач: Шаргало В.І.

зобов'язано за власний рахунок знести самовільно побудовану будівлю двоповерхового магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1а; звільнити й відновити самовільно зайняту земельну ділянку під будівлею двоповерхового магазину, розташовану за адресою:АДРЕСА_1та відповідно розподілені судові витрати.

Судове рішення мотивоване посиланням на норми ст. 212 Земельного кодексу України, ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України та тим, що зведення відповідачем вказаної будівлі підпадає під категорію самочинного будівництва на земельній ділянці, що належить до комунальної власності територіальної громади, тому ця будівля підлягає знесенню за рахунок відповідача, а земельна ділянка - поверненню власнику.

Не погоджуючись з названим рішенням суду, ФОП ОСОБА_1звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 1, 21, 24, 65 Господарського процесуального кодексу України, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Скаржник заперечує, що саме ним була зведена двоповерхова будівля магазину та зазначає, що вказана земельна ділянка перебуває в користуванні іншого підприємця на підставі оренди.

У відзиві на касаційну скаргу Березівська міська рада вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим, а касаційну скаргу -безпідставною.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні Козирову В.В., прокурора, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є матеріально правова вимога про зобов'язання відповідача звільнити та відновити самовільно зайняту земельну ділянку.

Приймаючи рішення про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача звільнити та відновити самовільно зайняту земельну ділянку, господарський суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка АДРЕСА_1належить до комунальної власності територіальної громади міста.

Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснень, що містяться в п. п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Проте, при постановленні рішення про задоволення позову в зазначеній частині, в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції в повній мірі не досліджено обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача - Березівської міської ради, а саме: матеріали справи не містять жодного документу, який би підтверджував, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності і на час розгляду спору не перебувала у користуванні інших осіб на визначених законом підставах.

Разом з тим, суд не врахував вимог ст. ст. 4-3, 38 цього Кодексу, згідно із якими господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, та оцінює докази після всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 193 Земельного кодексу України визначає державний земельний кадастр, як єдину державну систему земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачами.

Державну реєстрацію земельних ділянок здійснює Центр при Держкомземі України на підставі положення про реєстрацію землеволодінь та землекористувань, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 144 від 23.08.2001 року (z0810-01) , відповідно до вимог ст. 202 цього Кодексу.

Господарський суд правовий режим спірної земельної ділянки не з'ясував, відомості із книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю постійного користування землею із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок не витребував і не дослідив.

У матеріалах справи відсутні також належні докази про реєстрацію ОСОБА_1 як суб'єкта підприємницької діяльності, що не дає можливості спростувати чи підтвердити її доводи щодо підвідомчості спору господарському суду.

З урахуванням викладеного, прийняте у справі рішення місцевого господарського суду не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати вищезазначене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти обґрунтоване рішення.

З огляду на зазначене, керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 03.09.2007 р. у справі №16/207-07-5783 скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.