15/88 Про заборону самочинного будівництва та повернення земельної ділянки з приведенням її у попередній стан - Текст документа

Хустська райдержадміністрація звернулася до господарського суду Закарпатської області з позовом (з урахуванням уточнень) до Приватного підприємства (надалі ПП) "ХустАвтоТрейд" та просила заборонити відповідачу здійснювати самочинне будівництво автосалону та мийки при автодорозі Мукачеве -Рогатин 61+200 км в контурі 698 за межами населеного пункту м. Хуст, а також зобов'язати відповідача повернути захоплену земельну ділянку з приведенням її у попередній стан.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказана земельна ділянка належить до державної власності і повноваження щодо володіння і розпорядження цією Доповідач: Шаргало В.I.

ділянкою належать райдержадміністрації, а відповідач займає земельну ділянку без будь-яких на те правових підстав.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 22.11.2006 року до участі у справі залучено третіх осіб: Хустський районний відділ земельних ресурсів, Хустську міську раду, Хустський міський відділ земельних ресурсів.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.12.2006 -09.01.2007

( суддя Ващиліна Н.М.)

( суддя Ващиліна Н.М.), залишеним без змін Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2007 року (судді: Мельник Г.I., Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.)

, в позові відмовлено з огляду на те, що вказана земельна ділянка належить до земель Хустської міської ради, а ПП "ХустАвтоТрейд" користується земельною ділянкою на підставі укладеного з міськрадою договору оренди, який був зареєстрований у встановленому законом порядку, при цьому для здійснення будівництва відповідачем були отримані всі необхідні погодження та дозвіл.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Хустська райдержадміністрація звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 4, 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12) , ст. 114 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР) , ст. ст. 1, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР) , Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" ( 1457-15 ) (1457-15) , норм Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14) , просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник звертає увагу на те, що розмежування земель територіальної громади м. Хуста та земель державної власності району не проводилось.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, третіх осіб, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та повноту встановлення обставин справи, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка при автодорозі Мукачеве -Рогатин 61+200 км в контурі 698 знаходиться по вул. Волошина, б/н в м. Хусті.

Відповідно до рішення VII сесії Хустської міської ради V скликання "Про затвердження висновку проекту землеустрою щодо відведення та надання в оренду земельної ділянки Приватному підприємству "ХустАвтоТрейд" 24.11.2006 року між міськрадою (Орендодавець) та підприємством (Орендар) укладений договір оренди вказаної земельної ділянки площею 0,1 га. Вказаний договір пройшов державну реєстрацію, що підтверджується даними витягу з Державного земельного кадастру. В подальшому ПП "ХустАвтоТрейд", оформивши всі необхідні документи та погодження, отримало дозвіл на виконання будівельних робіт №35/06 від 04.12.2006 року, збудувало автосалон та ввело в експлуатацію першу чергу об'єкту, про що державною приймальною комісією складений акт від 14.12.2006 року №163.

Таким чином встановлено, що при отриманні відповідачем спірної земельної ділянки в оренду були дотримані вимоги ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14) .

Зі змісту статей 125, 126 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14) вбачається, що право користування земельною ділянкою виникає і на підставі належним чином зареєстрованого договору оренди.

Договір оренди землі є чинним протягом строку, на який його укладено, після закінчення цього строку договір оренди припиняється

( ст. 19,31 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14) )

При цьому, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності на землю від імені відповідної територіальної громади є прийняття нею рішення у тому числі про надання земельної ділянки в оренду чи про продовження вже укладеного договору оренди

( п.34 ст. 26, п.2ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР) , п.1 ст. 124 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14) )

Відповідним чином зареєстрований договір оренди землі за правилами статті 126 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14) є правовстановлюючим документом, що посвідчує право на земельну ділянку.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП "ХустАвтоТрейд" користується названою земельною ділянкою відповідно до належним чином оформленого та зареєстрованого договору оренди, а відтак відсутні підстави для застосування приписів статті 212 цього Кодексу щодо самовільно зайнятих земельних ділянок.

Ні рішення міськради про надання земельної ділянки в оренду відповідачу, ні укладений на підставі цього рішення договір оренди у встановленому порядку не оспорені, не скасовані і не визнані недійсними.

З урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених обставин справи суди правомірно відмовили Хустській райдержадміністрації в задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене та виходячи з меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12) , Вищий господарський суд України, -