31/35 Про стягнення заборгованості за договором на транспортне обслуговування - 09.12.2008 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-ремонтне комунальне підприємство" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "Автобан –Україна" заборгованості за договором на транспортне обслуговування № 21-ТО від 12.08.2004 року у розмірі 873456,84 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.01.2007 року за наслідками розгляду клопотання позивача про забезпечення позову накладений арешт на грошові кошти ДП "Автобан –Україна" в розмірі 873456,84 грн.

Рішенням від 13.03.2007 року господарський суд міста Києва позовні вимоги задовольнив частково.

Стягнув з Дочірнього підприємства "Автобан –Україна" на користь Товариства обмеженою відповідальністю "Будівельно –ремонтне комунальне підприємство" 433778,08 грн., збитків від інфляції у розмірі 3904,00 грн., річних у сумі 2567,02 грн. та відповідні судові витрати.

За апеляційними скаргами Товариства обмеженою відповідальністю "Будівельно –ремонтне комунальне підприємство" та Дочірнього підприємства "Автобан-Україна" рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2007 року переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2008 року скасоване та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно –ремонтне комунальне підприємство" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2008 року повністю та змінити рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2007 року в частині відмови у стягненні пені зменшенні збитків від інфляції та 3% річних та стягнути з Дочірнього підприємства "Автобан –Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно –ремонтне комунальне підприємство" пеню в повному розмірі у сумі 394738,16 грн., збитки від інфляції в розмірі 28629,36 грн. та 3% річних в сумі 9840,22 грн.

На думку скаржника постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права, передбачених статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом надана перевага висновку судово –економічної експертизи від 18.06.2008 року №15487/15488 та залишені поза увагою всі інші письмові докази надані позивачем, зокрема, товарно –транспортні накладні, подорожні листи за липень –вересень 2005 року, акти прийому –передачі транспортних послуг, лист директора ТОВ "Автодорсервіс Плюс" від 08.08.2008 року.

Також заявник вважає, що апеляційний суд, не прийнявши до уваги такі документи як, лист директора ТОВ "Автодорсервіс Плюс" Серегова С.І., договір на транспортне обслуговування від 15.07.2005 року №10 між СПД Горячківським Л.О. та ТОВ "Будівельно –ремонтне комунальне підприємство", а також рішення господарського суду Черкаської області, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду та постанову Вищого господарського суду України у справі № 01/1796 за позовом СПД Горячківського Л.О. до ТОВ "Будівельно –ремонтне комунальне підприємство", які мали важливе значення для правильного вирішення спору, суд порушив норми статті 105 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю –доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог. Також судом визнаний факт прострочення оплати з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування збитків від інфляції та річних судом визнані обґрунтованими але задоволені за уточненими розрахунками, оскільки позивачем самостійно визначено кінцевий термін виконання зобов'язання відповідачем – до 01.07.2006 року.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені суд залишив позов без розгляду з огляду на те, що при подальшому доповненні укладеного договору сторони не внесли уточнень чи узгоджень відповідальності відповідача.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у позові встановив, що між сторонами у справі було укладено договір на транспортне обслуговування №21-ТО від 12.08.2004 року, за умовами якого позивач, як виконавець, зобов'язався надати послуги транспортного перевезення сипучих та інших матеріалів на території України, а відповідач, як замовник, зобов'язався провести розрахунки за отримані послуги.

Термін дії договору встановлено сторонами до 31.01.2006 року (п. 5.4.).

Розділом 1 договору сторони узгодили вартість 1 т.км у розмірі 0,33 коп. при відстані до 120 км. та у розмірі 0,32 коп. при відстані більше 120 км. (без ПДВ).

Пунктом 3.2 договору сторони встановили можливість корегування вартості транспортних послуг.

Пунктом 1.1.3 договору передбачений обов'язок замовника проводити оплати на протязі 5 днів з моменту підписання сторонами акта виконаних робіт, а пунктом 1.1.5 договору передбачено проводити оплату за фактично виконані обсяги робіт 2 рази на місяць за кожні 15 днів роботи. Доповненням № 1 від 11.10.2004 року до договору № 21-ТО сторони визначили, що розрахунки проводяться протягом 5 днів з моменту надання виконавцем рахунку-фактури з розрахунку 0,40 коп. за 1 т.км в т.ч. ПДВ.

В подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди до вказаного договору від 30.06.2005 року, 12.08.2005 року, 01.10.2005 року.

Звертаючись із позовом позивач зазначив, що ним протягом липня-вересня 2005 року були надані відповідачу транспортні послуги, проте відповідач не оплатив їх у повному обсязі.

З метою правильного вирішення спору колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що необхідним є з'ясування питання щодо обсягу надання послуг та їх оплати, в зв'язку з чим призначила судову експертизу.

З урахуванням висновку судово-економічної експертизи від 18.06.2008 року № 15487/15488 та дослідивши докази, надані сторонами, апеляційний суд встановив, що заборгованість ДП "Автобан –Україна" перед TOB "Будівельно-ремонтне комунальне підприємство" за договором №21-ТО від 12.08.2004 року за надані в липні - вересні 2005 року транспортні послуги документально не підтверджується.

При цьому суд взяв до уваги те, що TOB "Будівельно-ремонтне комунальне підприємство" не надано суду належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини.

Проте, такий висновок не можна визнати обґрунтованим, оскільки його здійснено без усебічного з'ясування дійсних обставин справи в їх сукупності, чим порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Так, поза увагою апеляційного суду залишились докази, надані позивачем разом з клопотанням від 12.08.2008 року, які приєднані до матеріалів справи, але не оцінені судом. Одночасно, в порушення приписів пункту 7 статті 105 Господарського процесуального кодексу України в постанові не зазначені обставини, за якими апеляційна інстанція відхилила ці докази, в зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню.

Рішення господарського суду міста Києва також підлягає скасуванню, оскільки обставини, встановлені експертизою, а саме: з товаротранспортних накладних, наданих для проведення експертизи вбачається, що ДП "Автобан –Україна" не є замовником транспортних послуг та одержувачем вантажу, не досліджувались судом першої інстанції.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.