36/116 Про визнання недійсним рішення районної ради про приватизацію комунального майна - 09.12.2008 Прийняття

У січні 2008 року Заступник прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації, Міжнародного центру дитячо-юнацького туризму звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Подільської районної у місті Києві ради про визнання недійсним пункту 2 додатку № 2 до рішення Подільської районної у місті Києві ради № 134 від 01.03.2007 року "Про перелік об'єктів комунальної власності Подільського району міста Києва, що підлягають приватизації та надання дозволу" в частині включення приміщення площею 190 м2 за адресою м. Київ, вул. Ігорівська, 2/6, літ. А до числа тих, які підлягають продажу конкурентним способом через аукціон.

Позовні вимоги з посиланням на статті 9, 27 Закону України "Про позашкільну освіту", обґрунтовані, зокрема, тим, що спірні приміщення площею 190 м2 за адресою м. Київ, вул. Ігорівська, 2/6, літ. А відносяться до матеріально-технічної бази позашкільного навчального закладу та не підлягають приватизації.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2008 року (суддя Трофименко Т.Ю.) у справі № 36/116 господарського суду міста Києва позов задоволено повністю. Визнано недійсним пункт 2 додатку №2 до рішення Подільської районної у місті Києві ради № 134 від 01.03.2007 року "Про перелік об'єктів комунальної власності Подільського району міста Києва, що підлягають приватизації та надання дозволу" в частині включення приміщення площею 190 м2 за адресою: м. Київ, вул. Ігорівська, 2/6, літ. А до числа тих, які підлягають продажу конкурентним способом через аукціон. Стягнуто з Подільської районної у місті Києві ради до Державного бюджету України 85, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Обґрунтовуючи судове рішення, господарський суд з посиланням на статті 3, 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 29, 39 Закону України "Про освіту", статтю 27 Закону України "Про позашкільну освіту" зазначає про те, що спірне приміщення не може бути об'єктом приватизації, виходячи з чого позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2008 року (судді: Андрієнко В.В. –головуючий, Студенець В.І., Малетич М.М.) у справі № 36/116 господарського суду міста Києва рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2008 року скасовано. Прийнято нове рішення. У позові відмовлено повністю.

Мотивуючи постанову, апеляційний господарський суд зазначає про те, що частина 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" не може застосовуватись до правовідносин щодо приватизації спірного приміщення.

Не погоджуючись з постановою, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2008 року у справі № 36/116 господарського суду міста Києва, в якому просить постанову у справі скасувати та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2008 року у справі №36/116 господарського суду міста Києва, мотивуючи касаційне подання доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 29, 39 Закону України "Про освіту", статті 27 Закону України "Про позашкільну освіту". Зокрема, заявник зазначає, що висновки апеляційного господарського суду не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Не погоджуючись з постановою, Головне управління освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2008 року у справі № 36/116 господарського суду міста Києва, в якій просить постанову у справі скасувати та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2008 року у справі №36/116 господарського суду міста Києва, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема, статті 284 Господарського кодексу України, статей 9, 27 Закону України "Про позашкільну освіту", статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник зазначає, що підтвердженням факту продовження дії договору є те, що 01.01.2007 року набрала чинності додаткова угода до договору від 22.08.2003 року № 243 про внесення змін до договору.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін та Генеральної Прокуратури України, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, та доводи, викладені у касаційному поданні та касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга та касаційне подання підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до роз’яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Судові рішення цим вимогам не відповідають.

Як вбачається з позовної заяви, в приміщенні по вул. Ігорівській, 2/6 літ. А в м. Києві з 1972 року розміщується Київська міська станція юних туристів (у подальшому перейменована в Міжнародний центр дитячо –юнацького туризму). Відповідно до пункту 1.1 Статуту Міжнародного центру дитячо –юнацького туризму міста Києва, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1350 від 26.07.2004 року, центр є комунальним профільним позашкільним навчальним закладом, основним напрямом діяльності якого є туристсько-краєзнавчий, що передбачає залучення вихованців (учнів, слухачів) до активної діяльності з вивчення історії рідного краю та довкілля, географічних, етнографічних, історичних об'єктів і явищ соціального життя, оволодіння практичними уміннями та навичками зі спортивного туризму та краєзнавства, організацію змістовного дозвілля. Центр здійснює навчання і виховання вихованців (учнів, слухачів) у позаурочний та позанавчальний час.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що відповідно до Типового положення про Головне управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації, управління освіти і науки обласної, Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1326 (1326-2000-п) від22.08.2000 року та Положення про Головне управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації, затверджене розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1834 від 16.10.2000 року основними завданнями управління, зокрема, є: участь у забезпеченні реалізації державної політики у сфері освіти; забезпечення розвитку системи освіти з метою формування гармонійно розвиненої, соціально активної, творчої особистості; забезпечення розвитку освітнього, творчого (інтелектуального), наукового та науково-технічного потенціалу з урахуванням національно-культурних, соціально-економічних, екологічних, демографічних та інших особливостей області, міста; координація діяльності навчальних закладів та наукових установ, що належать до сфери управління обласної, Київської, Севастопольської міської держадміністрації, організація роботи з їх кадрового, матеріально-технічного і науково-методичного забезпечення.

Також у позовній заяві зазначено, що оскільки Міжнародний центр дитячо-юнацького туризму є бюджетною установою, комунальним профільним позашкільним закладом, відноситься до сфери управління Головного управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації, позбавлення приміщення обмежує його діяльність та призводить до неможливості виконання функцій Головним управлінням освіти і науки Київської міської державної адміністрації, неможливості виконання Центром покладених на нього завдань. Обмеження діяльності Міжнародного центру дитячо –юнацького туризму спричиняє шкоду інтересам держави, оскільки призводить до неможливості виконання Головним управлінням освіти і науки Київської міської державної адміністрації та самим центром державної політики у сфері позашкільної освіти.

Судами встановлено, що між Міжнародним центром дитячо –юнацького туризму Головного управління освіти м. Києва та Комунальним підприємством "ОРЕНДА" 22.08.2003 року було укладено договір №243 оренди приміщення ( будівель, споруд, приміщень), за умовами якого Комунальне орендне підприємство "ОРЕНДА" на підставі розпорядження Подільської райдержадміністрації м. Києва від 22.08.2003 року № 1031 передало в оренду Міжнародному центру дитячо –юнацького туризму Головного управління освіти м. Києва приміщення по вул. Ігорівській, 2/6 літ. А цоколь площею 190,1кв.м. для розміщення дитячої турбази ( пункт 1.1 договору).

Рішенням Подільської районної в м. Києві ради № 134 від 01.03.2007 року "Про перелік об’єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району, що підлягають приватизації та надання дозволу" затверджено перелік об’єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району, що підлягають приватизації. Абзацом 2 пункту 1 даного рішення затверджено перелік нежилих приміщень, які підлягають приватизації конкурентним способом через аукціон (додаток № 2), до якого включено і приміщення площею 190 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Ігорівська, 2/6 літ. А.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Пунктом 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Згідно підпункту "б" вказаної вище статті не підлягають приватизації об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про освіту" структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту.

До позашкільних навчальних закладів належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади. Для здійснення навчально-виховної роботи позашкільним навчальним закладам надаються спортивні об'єкти, культурні, оздоровчі та інші заклади безкоштовно та на пільгових умовах. Порядок їх надання визначається місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (стаття 39 вказаного вище Закону).

Відповідно до пункту 1.3 Статуту головними завданнями Центру є, зокрема, реалізація державної політики в галузі освіти засобами туризму, краєзнавства, спорту і екскурсій; створення умов для гармонійного розвитку особистості, задоволення потреб дітей та підлітків у позашкільній освіті, організації їх оздоровлення, дозвілля і відпочинку; виявлення, розвиток і підтримка юних талантів і обдаровань, симулювання творчого самовдосконалення дітей та юнацтва, розвиток краєзнавчо-дослідницької діяльності учнів; формування у дітей та юнацтва національного самосвідомості, активної громадянської позиції, прагнення до здорового способу життя, тощо.

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону України "Про позашкільну освіту" держава здійснює захист прав вихованців, учнів і слухачів позашкільного навчального закладу та забезпечує організацію навчання і виховання неповнолітніх дітей із малозабезпечених та багатодітних сімей, дітей-інвалідів, дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, згідно із законодавством України.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, власні (самоврядні) повноваження: управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; забезпечення здобуття неповнолітніми повної загальної середньої освіти; створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів; сприяння діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких організацій; створення при загальноосвітніх навчальних закладах комунальної власності фонду загальнообов'язкового навчання за рахунок коштів місцевого бюджету, залучених з цією метою на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також коштів населення, інших джерел; контроль за використанням коштів цього фонду за призначенням; забезпечення регулярного безкоштовного підвезення до місця навчання і додому школярів; вирішення питань про надання професійним творчим працівникам на пільгових умовах у користування приміщень під майстерні, студії та лабораторії, необхідних для їх творчої діяльності; організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм; створення умов для розвитку культури, сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населення, художніх промислів і ремесел; сприяння роботі творчих спілок, національно-культурних товариств, асоціацій, інших громадських та неприбуткових організацій, які діють у сфері охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, роботи з молоддю; створення умов для занять фізичною культурою і спортом за місцем проживання населення та в місцях масового відпочинку.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про туризм" держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки та культури і створює умови для туристичної діяльності.

Частиною 3 статті 8 цього ж закону передбачено, що представницькі органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські ради відповідно до їх повноважень, зокрема, затверджують місцеві програми розвитку туризму; визначають кошти місцевих бюджетів для фінансового забезпечення місцевих програм розвитку туризму; доручають своїм виконавчим органам фінансування місцевих програм розвитку туризму за рахунок коштів місцевого бюджету; вживають заходів для стимулювання суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з надання туристичних послуг.

Згідно статті 9 Закону України "Про позашкільну освіту" державна політика у сфері позашкільної освіти здійснюється на принципах: доступності позашкільної освіти громадянам України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; фінансування державних та комунальних позашкільних навчальних закладів відповідно до їх структури; добровільності вибору типів позашкільних навчальних закладів, форм позашкільного навчання і видів діяльності; науковості, світського характеру освіти; правового і соціального захисту вихованців, учнів і слухачів в їх прагненні до вільного, різнобічного розвитку особистості.

Державна політика у сфері позашкільної освіти спрямована на: створення умов для здобуття вихованцями, учнями і слухачами позашкільної освіти; збереження та розвиток мережі державних та комунальних позашкільних навчальних закладів без права їх перепрофілювання, перепідпорядкування, злиття, закриття, передачі приміщень, обладнання, техніки в оренду; координацію зусиль органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян та сім'ї на подальше становлення і розвиток позашкільної освіти.

Статтею 27 вказаного вище Закону передбачено, що позашкільний навчальний заклад володіє, користується і розпоряджається майном, земельною ділянкою відповідно до законодавства України. Для здійснення навчально-виховної роботи позашкільним навчальним закладам надаються в користування або в оренду спортивні об'єкти, культурні, оздоровчі та інші заклади безоплатно або на пільгових умовах. Порядок надання зазначених об'єктів у користування або в оренду визначається відповідними місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

До матеріально-технічної бази позашкільного навчального закладу належать приміщення, споруди, обладнання, засоби зв'язку, транспортні засоби, земельні ділянки, рухоме і нерухоме майно, що перебуває у його власності або у повному господарському віданні, оперативному управлінні, орендоване чи надане йому засновником (власником).

Майно державного і комунального позашкільного навчального закладу може вилучатися засновником лише за умови подальшого використання цього майна і коштів, одержаних від його реалізації, на розвиток позашкільної освіти у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При розгляді справи суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що договір №243 оренди приміщення ( будівель, споруд, приміщень) був укладений 22.08.2003 року.

Відповідно до пункту 6.2 строк дії договору встановлений з 22.08.2003 року по 22.08.2006 року.

Апеляційним господарським судом зазначено, що Комунальне підприємство "ОРЕНДА" 13.09.2006 року звернулося до Міжнародного центру дитячо –юнацького туризму Головного управління освіти м. Києва з листом № 595, в якому на підставі статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" повідомило про те, що термін використання по договору оренди № 243 від 22.08.2003 року нежитлового приміщення по вул. Ігорівській, 2/6 літ. А закінчився 22.08.2006 року, і як передбачено договором оренди дія його припиняється, та просило в місяць після закінчення договору оренди надати до підприємства розпорядчі документи на право користування нежитловим приміщенням.

Однак, суди не звернули уваги на те, що 20.02.2007 року та 08.01.2008 року між Комунальним підприємством "ОРЕНДА" та Міжнародним центром дитячо –юнацького туризму Головного управління освіти м. Києва були укладені Додаткові угоди до договору № 243 від 22.08.2003 року щодо сплати за комунальні послуги, якими сторони, зокрема, внесли зміни до договору оренди № 243 від 22.08.2003 року в частині сплати комунальних послуг, інші умови спірного договору, не зачеплені даними угодами, залишилися незмінними, і сторони підтвердили по них свої зобов'язання (пункти 2 додаткових угод).

Судами не надано правової оцінки додатковій угоді до договору № 243 від 22.08.2003 року щодо сплати за комунальні послуги від 20.02.2007 року, відповідно до якої були внесені зміни до договору оренди № 243 від 22.08.2003 року, зокрема, пунктом 3 якої визначено, що термін дії даної угоди встановлюється з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року.

Також, судами не звернуто уваги на додаткову угоду до договору № 243 від 22.08.2003 року щодо сплати за комунальні послуги від 08.01.2008 року, якою також було внесено зміни до договору оренди № 243 від 22.08.2003 року та в пункті 3 визначено, що термін дії даної угоди встановлюється з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року.

Судами не враховано, що вказані вище угоди від 20.02.2007 року та від 08.01.2008 року є додатковими угодами до договору оренди № 243 від 22.08.2003 року, а не окремими, самостійними угодами, а відтак, не з’ясовано чи сплачувались в цей період комунальні послуги.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судами не було з’ясовано чи перебувало приміщення площею 190 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Ігорівська, 2/6 літ. А на час прийняття Рішення Подільської районної в м. Києві ради № 134 від 01.03.2007 року "Про перелік об’єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району, що підлягають приватизації та надання дозволу" в оренді, і чи було віднесено до матеріально-технічної бази позашкільних навчальних закладів, згідно частини 2 статті 27 Закону України "Про позашкільну освіту", чи підлягало приватизації.

Колегія суддів також зазначає, що судами не звернуто уваги на те, що Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 27.02.2007 року було прийнято розпорядження № 270 про передачу в орендне користування нежилих приміщень, яким, зокрема, вирішено, пункт 1 додатку до розпорядження Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 22.08.2003 року № 1034 "Про продовження договорів оренди на нежилі приміщення", вважати таким, що втратив чинність, в зв’язку із закінченням строку дії договору оренди нежилого приміщення; надати в орендне користування нежилі приміщення підприємствам та організаціям згідно з додатком.

При цьому судами також залишено поза увагою те, що Прокуратурою Подільського району міста Києва 15.11.2007 року було внесенно протест на зазначене вище розпорядження, в якому прокурор звернув увагу на те, що Розпорядженням Подільської районної у м. Києві державної адміністрації 22.08.2003 року № 1030 Міжнародному центру надано в орендне користування нежиле приміщення по вул.Ігорівській, 2/6 літ.А. та просив скасувати пункт 6 розпорядження Подільської районної у м. Києві державної адміністрації № 270 від 27.02.2007 року в частині передачі приміщення площею 190,0 м.кв. за адресою: м. Київ, вул. Ігорівська, 2/6 літ. А Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро ТЕК".

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 34 зазначеного вище кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, слід зазначити, що якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору (стаття 38 Господарського процесуального кодексу України).

Однак, дані щодо розгляду протесту Прокуратури Подільського району міста Києва в матеріалах справи відсутні та судом не витребувані.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявний лист Комунального підприємства "Оренда" № 1387 від 13.11.2007, на який суди не звернули уваги та не надали оцінки, адресований на ім'я Заступника прокурора Подільського району м. Києва, в якому, зазначено, що у зв’язку з тим, що Міжнародним центром дитячо – юнацького туризму Головного управління освіти м. Києва приміщення не здано по акту прийому-передачі і на сьогоднішній день фактично ним використовується, договір оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро ТЕК" не було заключено.

Таким чином, судами не з’ясовано чи діє договір оренди № 243 від 22.08.2003 року, з урахуванням матеріалів справи в їх сукупності, зокрема, листа №595 від 13.09.2006 року та додаткових угод від 20.02.2007 року та від 08.01.2008 року до договору оренди.

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарськими судами порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та постанова суду підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва.