Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

ВСТАНО

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2008 року у прийнятті зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудмайстер –Україна" до Бельгіан Банкерінг Консідар Трейдінг Ен. Ві. про визнання недійсними пункту 2.10 та речення 2, 3 пункту 7.1 укладеної сторонами 17.11.2005 року угоди про спільну інвестиційну діяльність та промислову експлуатацію лісопереробного комплексу відмовлено з огляду на приписи пункту 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, оскільки пунктом 16.2 глави 16 спірного договору від 17.11.2005 року сторони передбачили врегулювання спорів, пов`язаних з цим договором, у Арбітражному інституті Торгової палати м. Стокгольм.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудмайстер –Україна" ухвала місцевого суду переглянута в апеляційному порядку і постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 року залишена без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вудмайстер –Україна" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 року та прийняти зустрічну позовну заяву.

Скаржник вважає посилання апеляційного суду, як на підставу повернення зустрічної позовної заяви, на приписи пункту 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України невірним, оскільки суд мотивував повернення позовної заяви тим, що пунктом 16.2 глави 16 Угоди про спільну інвестиційну діяльність та промислову експлуатацію лісопереробного комплексу від 17.11.2005 року передбачено врегулювання спорів, які випливають з неї у Арбітражному інституті Торгової палати м. Стокгольм.

Також скаржник посилається на статті 12- 16 Господарського процесуального кодексу України згідно з якими у господарсько-процесуальних відносинах застосовується лише предметна, територіальна та виключна підсудність.

Заслухавши суддю –доповідача та присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, заявник оскаржує постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 року, якою залишено без змін ухвалу господарського суду Одеської області від 20.05.2008 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні та виконанні господарських договорів, пов'язаних зі задоволенням державних потреб.

У частині першій статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода визначається як угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Відповідно до частини першої статті 8 цього Закону суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

У зазначених нормах національного законодавства втілені зобов'язання України за міжнародними договорами як сторони Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року) та Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж (995_069) (Женева, 21 квітня 1961 року).

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України (лист від 07.02.2000 року № 4.3/8-067-137) вказані Конвенції набули чинності для України, відповідно, 10 січня 1961 року та 7 січня 1964 року.

Пунктом 1 статті II Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень передбачено, що кожна з держав - учасниць визнає письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, що виникли між ними у зв'язку з будь-яким конкретним договірним чи іншим правовідношенням, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду. Згідно з пунктом 3 цієї статті суд держави - учасниці, якщо до нього надійшов позов з питання, щодо якого сторони уклали арбітражну угоду, повинен, на прохання однієї з сторін, направити сторони до арбітражу, якщо не визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Як зазначено в пункті 1 статті IV Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж (995_069) , сторони арбітражної угоди можуть на свій розсуд передбачити передачу спорів на вирішення постійного арбітражного

органу або на вирішення арбітражу в даній справі (арбітраж ad hoc). Згідно з пунктом 1 статті VI цієї Конвенції відвід державного суду за непідсудністю, що ґрунтується на арбітражній угоді і заявлений в державному суді, в якому порушено справу однією зі сторін в арбітражній угоді, повинен бути заявлений під загрозою втрати права за пропуском строку до або в момент подання заперечень по суті позову в залежності від закону держави-учасниці.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські суди попередніх інстанцій відмовляючи у прийнятті зустрічного позову виходили з приписів статей 12, 124 Господарського процесуального кодексу України але не врахували вищевказані норми діючого законодавства.

За таких обставин, враховуючи, що відповідно до статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права є підставою для скасування ухвалених судових актів, ухвала про відмову у прийнятті зустрічного позову та постанова про залишення без змін цієї ухвали підлягають скасуванню, а справа направленню до господарського суду першої інстанції для здійснення судового провадження.

Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Ухвалу господарського суду Одеської області від 20.05.2008 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 року у справі № 31-5-8/271-07-8611 господарського суду Одеської області скасувати.

Зустрічну позовну заяву з матеріалами справи направити до господарського суду Одеської області зі стадії прийняття.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудмайстер –Україна" задовольнити частково.