20/62 Про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав - 09.12.2008 Прийняття

СПД ОСОБА_1. звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Видавнича група "Європа" про стягнення 113 300 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав та 20 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.05.2008 (суддя Палій В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2008 (колегія суддів у складі: суддя Андрієнко В.В. -головуючий, судді Студенець В.І., Буравльов С.І.), позов задоволено частково:

з відповідача стягнуто 113 300 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача;

на ТОВ "Видавнича група "Європа" віднесено судові витрати зі справи;

в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовано порушенням відповідачем авторських прав позивача на 2 статті і 20 фотографій шляхом неправомірного використання цих творів і в зв'язку з цим - обґрунтованістю вимог про стягнення заявленої суми компенсації.

ТОВ "Видавнича група "Європа" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів з цієї справи скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Скаргу мотивовано тим, що, приймаючи рішення зі справи, судові інстанції порушили приписи: Закону України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) (далі -Закон), оскільки не оцінили належним чином факту укладення сторонами договору про використання спірних творів в усній формі, що узгоджується з приписами статті 33 Закону; Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ), тому що не призначили необхідної, на думку відповідача, судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності зі справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті - 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

До Вищого господарського суду України надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду касаційної скарги з огляду на те, що представник ТОВ "Видавнича група "Європа" перебуває на лікарняному та не може взяти участь у судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні зазначеного клопотання з огляду на те, що згідно з приписами ГПК України (1798-12) участь представників сторін у судовому засіданні касаційної інстанції не є обов'язковою, а матеріали даної справи містять достатній для розгляду касаційної скарги обсяг відомостей і без участі представника сторони.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- ОСОБА_1. є автором збірки фотографічних творів та творів літератури "Мандрівки в Азію";

- 27.09.2007 ОСОБА_1. видано свідоцтво № 22171 про реєстрацію авторського права на зазначені твори;

- на підтвердження використання відповідачем використання 22 творів (20 фотографій і 2 статей) позивач надав суду копії сторінок із журналу "MAN" № 2 за березень 2007 року та № 4 за травень 2007 року, видавцем якого є ТОВ "Видавнича група "Європа";

- за твердженням відповідача, опублікування ним спірних творів у журналі "MAN" відбулося на підставі договору з позивачем, укладеного в усній формі.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність підстав для стягнення з відповідача компенсації за порушення майнових авторських прав позивача та відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди.

Відповідно до статті 8 Закону до об'єктів авторського права віднесено, зокрема, літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо та фотографічні твори.

Як вбачається з судових рішень зі справи, судами першої та апеляційної інстанцій з'ясовано, що відповідачем використано 22 самостійні твори -20 фотографічних творів і 2 літературні твори (статті), які були частинами збірки "Мандрівки в Азію"; наведене спростовує твердження ТОВ "Видавнича група "Європа" про необхідність призначення судової експертизи зі справи для з'ясування питання про те, чи є зазначені фотографії і статті частинами твору, що можуть використовуватися самостійно.

За приписами статті 443 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди.

Згідно з частино першою статті 32 Закону автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Частинами першою і другою статті 33 Закону передбачено, що договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо). Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди).

Як встановлено судовими інстанціями, позивач не підтвердив факту укладання ним і ТОВ "Видавнича група "Європа" авторського договору в усній формі, а відтак і факту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов такого договору .

Відповідно до статті 441 ЦК України використанням твору є, зокрема, його опублікування (випуск у світ) та відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, а також інші дії, встановлені законом. При цьому згідно з наведеними у статті 1 Закону визначеннями термінів "відтворення" -це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер; "розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав" -це будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В основу висновку про порушення відповідачем майнових авторських прав СПД ОСОБА_1 місцевим та апеляційним господарськими судами покладено оцінені належним чином копії сторінок із журналу "MAN" № 2 за березень 2007 року та № 4 за травень 2007 року, видавцем якого є відповідач.

Викладене ж у касаційній скарзі твердження ТОВ "Видавнича група "Європа" про те, що ні місцевим, ані апеляційним господарським судами не доведено, що видавцем журналу "MAN" є відповідач, спростовується матеріалами справи і суперечить, зокрема, доводам названої сторони про те, що ТОВ "Видавнича група "Європа" здійснило використання спірних творів на підставі укладеного з СПД ОСОБА_1. авторського договору.

Крім того, Вищий господарський суд України погоджується зі здійсненим попередніми судовими інстанціями розрахунком суми компенсації за порушення майнових авторських прав позивача, виходячи з такого.

Пунктом "г" частини першої статті 52 Закону передбачено, що при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Згідно з пунктом "г" частини другої статті 52 Закону суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

В абзаці дев'ятому частини другої цієї ж статті 52 Закону зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених підпунктом "г" пункту 2 статті 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Попередні судові інстанції, приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав позивача у сумі 113 300 грн., правомірно врахували обсяг порушення прав СПД ОСОБА_1 (відповідачем неправомірно використано 22 твори, виключні майнові авторські права на які належать позивачеві), наміри відповідача (отримання прибутку від використання, зокрема, спірних творів) і здійснили вірний розрахунок суми такої компенсації з огляду на встановлений розмір мінімальної заробітної плати.

Крім того, з приводу відмови у задоволенні вимог про стягнення компенсації за заподіяну позивачеві моральну шкоду місцевий та апеляційний господарські суди правомірно виходили з такого.

Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гіднос ті, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) також визначено:

- під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб;

- під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації ..., а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (пункт 3);

- відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5).

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з установлених судовими інстанціями фактичних даних, позивачем не подано доказів на підтвердження завдання йому саме моральної шкоди, отже, в даному разі відсутні передбачені законом підстави для стягнення компенсації за заподіяну моральну шкоду.

Відтак судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій з цієї справи підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Керуючись статтями - 111-9 -- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2008 зі справи № 20/62 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Європа" -без задоволення.